Рішення № 88619109, 30.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2020 року м. Рівне №460/1090/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2020 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (в подальшому – позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (в подальшому – відповідач), у якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку раніше призначеної пенсії протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію з 13 грудня 2018 року згідно з документами пенсійної справи та додатково поданими документами - листом прокуратури Рівненської області № 18-28вих-20 від 31.01.2020 та довідки (інформації) щодо розміру і складових заробітної плати за жовтень 2017 року із розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з жовтня 2002 року він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року в редакціях Закону України № 3662-ХІІ від 26.11.1993 року та Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року у розмірі 90% від суми заробітку за посадою заступника прокурора області та має право на її перерахунок у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

31 травня 2012 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 505 "Про упорядкування структури та умови оплати праці працівників органів прокуратури", текст котрої був офіційно оприлюднений в газеті "Урядовий кур`єр" № 105 від 14 червня 2012 року, в яку в подальшому вносились зміни щодо підвищення посадових окладів та інших складових заробітної плати, зокрема постановою № 657 від 30.08.2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала чинності 06.09.2017 (опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" від 06.09.2017 — № 165), збільшені розміри посадових окладів та надбавки до посадових окладів за класні чини, внаслідок чого, як вважає позивач, виникли підстави для перерахунку його пенсії.

У зв`язку з цим та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 позивач 27 грудня 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії з більш високого заробітку відповідно до розрахунку, здійсненого на підставі розрахункового листа за жовтень 2017 року про заробітну плату працюючого на відповідній посаді заступника прокурора області (посада з якої я звільнився в зв`язку з виходом на пенсію), а 07 лютого 2020 року повторно звернувся з заявою про проведення перерахунку пенсії та надав лист прокуратури Рівненської області за № 18-29вих-20 від 31.01.2020 з інформацією про розмір і складові місячного заробітку на посаді станом на 1 жовтня 2017 року.

Проте, станом на 21.02.2020 за результатами розгляду вказаних звернень відповідачем перерахунок позивачу пенсії проведено не було, мотивуючи необхідністю роз`яснення Пенсійним фондом України механізму виконання рішення Конституційного Суду України.

Вважаючи, що рішення пенсійного органу щодо відмови у перерахунку його пенсії є незаконним та таким, що грубо порушує його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 27.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Відповідач позову не визнав, подав відзив на позовну заяву зазначаючи, що

- пунктом 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне утримання призначаються відповідно до перелічених законі України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 в редакції, що відповідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 застосовується з 13.12.2019, визначає лише умову проведення перерахунку пенсії, а саме: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, проте не встановлює механізм проведення такого перерахунку;

- Кабінетом Міністрів України 11.12.2019 прийнято постанову № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур згідно з додатками 1-3 і відповідно до пункту 6 цієї постанови для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а пунктом 7 цієї ж постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру";

- позивач самостійно обрахував заробітну плату та до заяви від 27.12.2019 долучив розрахункові листи за жовтень, листопад, грудень 2017 року, а не довідку про заробітну плату;

- відповідно до частини 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, тож відсутні підстави для проведення перерахунку із розміру 90% від суми місячної заробітної плати.

За наведених підстав відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Вирішуючи спір, суд виходить з принципів верховенства права, найвищої юридичної сили Конституції України. А тому, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні у судовому процесі, встановивши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 8 жовтня 2002 року перебуває на обліку в Рівненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області, і йому, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-VІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) було призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків розміру заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 № 505), з 06 вересня 2017 року підвищено заробітну плату працівникам органів прокуратури, у зв`язку з чим у позивача виникло право на перерахунок призначеної йому пенсії.

27 грудня 2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років та надав лист прокуратури Рівненської області № 19-171вих-19 від 24.12.2019 та розрахунковий лист за жовтень 2017 року щодо складових заробітної плати на посаді заступника прокурора області, на якій він працював на час звільнення.

07.02.2020 року позивач повторно звернувся до Головного управління ПФУ Рівненської області з заявою про проведення перерахунку пенсії та надав лист прокуратури Рівненської області за №18-29вих-20 від 31.01.2020 з інформацією про розмір і складові місячного заробітку на посаді станом на 1 жовтня 2017 року.

Станом на 21.02.2020 року на вказані звернення відповідачем перерахунок позивачу пенсії проведено не було.

Суд вважає, що дії відповідача про бездіяльність щодо не перерахунку розміру пенсії за вислугу років є протиправними, оскільки обмежують конституційні права позивача.

Згідно з частиною другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Тому суд зазначає, що мови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих Верховною Радою України відповідно до конституційних норм визначено на законодачому рівні статтею 50-1 Закону "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ). Редакція зазначеної статті змінювалась.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про неперервність у позивача права на перерахунок пенсії з часу виходу на пенсію з жовтня 2002 року до нинішнього часу, в тому числі і в період з 01.01.2015 до 13.12.2019. У цьому разі Закон України № 213-VІІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ) жодного впливу на неперервність права на перерахунок пенсії працівникам прокуратури немає.

Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ з 15 липня 2015 року частково втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі – закон № 1697-VІІ). У новому Законі № 1697-VІІ, який є чинним і на сьогодні, відсутні будь-які відомості про скасування норм щодо пенсійного забезпечення прокурорів. Законодавчі зміни до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VІІІ щодо поширення його дії на прийнятий пізніше Закон № 1697-VІІ також не вносилися.

Варта уваги правова позиція Верховного Суду, який у постановах від 26 червня 2018 року у справах №№ 212/6157/16-а, 686/17309/17 підкреслив, що аналіз положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ, який частково втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні. Статтею 86 Закону № 1697-VIІ визначено і на теперішній час регулюється питання забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України. До ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" законодавцем вносились зміни, зокрема у ч. 9, 15 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19 грудня 2017 року № 2249-VІІ, ч. 15 згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1771- VІІ, що додатково свідчить про чинність Закону України "Про прокуратуру".

Верховний Суд у пункті 23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі № 569/5531/16-а (провадження К/9901/15141/18) звертає увагу, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ при призначені пенсії.

Також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.07.2016 в справі № 800/15163/16 зауважив, що "право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії".

Враховуючи, що в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213–VIIІ про скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" значно звужено і частково скасовано обсяг конституційних гарантій незалежності суддів як складової їхнього правового статусу, Конституційний Суд України своїм рішенням від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнав їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суд вказує, що за правилами ч. 2 ст. 48 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" закони, постанови та інші акти Верховної Ради, що набрали чинності, скасуванню Верховною Радою не підлягають, вони можуть бути визнані Верховною Радою такими, що втратили чинність.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що у зв`язку зі скасуванням норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру", з 01.06.2015 пенсії не призначаються і раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відтак, посилання відповідача на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, як на підставу для відмови в проведенні перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугою років є безпідставними.

У зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 13 грудня 2019 року № 7-р (ІІ)/2019 суд вважає, що після прийняття цього рішення у держави виник додатковий обов`язок провести позивачу перерахунок пенсії у відповідності до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Суд стверджує, що частиною 1 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в імперативній формі встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За приписами абзаців 1 та 3 пункту 3, пункту 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ із змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства" від 4 жовтня 2019 № 187-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Рішення про день початку роботи обласних прокуратур відсутнє, через що прокурори регіональних прокуратур отримують заробітну плату згідно з постановою № 657 від 30.08.2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури". У подальшому заробітна плата повинна була нараховуватись та виплачуватись прокурорам згідно із статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

Проте Кабінет Міністрів України постановою від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" затвердив схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур; надав право керівникам органів прокуратури в межах установленого фонду оплати праці установлювати прокурорам посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; щомісячну надбавку за вислугу років за наявності стажу роботи; надбавку за виконання обов`язків тимчасово відсутнього прокурора, що перебуває на адміністративній посаді, або за вакантною адміністративною посадою; надбавку до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, у розмірі та порядку, що визначені законодавством; компенсацію за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці тощо.

Пунктами 6 та 7 постанови було встановлено, що для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 44, ст. 1697; 2015 р., № 80, ст. 2668; 2017 р., № 72, ст. 2201) та зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України “Про прокуратуру”.

Постанова офіційно опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" від 16.01.2020 № 8 і з того дня набрала чинності.

При цьому суд відзначає, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення зміни до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" щодо визначення розмірів посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників правоохоронних та інших органів державної влади" від 20 грудня 2019 року № 422-IX установлено, що з 1 січня 2020 року норми і положення законів України, якими визначені розміри посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників державних органів, крім Апарату Верховної Ради України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Вищого антикорупційного суду, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного агентства з питань запобігання корупції, Рахункової палати та членів Центральної виборчої комісії, застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Закон опублікований в офіційному виданні – газеті "Голос України" від 31.01.2020 — № 19 та набрав чинності 01.02.2020.

Тобто постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" прийнята значно раніше, ніж Закон України "Про внесення зміни до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" щодо визначення розмірів посадових окладів та інших складових оплати праці, грошового забезпечення працівників правоохоронних та інших органів державної влади" від 20 грудня 2019 року № 422-IX.

Зазначаючи, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), де існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів, Конституційний суд України в рішеннях від 19.06.2001 N 9-рп/2001, від 28.10.2009 № 28-рп/2009) та від 17.02.2010 N 6-рп/2010 акцентував увагу на тому, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а їхні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 1, частина друга статті 8, частина друга статті 19 Основного Закону України), а Кабінет Міністрів України, керуючись у своїй діяльності законами при врегулюванні у своїх актах відповідних питань, не може змінювати, доповнювати чи розширювати зміст цих законів.

Відтак, положеннями пунктів 6 та 7 Постанови № 1155 фактично заблоковано реалізацію відповідних чинних положень Закону України “Про прокуратуру” стосовно перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Тим самим Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, встановлених статтями 81, 86 Закону України "Про прокуратуру", частиною 1 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і порушив вимоги частини 3 статті 17, частини другої статті 19, пункту 6 частини 1 статті 92, пункту 14 частини 1 статті 92, частини третьої статті 113 і частини першої статті 117 Конституції України.

Конституційний суд України 26 березня 2020 року ухвалив Рішення щодо відповідності Конституції окремого положення п.26 розділу VI " Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України".

Конституційний Суд визнав неконституційним вказане окреме положення і вказав що заробітна плата прокурорів в розумінні статті 131-1 Основного Закону має визначатись виключно законом. Наділення Кабінету Міністрів повноваженнями встановлювати порядок і розміри заробітної плати прокурора запроваджує відмінне від статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

Відтак Конституційний Суд вказав, що оскаржувані положення Кодексу спричиняють юридичну невизначенісь при застосуванні Кодексу та Закону, отже суперечать принципу верховенства права передбаченого статтею 8 Конституції України.

Адміністративний суд вирішуючи даний спір, керується правовими висновками Конституційного Суду України та визначає спосіб відновлення порушених прав позивача виходячи із принципу верховенства права закріпленому в Основному Законі Держави.

Крім того, суд враховує, що підпунктом "г" пункту 5 розділу "Гарантії, надані прокурорам для виконання їх функцій" Рекомендацій Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року встановлено, що "держава повинна вжити заходів, щоб "необхідні умови для служби реryлювалися законом, такі як заробітна платня, перебування на посаді і пенсія, беручи до уваги важливість роботи прокурорів, а також відповідний вік виходу на пенсію".

У цьому зв`язку суд визнає факт грубогого порушення конституційного права позивача на соціальний захист, пенсійне забезпечення і перерахунок пенсії через прийняття Кабінетом Міністрів України неконституційної постанови від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів".

Суд наголошує, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 12, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Вказані норми спеціального закону не передбачають для пенсіонера органів прокуратури обов`язку надавати органам пенсійного фонду лише довідку встановленої форми про заробітну плату для перерахунку пенсії.

Велика Палата Верховного Суду не погодилась з доводами відповідача в касаційній скарзі, що позивач не подав суду належний розрахунок позовних вимог, внаслідок чого суд самостійно розрахував суму, яку стягнув з відповідача, та в пункті 30 постанови від 03 липня 2019 року в справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) зауважила, "що позивач розрахував розмір позовних вимог так, як вважав за можливе, виходячи з його досвіду та знань. Натомість суд, застосовуючи норми права, оцінює наданий йому позивачем розрахунок і перевіряє його правильність, зокрема, вчиняє арифметичні дії, спрямовані на встановлення суми, яку слід стягнути згідно з тими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Отже, зазначений довід відповідача є необґрунтованим".

Між тим, приписами частин 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також судом враховано, що позивачем оригінал довідки про заробіток для перерахунку пенсії, виданої прокуратурою Рівненської області 28.02.2020 за № 18-153, разом з третьою заявою про перерахунок пенсії 28.02.2020 були здані в сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Окрім того суд зазначає, що норми Законів України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", від 02.03.2015 № 213-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежено максимальний розмір пенсії, не можуть застосовуватися до позивача внаслідок положень частини другої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ, пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до яких обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цими Законами.

Суд зважує, що в постанові від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 (адміністративне провадження №К/9901/22177/18) Верховний Суд підкреслив, що "пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., при цьому судами встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 2015 році".

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18) передбачено, що дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року (п.2 Прикінцевих положень цього Закону).

Отож, всі зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які були внесені (прийняті) після призначення позивачуі пенсії у жовтні 2002 року, зокрема, щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії, умов та порядку перерахунку пенсії тощо не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії, а виключно при призначенні пенсії працівникам прокуратури.

