Ухвала суду № 88618640, 02.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 квітня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/428/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/428/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2020 р. адвокат Малофєєв А.І., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії , в якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік та зобов`язати нарахувати й виплатити йому грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік тривалістю три дні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник вказує на обставини неналежного виконання відповідачем вимог пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, що полягають у невиплаті грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

28.02.2020 відповідач надав відзив на позов, в якому висловив свої заперечення проти позовних вимог. Свою позицію мотивує обставинами відсутності у Ліквідаційної комісії повноважень на виплату компенсації за невикористану відпустку, а також підстав для її виплати з огляду на факт використання позивачем відпустки за 2015 рік у повному обсязі. Вказує, що спірні правовідносини стосуються роботодавця позивача, яким був Семенівський районний відділ УМВС України в Полтавській області, юридичну особу якого припинено. Тому вимоги ОСОБА_1 заявлені до неналежного відповідача. Додав, що позивач порушив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про невиплату компенсації за невикористану відпустку він мав знати одразу після під час звільнення 06.11.2015 (а.с. 37-43).

Ухвалою суду від 02.03.2020 клопотання представника позивача, адвоката Малофєєва А.І. , про перехід до розгляду справи №440/428/20 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Правом на подачу відповіді на відзив в порядку ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не скористався.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.01.2008 по 17.09.2019 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується записами у його трудовій книжці (а.с. 12-18).

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №625о/с від 06.11.2015 по Семенівському районному відділу УМВС згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до пункту 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) капітана міліції ОСОБА_1 (А-090180), інспектора слідчого відділення Семенівського районного відділу звільнено з 06.11.2015 з органів внутрішніх справ (а.с. 46).

З 07.11.2015 ОСОБА_1 був прийнятий на службу в Національну поліцію, звідки був звільнений 17.09.2019 (а.с. 15).

11.10.2019 адвокат Малофєєв А.І. надіслав відповідачу адвокатський запит за вих. №11/10, у якому прохав повідомити про кількість невикористаних ОСОБА_1 днів щорічної відпустки за 2015 рік та не отриману грошову компенсацію за них. Поінформувати про можливість отримання ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік (а.с. 17-18).

За результатами розгляду запиту адвоката відповідач надав відповідь за вих. №19оз/115/12022019 від 21.10.2019, якою повідомив, що згідно з наказом Семенівського районного відділу УМВС України в Полтавській області від 01.10.2015 №176 о/с ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2015 рік у кількості 40 днів. Оскільки ОСОБА_1 використав відпустку за 2015 рік у повному обсязі, то підстав щодо виплати останньому грошової компенсації за не використану відпустку за 2015 рік не має (а.с. 19).

Однак, з таким твердженням відповідача позивач не згоден, вважає, що не всі дні відпустки за 2015 рік ним використано, оскільки днем початку чергової відпустки є 01.10.2015, а останнім днем з урахуванням святкового дня 14.10.2015, який припадає в період наданої відпустки, слід вважати 10.11.2015. Тому й звернувся 27.01.2020 до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, суд виходить з наступного.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Полтавській області щодо невиплати йому компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік, оскільки виплата компенсації за невикористану, як вважає позивач, у 2015 році відпустку мала би бути здійснена одночасно зі звільненням його зі служби (06.11.2015). Таким чином, 07.11.2015 позивач достеменно мав знав про те, що компенсація за невикористану відпустку йому не була виплачена. Проте, представник позивача звернувся до суду з позовом лише 27.01.2020.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Обставини звернення адвоката Малофєєва А.І. із позовом в інтересах ОСОБА_1 до суду з даним позовом з порушенням шестимісячного строку залишилися поза увагою суду, який, як наслідок, дійшов передчасного висновку про дотримання позивачем такого строку та наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Разом з цим слід зазначити, що одразу після звільнення 06.11.2015 ОСОБА_1 продовжив службу в органах Національної поліції до 17.09.2019. Протягом всього цього часу ні до відповідача, ні до суду з приводу компенсації за невикористану відпустку той не звертався. Фактично позов мотивовано лише суб`єктивним уявленням позивача про порядок обчислення терміну наданої йому відпустки. Таке уявлення формується та існує лише у свідомості позивача, а тому ніякого зв`язку з об`єктивними обставинами, крім дати звільнення, воно не має і не може мати. При цьому обставини звернення з адвокатським запитом 11.10.2019 на строк звернення ніякого впливу не мають, оскільки зі змісту наданої відповіді обставини справи для позивача ніяким чином не змінилися. Відтак, саме з дати свого звільнення (06.11.2015) позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, проте, до суду звернувся через більш ніж чотири роки.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 140 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду лише на встановлений факт пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а також за відсутності об`єктивних обставин, що можуть свідчити про поважність причин його пропуску, позов ОСОБА_1 належить залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 08592276) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун