Рішення № 88618579, 16.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6322/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання - Поварчук В.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Єпур Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням усної ухвали суду від 18.12.2019 року, занесеної до протоколу судового засідання) до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни щодо не зарахування до стажу роботи для призначення пенсії періоду з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року, а саме часу навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету - денна форма навчання;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 08.08.2019 року, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» у вигляді врахування до стажу його роботи періоду з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1960 року та виплатити йому недоплачену пенсію.

Ухвалою суду від 20.11.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; від 18.12.2019 року: залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області як другого відповідача; від 11.02.2020 року: почато розгляд справи по суті спочатку відповідно до ч. 5 ст. 223 КАС України.

В судове засідання відповідач - заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворська Тетяна Павлівна та/ або її представник не з`явились. Зазначений відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, заяв з процесуальних питань, в тому числі щодо відкладення (перенесення) розгляду справи від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за даною явкою.

В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі, по суті, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач подав звернення до Подільського Одеської області відділу ПФУ з питань перерахунків пенсій № 15 з клопотанням про призначення пенсії за віком. На вимогу службовця означеного закладу для оформлення позивачу пенсії в установлений нею місячний строк позивач зібрав і надав всі необхідні для розрахунку і призначення пенсії документи і довідки. Згідно наданих позивачем документів і довідок, розрахований службовцем закладу трудовий стаж склав 33 роки 6 місяців. Зі свого боку, позивач не погодився з таким розрахунком з таких підстав: 1) у зробленому розрахунку не враховано стаж роботи позивача впродовж 8 місяців нинішнього 2019 року; 2) не враховано у трудовий стаж термін з 01.12.1979 р. по 31.08.1980 р., що складає 9 місяців, впродовж якого позивач навчався на підготовчому відділенні Одеського державного університету імені Мечникова. Позивача запевнили, що перше питання буде вирішено отриманням довідки з податкової про здійснення позивачем належної сплати відрахувань до Пенсійного фонду України за результатом наданого позивачем звіту за 8 місяців нинішнього 2019 року, то у задоволенні другого питання позивачу було безпідставно відмовлено. З відповідною скаргою на дії посадової особи - начальника відділу з питань перерахунку пенсій № 15 головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Казимірської А.Г. 03.10.2019 року позивач звернувся до начальника головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченко О.Є. Позивач 19.10.2019 року за № 10-9732367, № 2503/Г-11 отримав відповідь на скаргу за підписом заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Т.П. Яворської, тобто відповідача;

- позивач вважає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету імені Мечникова з 01.12.1979 по 31.08.1980 рік є протиправною та такою, що суперечить положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у липні 2019 року було надано до пенсійного органу трудову книжку з відповідним записом, що підтверджує зарахування позивача слухачем підготовчого відділення означеного вищого навчального закладу та навчання на денній основі з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року;

- відповідно до норм ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка;

- до трудового стажу до навчання на підготовчому відділенні входить військова служба з 29 жовтня 1977 року по 17 листопада 1979 року, яка передувала зарахуванню 01.12.1979 року на підготовче відділення Одеського державного університету та рік роботи в будівельній організації. Під час навчання позивача на підготовчому відділені Одеського державного університету з 01.12.1979 року по 31.08.1980 рік діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 пункт 2.15 якою, передбачалось, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора. Враховуючи те, що за нормами законодавства, що діяло у 1976 році, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні до студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, тому підлягав зарахуванню до трудового стажу.

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не визнав адміністративний позов повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, із зазначенням таких обставин:

- позивач звернувся до Подільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії, відповідно позивачу було призначено пенсію за віком. Страховий стаж позивача склав 30 років 6 місяців 15 днів, з них страховий стаж до 01.01.2004 р. - 21 рік 0 місяців 11 днів, після 01.01.2004 р. - 9 років 6 місяців 4 дні. Розмір пенсії позивача склав 1638 грн.;

- період перебування на навчанні на підготовчих курсах підготовчих відділень в навчальних закладах не є навчанням у вищому навчальному закладі, відповідно до стажу для призначення пенсії не зараховуються, з копії диплому НОМЕР_1 , що належить позивачу, видно, що період навчання позивача склав з 1980 р. по 1988 р., а не з 01.12.1979 р. по 31.08.1980 р. Пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства;

- позивачем на ім`я начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченко О. Є. була подана скарга з наступним проханням: прийняти рішення про зарахування до його трудового стажу період навчання на підготовчому відділені Одеського державного університету імені Мечникова з 01.12.1979 по 31.08.1980 роки; провести службове розслідування за його скаргою за фактом протиправних дій та нарахуванням стажу пенсії з боку начальника відділу Подільського міського управління Пенсійного фонду України ОСОБА_3 та притягти її до суворої адміністративної відповідальності. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області була проаналізована та розглянута скарга позивача, були вивчені всі документи, які були додані до скарги та за результатами її розгляду 15.10.2019 року за вих. № ГО - 9732367, № 2503/Г-11 була надана обґрунтована та вмотивована відповідь по суті порушених питань з посиланням на норми законодавства, які не визначають підстав для зарахування часу перебування на підготовчому відділенні Одеського державного університету імені І.І. Мечникова до страхового стажу роботи для призначення пенсії;

- час перебування на підготовчих курсах та підготовчому відділені при вищих навчальних закладах не є навчанням у вищому навчальному закладі, а тому і не зараховується до стажу роботи для призначення пенсії;

- листом від 24.07.2006 року № 10/2-1256 на запит Міністерства праці та соціальної політики України, Департаментом економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України були надані роз`яснення, з яких також вбачається, що час перебування на підготовчих курсах та підготовчому відділенні при вищих навчальних закладах не зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії;

- стаж на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах не є навчанням у вищому навчальному закладі, а тому не зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії, відсутні підстави для задоволення позовної заяви, визнання дій протиправними, зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії позивача з 08.08.2019 року у вигляді врахування до стажу роботи періоду з 01.12.1979 року по 31.08.1980 рік та виплати недоплаченої пенсії, а також стягнення на користь позивача судового збору.

У поданих відповідачем - заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворською Тетяною Павлівною поясненнях по справі остання, по суті, заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, фактично, з підстав, аналогічних підставам, викладеним у відзиві представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Подільського об`єднаного управління ПФУ 154950000947 від 08.08.2019 року позивачу з 09.08.2019 року призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж (неповний) складає 30 років 6 місяців 15 днів. Розмір пенсії з надбавками становить 1638,00 грн. (а.с.37)

03.10.2019 року позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченка О.Є. зі скаргою, вхід. № 2503/Г-11, в якій просив, зокрема, прийняти рішення про зарахування до його трудового стажу період навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету імені Мечникова з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року. (а.с.87)

В якості додатку до вказаної скарги позивачем зазначено копію судового рішення Одеського апеляційного адміністративного суду. (а.с.87зв.)

Листом від 15.10.2019 року № ГО-9732367, 2503/Г-11 (а.с.88) на звернення позивача до Урядового контактного центру та до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено, зокрема:

- згідно з п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

- відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого наказом Міністра вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 29.09.1969 № 712 (із змінами та доповненнями), підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки молоді для вступу до вищого навчального закладу;

- виходячи з викладеного час перебування на підготовчих курсах та підготовчому відділенні при вищих навчальних закладах не є навчання у вищому навчальному закладі, а тому не зараховується до стажу роботи для призначення пенсії;

- щодо долученої до звернення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року по справі № 821/308/18 повідомлено, що оскільки ні головне управління, ні позивач не є сторонами в даній адміністративній справі, підстав для виконання вказаного рішення немає.

Зазначений лист-відповідь наданий позивачу за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни.

В судовому засіданні позивач та представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підтвердили, що звернення позивача за № ГО-9732367, яке розглянуто листом від 15.10.2019 року № ГО-9732367, 2503/Г-11, ідентичне за змістом зі скаргою позивача № 2503/Г-11, яка розглянута цим же листом.

Не погоджуючись з діями заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни щодо не зарахування до стажу роботи для призначення пенсії періоду з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року, а саме часу навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету - денна форма навчання, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду надано копію пенсійної справи позивача (а.с.36-88), яка містить в копії, зокрема:

- трудової книжки позивача, НОМЕР_2 , заповненої 18.11.1976 року, відповідно до записів якої, зокрема:

№ 1: 27.10.1976 - прийнятий на роботу в Котовський міжколгоспбуд підсобним робочим по першому розряду на підставі наказу № 342 від 25.10.1976;

№ 2: 26.10.1977 - звільнений з роботи за ст. 36 п. 3 КЗпП УРСР - призив на службу в Радянську армію на підставі № 343 від 27.10.1977;

№ 3: 01.12.1979 - зарахований слухачем підготовчого відділення Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова на підставі наказу № 2324 від 01.12.79 р.;

№ 4: 01.09.1980 - зарахований на 1 курс філологічного факультету денного навчання на підставі наказу № 1630 від 25.08.80 р.;

- військового квитка позивача НОМЕР_3 ;

- диплому позивача, РВ № 730394, виданого Одеським державним університетом ім. І.І. Мечникова.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 цього Закону встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За умовами частини 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту «е» ст. 3 названого Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок).

Підпунктом «і» п. 109 цього Порядку визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року № 573.

Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114».

Пунктом 21 Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 14 липня 1987 року № 504 передбачалось, що час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як встановлено матеріалами справи, страховий стаж позивача за результатом розрахунку ПФУ складає 30 років 6 місяців 15 днів.

03.10.2019 року позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченка О.Є. зі скаргою, вхід. № 2503/Г-11, в якій просив, зокрема, прийняти рішення про зарахування до його трудового стажу період навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету імені Мечникова з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року.

Проте, листом від 15.10.2019 року № ГО-9732367, 2503/Г-11 на звернення позивача до Урядового контактного центру та до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено, зокрема, що час перебування на підготовчих курсах та підготовчому відділенні при вищих навчальних закладах не є навчання у вищому навчальному закладі, а тому не зараховується до стажу роботи для призначення пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що: 27.10.1976 - прийнятий на роботу в Котовський міжколгоспбуд підсобним робочим по першому розряду на підставі наказу № 342 від 25.10.1976; 26.10.1977 - звільнений з роботи за ст. 36 п. 3 КЗпП УРСР - призив на службу в Радянську армію на підставі № 343 від 27.10.1977; 01.12.1979 - зарахований слухачем підготовчого відділення Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова на підставі наказу № 2324 від 01.12.79 р.; 01.09.1980 - зарахований на 1 курс філологічного факультету денного навчання на підставі наказу № 1630 від 25.08.80 р.

При цьому слід зазначити, що наведені та інші встановлені судом вище фактичні обставини справи відповідачами не заперечуються, спірність полягає лише у правовому врегулюванні правовідносин між сторонами справи.

Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Враховуючи те, за нормами законодавства, що діяло у грудні 1979 р. - вересні 1980 р., слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не є таким, що перериває трудовий стаж, тому він підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 17.11.2016 року у справі № 442/5154/13-а.

Щодо посилання у поданих відповідачем - заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворською Тетяною Павлівною поясненнях по справі на лист Департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України від 24.07.2006 року № 10/2-1256, - слід зазначити таке.

Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, та носять лише та виключно рекомендаційний характер.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, вищенаведене обґрунтування є необґрунтованим та законодавчо безпідставним.

При цьому щодо позовних вимог позивача до посадової особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни, - слід зазначити таке.

Дійсно, лист-відповідь від 15.10.2019 року № ГО-9732367, 2503/Г-11 на звернення позивача щодо спірного питання наданий позивачу за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни.

Проте, по-перше, позивач у позові просить визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни щодо не зарахування до стажу роботи для призначення пенсії періоду з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року, а саме часу навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету - денна форма навчання.

При цьому позивачем не наведено нормативно-правового обґрунтування того, що саме заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в даному випадку Яворська Тетяна Павлівна , безпосередньо вчиняє дії з зарахування до стажу роботи для призначення пенсії певного періоду.

По-друге, посадова особа при вчиненні певних дій діє від імені органу, посадовою особою якого вона є.

По-третє, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція відповідачів зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;

- оскаржувані позивачем дії щодо не зарахування позивачу до стажу роботи для призначення пенсії періоду з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року, а саме часу навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова - денна форма навчання, вчинені відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно

- позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, з урахуванням встановлених судом обставин, в тому числі щодо дати, з якої позивачу призначена пенсія, та здійснених на їх підставі висновків, - підлягають задоволенню до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та суд вважає такий спосіб захисту прав та інтересів позивача ефективним та достатнім, відповідно

- в задоволенні позовних вимог позивача до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни - слід відмовити.

З наведеного вбачається, що, фактично, позовні вимоги позивача задоволені повністю до залученого до справи другого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанції від 14.11.2019 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі (704,80 + 63,60) 768,40 грн. (а.с.18-19)

Відповідно, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судових витрат на правову допомогу - слід зазначити таке.

В клопотанні про стягнення компенсації витрат на правову допомогу (а.с.171) позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судові витрати у вигляді професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн., з таких підстав:

- з метою захисту прав та законних інтересів в межах вищевказаної справи, позивач був змушений звернутися по професійну допомогу до адвоката, який надав позивачу правові послуги відповідно до Договору № 23/Г про надання правничої допомоги від 02.09.2019 року та Акту наданих послуг № 1 від 30.01.2020 року;

- позивачу була необхідна правова допомога адвоката, щоб захистити та відновити свої порушені права з боку відповідача. За надані правові послуги згідно Договору № 23/Г про надання правничої допомоги від 02.09.2019 року та Акту наданих послуг № 1 від 30.01.2020 року, позивачу довелося заплатити 6000,00 грн. (що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 30 січня 2020 року, яка додається).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем до клопотання додано копії, зокрема (а.с.172-177):

- договору про надання правничої допомоги № 23/Г від 2 вересня 2019 року, укладеного між адвокатом Бізденежним Сергієм Романовичем, як Виконавцем, та позивачем, як Замовником, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 28 жовтня 2019 року до договору, про наступне:

1. Предмет договору

1.1. Предметом даного Договору є надання Виконавцем усіма законними методами та засобами правової допомоги Замовнику, у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом, відновленням порушених, оспорюванних, невизнаних його прав та законних інтересів, зокрема з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та його посадових осіб.

1.2. Професійна правнича допомога, у відповідності до вимог чинного законодавства України надається Виконавцем у справі № 420/6322/19, яка перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду. Виконавець надає професійну правничу допомогу не тільки у судових засіданнях по справі, але й під час вчинення дій поза судовим засіданням (складання та подання позовної заяви до суду, надання правових консультацій, складання та подання процесуальних документів та ін.), безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги.

2. Права та обов`язки виконавця

2.1. На виконання п. 1.1. даного Договору Замовник надає право (уповноважує) Виконавця, а Виконавець бере на себе виконання дій з надання правової допомоги:

2.2.1. Ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них виписки, копії, одержувати копії судових рішень.

2.2.2. Складати проекти листів, вимог, претензій та позовів.

2.2.3. Подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

2.2.4. Подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

2.2.5. Ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти.

2.2.6. Оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

2.2.7. Користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, а також збирати та подавати докази до суду.

2.2.8. Надавати іншу правову допомогу Замовнику у відповідності до чинного законодавства України.

2.2.9. Одержувати необхідні довідки та документи, у тому числі з правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, змінити предмет позову, пред`явити зустрічний позов, укладення мирової угоди, залишення позову без розгляду.

3. Права та обов`язки Замовника

3.3. Своєчасно і в повному обсязі сплати на банківський рахунок Виконавця гонорар, що пов`язано з виконанням Договору.

5. Оплата

3.2. Оплата послуг Виконавця за цим договором здійснюється у безготівковій або у готівковій формі.

