Рішення № 88618771, 31.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2020 року м. Рівне №817/1599/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: не прибули, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доМіністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненський обласний військовий комісаріат, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

11.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом № 102 від 29.09.2017 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 та зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду III групи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.06.2017 під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що стверджується довідкою МСЕК серія АВ №0749819 від 23.06.2017. Після звільнення з військової служби та встановлення III групи інвалідності, позивач звернувся у Рівненський обласний військовий комісаріат, з визначеним у законодавстві пакетом необхідних документів та із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, що стверджується заявою від 04.07.2017. Розглянувши подані документи, позивачу відмовлено у виплаті належної грошової допомоги при встановленні інвалідності, покликаючись на те, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення втрати працездатності. Вважаючи таку відмову протиправною позивач зазначає, що до 23.06.2017 інвалідність не встановлювалась і відповідно огляд з метою встановлення інвалідності 23.06.2017 проводився не повторний, а первинний про що прямо зазначено у Довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0749819 від 23.06.2017. Позивач зауважує, що у 2014 році йому не було встановлено будь-якої групи інвалідності, а лише встановлено втрату працездатності на 25%, а у 2017 році не встановлено більшого відсотку втрати працездатності, натомість встановлено III групу інвалідності за результатами первинного огляду. Враховуючи викладене, комісією Міністерства оборони України безпідставно відмовлено у виплаті належної позивачу грошової допомоги при встановленні інвалідності. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в справу Рівненський обласний військовий комісаріат в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, призначено підготовче засідання у справі на 21.06.2018.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги стали імперативні положення частини 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та аналогічні їм положення пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Зазначені положення передбачають можливість провести виплату одноразової грошової допомоги лише у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У позивача зазначена зміна відбулась у понад дворічний термін, згідно з довідкою МСЕК №988 від 23.01.2015 встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, а з 23.06.2017 встановлено 3 групу інвалідності згідно з довідкою МСЕК серія АВ №0749819 від 23.06.2017. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у встановлений судом строк подала пояснення. В письмовому поясненні третя особа відповідача зазначає, що Рівненський обласний військовий комісаріат здійснював лише оформлення документів від заявника, рішення за результатом розгляду вказаних документів не приймав. Позов вважає безпідставним.

В підготовчому засіданні 21.06.2018 оголошено перерву до 14.08.2018.

Ухвалою суду від 14.08.2019 закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 14.09.2018.

Ухвалою суду від 14.09.2018 судове засідання відкладено до 05.10.2018.

05.10.2018 судове засідання відкладено до 25.10.2018.

Ухвалою суду від 25.10.2018 провадження у справі №817/1599/18 зупинено до набрання чинності судовим рішенням Верховного Суду в адміністративній справі №806/714/18 (касаційне провадження №К/9901/54130/18).

Ухвалою суду від 10.03.2020 провадження в адміністративній справі поновлено та призначено справу до судового розгляду 31.03.2020.

Позивач в судове засідання не прибув, причини не прибуття суду не повідомив. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору явку представника в судове засідання не забезпечила, причини не прибуття представника суду не повідомила. Про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 31.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї та пояснення третьої особи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з червня 1992 року я проходив військову службу у Збройних силах України.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.03.2017 №65 ОСОБА_1 звільнено з посади командира 3 окремого мотопіхотного батальйону 24 окремої механізованої бригади оперативного командування “Захід” у запас за пунктом “б” (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України “Про військову службу і військовий обов`язок” (а.с.14).

Наказом командира військової частини-польова пошта В0111 (по стройовій частині) від 25.04.2017 №123 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.15).

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 неодноразово приймав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою Військової частини А1008 від 03.07.2017 №824 та жовідкою від 07.07.2017 №17 (а.с.17-18).

З матеріалів справи встановлено, що довідкою Рівненської обласної МСЕК серія РВН №988 від 23.01.2015 ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності (а.с.16).

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення) від 14.12.2016 №1342 підполковник ОСОБА_1 13.08.2014 під час виконання обов`язків військової служби внаслідок артилерійського обстрілу одержав мінно-вибухову травму (а.с.19-21).

23.06.2017 ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням травми пов`язаної із захистом Батьківщини встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.06.2017, що підтверджується довідкою Рівненського обласного МСЕК серія АВ №0749819 (а.с.22).

04.07.2017 позивач звернувся до Рівненський об`єднаного міського військового комісаріату із заявою та відповідним пакетом документів про виплату одноразової допомоги у зв`язку з отриманням поранення під час виконання обов`язків військової служби (а.с.23).

Рівненським об`єднаним міським військовим комісаріатом листом від 05.07.2017 №ВСЗ/696 заява ОСОБА_1 та доданий до неї пакет документів були направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.24).

За результатами розгляду документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги підполковнику в запасі ОСОБА_1 (Рівненський ОВК), якого 25.04.2017 звільнено з військової служби та якому 23.01.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що сталося 13.08.2014 (довідка МСЕК РВН № 988 від 23.01.2015), а 23.06.2017 під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 0749819 від 23.06.2017). Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пункту 8 Порядку, призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності виплачена в сумі 21315,00 грн. Вказана обставина підтверджується витягом з протоку №102 від 29.09.2017 (а.с.25).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

При цьому, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набирав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 4 статті 16 - 3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Отже, саме з 01 січня 2017 року вказана норма Закону зазнала відповідних змін.

Крім того, Постановою КМУ від 18.05.2017 № 335 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 доповнено абзацом такого змісту, у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Суд зазначає, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

З матеріалів справи встановлено, що під час огляду МСЕК від 23.01.2015 ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби та виплачено допомогу в сумі 21315,00 грн. (а.с.25).

Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку часткової втрати працездатності, передбаченим статтею 16 Закону № 2011-ХІІ.

Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом № 2011-ХІІ, зокрема, з 23.06.2017, за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини.

Отже, позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку з встановлення 25% втрати працездатності виплачена, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.

Суд зазначає, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що між встановленням позивачу 25% втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Редакція пункту четвертого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ на час встановлення позивачу групи інвалідності, передбачає обмеження у виплаті різниці в розмірі одноразової допомоги дворічним терміном з моменту первинного встановлення або інвалідності, або ступеня втрати працездатності. .

Обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (абзаци 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.

Правовідносини щодо первинного встановлення втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №806/714/18 (К/9901/54130/18).

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві (23.01.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, оскільки зміна підстав для призначення позивачу одноразової допомоги відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом четвертим статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в позові до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, пр.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рівненський обласний військовий комісаріат (РНОКПП 08060817, вул.Грабник, 4, м.Рівне, 33000), про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом №102 від 29.09.2017 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 та зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду III групи, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 03 квітня 2020 року.

Суддя Друзенко Н.В.