У постанові від 10 грудня 2013 року в справі № 21-348а/13 Верховний Суд України підкреслив, що "при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшов такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці (третє речення частини п`ятої статті 138 Закону № 2453, стаття 2 Закону № 3668), у рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначив, що частина третя, речення перше, друге, третє частини п`ятої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", стаття 2 Закону України № 3668-VI у частині поширення її дії на Закон України від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів"; абзац другий пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, - є неконституційними. Тобто визнано неконституційними, серед іншого, положення Закону № 3668-VI, якими довічне грошове утримання суддів у відставці обмежувалося 80 % розміру від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також обмежувався розмір пенсії або довічного грошового утримання суддів у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Відтак, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії. Оскільки пенсія позивачу була призначена у 2002 році, відповідач не вправі обмежувати пенсію позивача максимальним розміром.

У статті 22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод – це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац 4 підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

За змістом частини 3 статті 22 Основного Закону вирішальним є розуміння словосполучення "при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів". Тобто оцінювати на відповідність нормам Конституції необхідно саме нові закони або внесені зміни до чинних законів. У даних спірних правовідносинах це стосується положень нового Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 № 76-VІІІ (далі – Закон № 76-VІІІ) про те, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", які були імплементовані в тіло Законів України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ та № 1697-VІІ. Зіставляючи норми частини 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ,частини 20 статті 86 № 1697-VІІ з одного боку та Закону № 76-VІІІ, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України з іншого боку, стає цілком очевидним, що останній закон ліквідує механізм перерахунку пенсії працівникам прокуратури і, відповідно позбавляє їх права на перерахунок пенсії, що є порушенням конституційних норм частини 3 статті 22 Основного Закону та статті 58 Конституції України, згідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зокрема, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7).

До адміністративного спору, який розглядається, суд жодним чином не може застосувати зазначені правила Закону № 76-VІІІ, позаяк це буде порушенням статей 22, 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року за конституційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яке є обов`язковим, остаточним.

Отож суд не може Законом України № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року незаконно заднім числом змінювати правовідносини, які діяли перед прийняттям цього закону – тобто поширити його дію на Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ в редакції Закону України № 2663- ІII від 12.07.2001 року, чинної на час виходу позивача на пенсію.

Таке бачення відповідає принципу верховенства права, закріплене статтею 8 Конституції України, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Рішенням № 7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 року Конституційний Суд України не змінював законодавчого регулювання умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури, яким пенсія призначена до 01.01.2015. Конституційний Суд лише підтвердив, що до даних спірних відносин мають застосовуватись положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії. Цим рішенням врегулюваний порядок та умови перерахунку пенсії працівникам прокуратури, пенсія яким призначена після 01.01.2015, тобто набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

До слова, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Вирішуючи спір, суд враховує висновки Верховного Суду України, а саме пункт 19 Постанови Пленуму ВСУ від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", в яких роз`яснив, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції, у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Також суд підкреслює про порушене відносно позивача право власності і що право на перерахунок пенсії належить до категорії прав, які підлягають також захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Стаття 1 Першого протоколу передбачає: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

У Конституційному поданні від 22.01.2016 р. N 201-231/0/8-16 Верховний Суд України заначив, що "аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

У рішенні в справі "Філозофенко проти України" (№ 72954/11) від 9 січня 2020 року Європейським судом з прав людини констатовано порушення ст. 1 до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном) у зв`язку з відмовою органів державної влади виплатити заявниці підвищену пенсію, визначену законом.

При прийнятті рішення суд приймає до уваги міркування Вищого адміністративного суду України, викладені в справі № К/800/4195/17, що "частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач набув право на підвищення пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому було підвищено заробітну плату відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників, тобто з 1 січня 2016 року, а звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у березні 2016 року, відтак, враховуючи обмеження терміну виплати за минулий час (не більш як за 12 місяців до дня звернення за перерахунком пенсії), пенсія позивачу підлягає перерахунку і виплаті з 1 січня 2016 року, а не з 22 березня 2016 року, як помилково вказав суд першої інстанції".

При цьому ВАСУ посилався на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 у справі № 161/18933/14-а.

Оскільки позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії 27 грудня 2019 року, то відповідно перерахунок пенсії може бути здійсненний з 27.12.2018.

Отже доводи Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, наведені у відзиві на позовну заяву, спростовуються встановленими судом обставинами, дослідженими судом доказами, та застосованими судом і наведеними в даному рішенні правовими нормами Основного Закону України, національного законодавства, міжнародними правовими актами та практикою ЄСПЛ.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основополних свобод (стаття 13).

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, оспорюване рішення відповідача не відповідає критерію законності та обґрунтованості, відтак, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оформлену рішенням від 17.01.2020 № 1/03.15-24, в перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) здійснити перерахунок та виплату з 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 №18-153 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) судовий збір в сумі 840.80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 квітня 2020 року.

Суддя Махаринець Д.Є.