3.4. Оплата послуг за цим Договором може здійснюватись за 100% авансуванням. Надання послуг за цим Договором підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг;

- акту наданих послуг № 1 до Договору № 23/Г про надання правничої допомоги від 02.09.2019 року, складеного Адвокатом Бізденежним С.Р., як Виконавцем, та позивачем, як Замовником, про таке:

1. Відповідно до доручень Замовника, Виконавцем були надані такі послуги у справі № 420/6322/19, яка перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду, за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області Яворської Тетяни Павлівни та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії:

- усна правова консультація стосовно предмету спору та процесуальних питань (02.09.2019р. та 17.01.2020р.) - 2 години, вартість однієї години роботи - 500,00 грн.: до сплати 1000,00 грн.;

- складання (в тому числі формування додатків) до суду позову (який став предметом розгляду у судовій справі № 420/6322/19, що перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду) - 4 години, вартість однієї години роботи - 800,00 грн.: до сплати 3200,00 грн.;

- складання уточненого позову щодо предмету спору у судовій справі № 420/6322/19, що перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду - 2 години, вартість однієї години роботи - 600,00 грн., до сплати 1200,00 грн.;

- складання клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу - 1 години, вартість однієї години роботи - 600,00 грн.: до сплати 600,00 грн.

Загальна вартість послуг склала 6000,00 грн.

2. Замовник не має претензій до Виконавця стосовно наданих послуг та зобов`язується оплатити послуги у строки відповідно до Договору № 23/Г про надання правничої допомоги від 02.09.2019 року.

- квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 30 січня 2020 року, відповідно до якого адвокатом Бізденежним С.Р. прийнято від ОСОБА_1 на підставі Договору № 23/Г про надання правничої допомоги від 02.09.2019 р. та Акту наданих послуг № 1 від 30.01.2020 року 6000,00 грн.;

- Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001808 від 27 вересня 2018 року, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Бізденежному Сергію Романовичу .

10.03.2020 року представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокату, з тих підстав, що:

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги. При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи;

- позивачем не надано підтвердження сплати на банківський рахунок адвоката Бізденежного Сергія Романовича суми витрат у розмірі 6000,00 грн. Натомість позивач надає ксерокопію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 30.01.2020 року, але відповідно до умов договору сплата за надання послуг повинна бути проведена на банківський рахунок Виконавця;

- проаналізувавши акт надання послуг № 1 від 30.01.2020 року, години, які були витрачені адвокатом, та суми, які зазначені в акті, Головне управління вважає, що їх розмір не обґрунтований, а кількість годин роботи адвоката значно завищеною. Так, у п. 1 Акту зазначено, що усна консультація зайняла 2 години роботи на загальну суму 1000,00 грн., однак відповідач вважає, що консультація з приводу позовних вимог не є складною. Крім того, наявна судова практика з такої категорії справ. У п. 2 Акту зазначено, що на складання позовної заяви з додатками у адвоката витрачено 4 години часу на загальну суму 3200,00 грн. Проаналізувавши позовну заяву Головне управління приходить до висновку що вона складена шляхом «копіювати-вставити» з постанови суду від 12.07.2018 року по справі № 821/308/18, яка додана в якості доказу до позовної заяви позивача. Крім того позовна заява підписана не адвокатом, а самим позивачем. Тобто взагалі не зрозуміло, яким чином копіювання рішення суду могло зайняти у адвоката аж 4 години часу. У п. 3 Акту зазначено щодо складення адвокатом уточненого позову, на якій він потратив 2 години на загальну суму 1200,00 грн. Відповідач вважає, що зазначений вид послуги є взагалі безпідставним, в зв`язку з тим, що уточнений позов повністю дублює позовну заяву та навіть в прохальній частині допущені одні і ті ж помилки. Також, враховуючи те, що адвокатом початково позовна заява була складена некваліфіковано, саме ці обставини призвели до уточнення позовних вимог. У п. 4 Акту зазначено, що складення клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу зайняло у адвоката 1 годину часу, яку адвокат оцінив в 600,00 грн. Головне управління вважає, що ані час на складання клопотання, а ні його оцінка не є співмірною з реально витраченим часом та сумою. Як вбачається з матеріалів справи, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю видане у 2018 році, тобто стаж адвоката складає близько півтора роки, крім того до отримання адвокатського посвідчення Бізденежний Сергій Романович мав досвід у галузі права. Враховуючи те, що Бізденежний Сергій Романович є практикуючим адвокатом та складення самого клопотання не потребує великої кількості часу, у зв`язку з тим, що має шаблонний характер, витрачання 1 часу роботи є нереально завищеним;

