Рішення № 88618673, 06.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1167/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /далі - відповідач/ про:

- визнання протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби;

- скасування пункту 5 протоколу №56 від 02 червня 2017 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на дату отримання інвалідності - 10 грудня 2012 року /а.с.1-5/.

Позов обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах та в період з 09 серпня 1981 року до 28 серпня 1983 року приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. З 10 грудня 2012 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з захворюванням, яке пов`язане із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції закону, чинній станом на 10 грудня 2012 року). За результатами розгляду заяви та документів позивача комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом № 56 від 02 червня 2017 року. Рішення обґрунтоване тим, що позивач звільнений з військової служби (18 лютого 1991 року) до дати набрання чинності законом, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність встановлена позивачу до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". З вказаним рішенням комісії позивач не погоджується та вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги на дату встановлення йому інвалідності - 10 грудня 2012 року, тобто вже у період дії положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, а також витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 32-33/ зазначив, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцям, а позивач таким не є з дати звільнення його з військової служби - 18 лютого 1991 року. Призначення та виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги запроваджено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з 01 січня 2007 року, а тому дія норм цього закону не поширюється на військовослужбовців, звільнених з військової служби до вказаної дати.

Третя особа надала до суду пояснення щодо позову, в яких просила у задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 48/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 11 липня 1967 року по 06 березня 1977 року та з 20 грудня 1977 року по 15 лютого 1991 року проходив дійсну військову службу в рядах Радянської Армії, у тому числі у період з 14 серпня 1981 року по 26 серпня 1983 року приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджено довідкою Кременчуцького міського військового комісаріату №4/217 від 24 лютого 1992 року та військовим квитком серії НК №2266915 /а.с. 13-14/. Крім того, у період з 08 червня 1987 року по 29 вересня 1987 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 №2266915 та довідкою Кременчуцького міського військового комісаріату №4/1515 від 21 лютого 1992 року /а.с.18, 57/.

Згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_2 , виданим (перереєстрованим) Полтавською обласною державною адміністрацією 16 квітня 2013 року (категорія 1) /а.с. 20/, ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до експертного висновку Полтавського міжвідомчої експертної комісії №362 від 07 травня 1992 року /а.с.56/ основний діагноз ОСОБА_1 : язвна хвороба 12-перстної кишки з наявністю «ніші» /1991 р./ стадії неспокійної ремісії, Хронічний холегістогепатит без порушення функцій печінки. Захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1146/ж від 29 жовтня 2012 року /а.с.53/ зафіксовано, що при огляді ОСОБА_1 у лівій завушній ділянці 1,1х0,8 см, у лобній ділянці зліва 0,4х0,3 см, на тильній поверхні лівої кисті у проекції дистального кінця 3 п`ясної кістки 2,6х0,3 см, на тильно-зовнішній її поверхні у проекції проксимального кінця 1 п`ясної кістки 2,8х0,3 см, на внутрішній поверхні правої гомілки у нижній третині 2,9х0,3-0,7см розташовані рубці подовженої та невизначеної форми, білуваті, м`які, неспаяні з підлягаючими тканинами, рухливі, які є слідством загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень та могли бути отримані в період бойових дій в Афганістані у 1982 році .

Згідно із витягом із протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2152 від 05 листопада 2012 року /а.с.52/ захворювання ОСОБА_1 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААА №185463 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10ААА №018312 /а.с. 8-9, 51/ ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 10 грудня 2012 року безтерміново у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС .

Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2016 року у справі № 537/2897/16-а, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, встановлено обставини справи, які в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, а саме:

15 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та отриманням захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.

Полтавський обласний військовий комісаріат направив висновок та документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства Оборони України для прийняття рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що підтверджено листом №10/2142 від 17 вересня 2015 року.

Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом №248/3/6/2653 від 09 жовтня 2015 року надана відповідь про прийняте рішення-відмову.

Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2016 року у справі № 537/2897/16-а позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності ІІ групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення 10 грудня 2012 року інвалідності ІІ групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року (далі - Порядок №499), у розмірі 30-місячного грошового забезпечення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 537/2897/16-а постанову Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2016 року у справі № 537/2897/16-а скасовано в частині задоволення позову про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення 10 грудня 2012 року інвалідності ІІ групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Порядку №499 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, та в цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено та зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2015 року з наданими до неї додатками; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання судового рішення Полтавський обласний військовий комісаріат повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2015 року та додані до неї документи та направив Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок та документи ОСОБА_1 для прийняття рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що підтверджено листом №10/920 від 16 травня 2017 року /а.с.49-58/.

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 56 від 02 червня 2017 року /а.с.23, 59/, громадянину ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби (18 лютого 1991 року) до набрання чинності Законом України №328-V від 03 листопада 2006 року, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність встановлена ОСОБА_1 до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Листом Полтавського обласного військового комісаріату №10/1147 від 13 червня 2017 року /а.с. 60-61/ повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 56 від 02 червня 2017 року (пункт 3), йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України №0290П-1645/1497 від 18 листопада 2019 року /а.с. 22/ на заяву ОСОБА_1 №П-1645 надано відповідь, в якій повідомлено, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 02 червня 2017 року прийнято рішення про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з рішенням, оформленим протоколом № 56 від 02 червня 2017 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року /далі - Закон №2011-XII (у відповідній редакції)/.

Статтею 3 Закону №2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /далі - Порядок №975, у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення/.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вже встановлено судом з довідки МСЕК серії 10ААА №185463, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС, - з 10 грудня 2012 року.

Таким чином, питання наявності у позивача підстав на отримання одноразової грошової допомоги належить встановлювати відповідно до законодавства, чинного на день, що зазначений у довідці медико-соціальної експертної комісії як дата встановлення позивачу інвалідності - 10 грудня 2012 року.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу інвалідності - 10 грудня 2012 року.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб /далі – Порядок №499/.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у розмірі (у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби): 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі частини другої статті 16 Закону №2011-XII виникає у військовослужбовця у разі настання у нього інвалідності, в тому числі після закінчення тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

Учасниками справи не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що позивач звільнений з військової служби 18 лютого 1991 року та з 10 грудня 2012 року йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оскільки дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюється на військовослужбовців, звільнених з військової служби, безвідносно до дати їх звільнення та одноразова грошова допомога виплачується особам, яким встановлена інвалідність після звільнення з військової служби, суд вважає неправомірною підставу для відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, яка зазначена у протоколі № 56 від 02 червня 2017 року, а саме: ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набрання чинності Законом України №328-V від 03 листопада 2006 року, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність встановлена ОСОБА_1 до 01 січня 2014 року, тобто до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову громадянину ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом № 56 від 02 червня 2017 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

Вирішуючи іншу вимогу позивача, а саме: про зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на дату отримання інвалідності - 10 грудня 2012 року, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 вересня 2015 року з наданими до неї документами, з урахуванням висновків суду. Натомість, вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу задоволенню не підлягає, адже рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову гр. ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом № 56 від 02 червня 2017 року, перевірялося судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його прийняття, та тих обставин, які відносяться до предмету доказування у цій справі. Враховуючи завдання суду, суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та досліджувати чи є мотиви прийняття рішення вичерпними та чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання одноразової грошової допомоги та чи існують інші підстави для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та витрат по сплаті судового збору не поніс.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, буд.6, м.Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78 А, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 56 від 02 червня 2017 року, яким відмовлено громадянину ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, буд.6, м.Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2015 року з наданими до неї документами, з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк