Рішення № 88619185, 03.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2020 року м. Рівне №460/4527/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком із зниження пенсійного віку як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, а також зобов`язання відповідача поновити позивачу призначену 10 грудня 2018 року пенсію за віком з зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, починаючи з 9 квітня 2019 року. За змістом позовної заяви, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що 10 грудня 2018 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України у Володимирецького району Рівненської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як стверджує позивача, така пенсія була їй призначена та виплачувалася по квітень 2019 року. Оскільки, починаючи з квітня 2019 року, нарахування та виплата позивачу пенсії припинилися, тому 15 листопада 2019 року вона звернулася до Володимирецького відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з метою з`ясування причин припинення пенсійних виплат. За наслідками вказаного звернення позивач отримала копії документів, що знаходяться у її відмовній пенсійній справі, серед яких було рішення від 9 квітня 2019 року про відмову в призначенні пенсії позивачу. Вказане рішення вмотивоване тим, що згідно зі свідоцтвами про народження дітей позивача останні були народженні в селі Нижня Матрьонка Добринського району Липецької області Російської Федерації, що, на думку органу Пенсійного фонду, спростовує факт постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим остання не має права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Такі мотиви для відмови в призначенні пенсії позивач вважає необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Так, позивач звертає увагу на те, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, взагалі не передбачає необхідність подання особою свідоцтва про народження дитини (дітей) для вирішення питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах. Тому, позивач вважає, що відомості, які містяться у свідоцтвах про народження її дітей, не можуть позбавляти її права на пільгове пенсійне забезпечення та, відповідно, не мали братися до уваги органом Пенсійного фонду при розгляді її заяви про призначення пенсії. З огляду на вказане, позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 10 грудня 2018 року позивач дійсно звернулася до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В ході розгляду поданих позивачем документів було встановлено, що датою народження її дітей є 2 серпня 1989 року та 23 лютого 1992 року, а місцем народження - Нижня Матрьонка ОСОБА_2 району Липецької області Російської Федерації. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про те, що позивач не могла проживати (відпрацювати) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року, а відтак вона не має права на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку. Таким чином, відповідач стверджує, що рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах прийняте ним на підставі вимог чинного пенсійного законодавства, у зв`язку з чим він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

26 грудня 2019 року позовна заява надійшла до суду.

2 січня 2020 року ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.

20 січня 2019 року, з метою усунення недоліків позовної заяви, позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

3 лютого 2020 року ухвалою суду позивачу продовжувався строк для усунення недоліків позовної заяви.

19 лютого 2020 року, з метою усунення недоліків позовної заяви, позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

24 лютого 2020 року ухвалою суду задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також, вказаною ухвалою у відповідача витребовувалися докази.

13 березня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, а також докази, що витребовувалися судом.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

10 грудня 2018 року позивач звернулася до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

9 квітня 2019 року Володимирецьким об`єднаним управління Пенсійного фонду України Рівненської області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу. Вказане рішення обґрунтоване тим, що згідно з довідкою Трипутнянської сільської ради від 12 жовтня 2018 року № 1164 позивач проживала в селі Трипутня Дубровицького району Рівненської області з 11 січня 1966 року по 29 вересня 1993 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, в свідоцтвах про народження дітей зазначено місце народження Нижня ОСОБА_3 району Липецької області Російської Федерації. Тому врахувати постійне проживання в селі Трипутня в період з 26 квітня 1986 року по 1 січня 1993 року для визначення права на призначення пенсії немає підстав.

Докази своєчасного направлення (вручення) позивачу копії вказаного вище рішення в матеріалах справи відсутні.

15 листопада 2019 року позивач звернулася до Володимирецького відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з метою з`ясування причин невиплати пенсії.

27 листопада 2019 року супровідним листом за № 528/02.5 Володимирецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області направив позивачу копії документів, які знаходяться у відмовній пенсійній справі, в тому числі рішення від 9 квітня 2019 року про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Позивач, не погоджуючись з таким рішеннями відповідача та вважаючи його протиправним, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Як встановлено судом, 10 грудня 2018 року позивач звернулася до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796, до якої додала, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 та довідки про періоди проживання від 12 жовтня 2018 року № 1164, видану Трипутнянською сільською радою, та від 22 жовтня 2018 року № 1040, видану Каноницькою сільською радою.

Згідно з довідкою Трипутнянської сільської ради від 12 жовтня 2018 року № 1164 позивач з народження (тобто, з 11 січня 1966 року) та по 29 вересня 1993 року була зареєстрована та проживала в селі Трипутня Дубровицького району Рівненської області.

Довідкою Каноницької сільської ради від 22 жовтня 2018 року за № 1040 підтверджується, що з 1 жовтня 1993 року по 22 жовтня 2018 року позивач проживала в селі Каноничі Володимирецького району Рівненської області.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, село Трипутня Дубровицького району Рівненської області та село Каноничі Володимирецького району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення понад 30 років, в тому числі станом на 1 січня 1993 року більше 3 років, тому вона має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Посилання відповідача на те, що згідно зі свідоцтвами про народження, діти позивача народилися 2 серпня 1989 року та 23 лютого 1992 року в селі Нижня Матрьонка Добринського району Липецької області Російської Федерації як на обставину, що спростовує факт постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, суд оцінює критично, з огляду на таке.

Відповідно до статті 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Реєстрація народження дитини засвідчується ОСОБА_4 про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Аналіз вказаної статті Сімейного кодексу України дозволяє прийти до висновку про те, що свідоцтво про народження є офіційним документом, який засвідчує реєстрацію народження дитини органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Тобто, такий документ взагалі не відносяться до документів, які підтверджують місце та період проживання особи, зокрема, в зоні радіоактивного забруднення.

Більше того, згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, не передбачено.

Проте, суд повторює, що за змістом абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статтею 26 Закону № 1058, загальний пенсійний вік становить 60 років, а тому з врахуванням права позивача на зменшення пенсійного віку на 6 років, пільгова пенсія могла бути призначена їй після досягнення віку 54 років.

Разом з тим, станом на день звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, остання досягнула віку 52 років та, відповідно, ще не набула права на призначення такого виду пенсії.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність дій територіального органу Пенсійного фонду України в спірних правовідносинах, у той час як позивач належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості своїх позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 9 Розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.". Вказаний Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження даного рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Комшелюк Т.О.