- жоден процесуальний документи не має підпису адвокату, всі документи підписані самим позивачем;

- зазначена справа відноситься до категорії справ незначної складності відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути спів розмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд частково погоджується з доводами відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зокрема:

- усна правова консультація стосовно предмету спору та процесуальних питань (02.09.2019 р. та 17.01.2020 р.) - 2 години, вартість однієї години роботи - 500,00 грн.: до сплати 1000,00 грн. - є співмірною за витраченим часом та його вартістю;

- складання (в тому числі формування додатків) до суду позову (який став предметом розгляду у судовій справі № 420/6322/19, що перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду) - 4 години, вартість однієї години роботи - 800,00 грн.: до сплати 3200,00 грн. - виходячи з обсягу та змісту позовної заяви, незначної кількості додатків до неї, незначної складності справи тощо - вдвічі є неспівмірним за витраченим часом;

- складання уточненого позову щодо предмету спору у судовій справі № 420/6322/19, що перебуває у провадженні Одеського окружного адміністративного суду - 2 години, вартість однієї години роботи - 600,00 грн., до сплати 1200,00 грн. - є необґрунтованим та безпідставним. Так, уточнений адміністративний позов поданий позивачем на усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду про залишення позову без руху, а не у порядку ст. 47 КАС України. Отже, по суті, це виправлення процесуальних помилок (недоліків), допущених позивачем (його представником/адвокатом) при складанні позову та формуванні додатків до нього, матеріальне навантаження за яке у вигляді судових витрат на правничу допомогу не може бути покладено на іншу сторону;

- складання клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу - 1 години, вартість однієї години роботи - 600,00 грн.: до сплати 600,00 грн. - виходячи з незначного обсягу клопотання (1 арк.), - вдвічі є неспівмірним за витраченим часом.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 280/1765/19 (адміністративне провадження №К/9901/607/20), від 11.12.2019 року по справі № 545/2432/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29677/18, № К/9901/29682/18) та від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19 (адміністративне провадження № К/9901/25439/19).

При суд звертає увагу відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на те, що:

- наведена цим відповідачем обставина, що жоден процесуальний документ не має підпису адвокату, всі документи підписані самим позивачем, - не спростовує об`єктивну можливість складання відповідних документів та формування додатків до них тощо саме адвокатом за наданим суду договором;

- договір про надання правничої допомоги № 23/Г від 2 вересня 2019 року крім наведеної цим відповідачем умови: «Своєчасно і в повному обсязі сплати на банківський рахунок Виконавця гонорар, що пов`язано з виконанням Договору», містить умову в розділі «Оплата»: «Оплата послуг Виконавця за цим договором здійснюється у безготівковій або у готівковій формі».

Інших суттєвих доводів щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які потягли б зміну висновків суду щодо їх співмірності, зазначеним відповідачем у клопотанні не наведено.

Відповідно стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2900,00 грн. (дві тисячі дев`ятсот гривень) (1000+1600+300).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст. ст. 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Яворської Тетяни Павлівни (адреса місця служби: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії періоду з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року, а саме часу навчання на підготовчому відділенні Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова - денна форма навчання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної з 09.08.2019 року, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» у вигляді врахування до стажу його роботи періоду з 1 грудня 1979 року по 31 серпня 1980 року та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2900,00 грн. (дві тисячі дев`ятсот гривень).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 16 березня 2020 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.