Рішення № 88618530, 06.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р. справа № 400/3894/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 про: скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2019 р. № 00059961305, № 00059951305, рішення № 0002841305, вимоги № Ф-78, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №0002841305 від 26.07.2019 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 19 588,86 грн. за донарахування органом доходів і зборів, або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкове повідомлення - рішення від 26.07.2019 р. №00059961305 про визначення податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 840 388,16 грн. та застосування штрафної санкцій в сумі 210 097,04 грн., всього на загальну суму 1 050 385, 20 грн.; податкове повідомлення - рішення від 26.07.2019 р. №00059951305 про визначення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 70 032.36 грн та застосування штрафної санкції в сумі 17 508,09 грн., всього на загальну суму 87 540,45 грн.; вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 26.07.2019 №Ф-78 на суму 110 803,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові рішення та вимога є протиправними, оскільки прийняті на підставі висновків акту, які в свою ергу не відповідають дійсності. Так, за період з 14.03.2017 р. по 31.12.2018 р. отримував дохід з надання послуг на перевезення, що підтверджено відповідними договорами, книгою обліку доходів і зборів, яка ведеться без порушень та правомірно відображено у декларації, включаючи уточнюючу декларацію та додаток до неї. Також, позивач зазначив, що в акті перевірки перевіряючим допущено числення помилки, які полягають у завищені сум витрат, які не співпадають з розрахунками, платіжними дорученнями та податковими накладними. Крім того, позивач вважає, що ним правомірно включено суми витрат, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтвердження відповідними первинними документами.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки в ході перевірки позивача співробітниками податкової були виявлені порушення норм податкового законодавства, які мали місце, про що складено відповідний акт і правомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та рішення.

Ухвалою від 13.11.2019 р. відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 19.12.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.02.2020 р. замінено відповідача, Головне управління ДФС у Миколаївській області на його правонаступника, Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 27.05.2019 р. по 07.06.2019 р. податковою проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період за період з 14.03.2017 р. по 31.12.2018 р. За результатами перевірки складено акт №872/14-29-13-05/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків акту податкової перевірки, відповідач встановив, що ФОП ОСОБА_1 допустив порушення:

- п. п 177.2, 177.4.1, 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 14.03.2017 по 31.12.2018 р. в сумі 319 743,16 грн за 2017 р. та в сумі 520 645 грн. за 2018 р.;

- п.16 - 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме занизивши чистий оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності, відповідно занизив військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету , за період з 14.03.2017 по 31.12.2018 р. в сумі 26 645,27 грн за 2017 р. та в сумі 43 387,09 грн. за 2018 р.;

-п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 7,ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 85 085 грн за 2017 р., в сумі 25 718,64 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 та пп. Б п. 176.2 с. 176 Податкового кодексу України, щодо допущення в податковій звітності;

На підставі висновків акту, відповідачем було прийнято, зокрема, рішення №0002841305 від 26.07.2019 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 19 588,86 грн. за донарахування органом доходів і зборів, або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкове повідомлення - рішення від 26.07.2019 р. №00059961305 про визначення податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 840 388,16 грн. та застосування штрафної санкцій в сумі 210 097,04 грн., всього на загальну суму 1 050 385, 20 грн.; податкове повідомлення - рішення від 26.07.2019 р. №00059951305 про визначення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 70 032.36 грн та застосування штрафної санкції в сумі 17 508,09 грн., всього на загальну суму 87 540,45 грн.; вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 26.07.2019 №Ф-78 на суму 110 803,64 грн.

Так, у період, що перевірявся з 14.03.2017 по 31.12.2018 р. позивач отримав дохід по господарським операціям з надання послуг по перевезенню вантажів на користь контрагентів ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Лайселл», ТОВ «Злагода», Агрофірма«Хлібороб», ТОВ Агрофірма «Вісла», СТОВ «ім.. Мічуріна», СТОВ «Урожай» ФГ «БМВ-Агро», що підтверджується договорами про надання послуг по перевезенню вантажів та первинними документами. Сума доходу відображена в податковій декларації про майновий стан і доходи №93000008120 від 12.04.2018 р. (уточнююча за 2017) та №9309397603 від 01.02.2019 (за 2018 р). Згідно яких позивачем відображено дохід за 2017 р. в сумі 14 324 438,71 грн. та за 2018 р. в сумі 23 660339,86 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач включив витрати на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги. Суд зазначає, що вони дійсно не підлягають включенню, однак податковим органом не надано до суду доказів їх включення позивачем, а позивачем в свою чергу надано до суду додаток №5 до податкової декларації, який підтверджує не включення цих витрат (т. 1 а. с.247-248).

Крім того, в аті перевірки відповідачем зазначено, що витрати закладені витратні матеріали, такі як запчастини та інші матеріали необхідні для функціонування транспортних засобів, підлягають виключенню.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Позивачем укладено договори оренди транспортних засобів за умовами яких, позивач несе матеріальну відповідальність за збереження транспортного засобу та його обслуговування (капітальний та поточний ремонт).

Як встановлено матеріалами справи підставою для нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування стало придбання позивачем запчастин на утримання вантажних транспортних засобів, які використовуються виключно в господарській діяльності.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до норм ст. 138 Податкового кодексу України однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. За п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отримання доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Обставини належного декларування позивачем витрат на утримання вантажних автомобілів, відповідачем не спростовується.

Так, транспортний засіб вважається автомобільним при одночасному дотриманні таких характеристик (ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01 р. № 2344-III):- це колісний транспортний засіб, - рух якому дає джерело енергії, - має не менше чотирьох коліс, призначено для руху безрейковими дорогами, використовується у трьох напрямах: (1) для перевезення людей та (або) вантажів, (2) буксирування транспортних засобів і (3)виконання спеціальних робіт.

Дана норма також надає визначення легкового та вантажного автомобілів. Вони зводяться до такого: якщо конструкцією передбачено перевезення вантажів - це вантажний автомобіль, якщо перевезення пасажирів - легковий.

Тобто, легковим або вантажним вважається той автомобіль, який конструктивно призначений для перевезення відповідно пасажирів чи вантажів.

Таким чином, транспортні засоби які використовуються для буксирування транспортних засобів (сідельний тягач), а також для виконання функцій тягача (напівпричіп - причіп) і не пристосовані для перевезення вантажів та пасажирів не є вантажними автомобілями.

Детальніша класифікації транспортних засобів за УКТ ЗЕД, затверджена Законом України "Про Митний тариф України" від 19.09.13 р. № 584-VII.

Суд погоджується із позивачем, що легкові та вантажні автомобілі кваліфікуються за приписами даного Закону за такими товарними позиції УКТ ЗЕД - 8703, 8704, 8709 і це основний засіб подвійного призначення.

Будь-який транспортний засіб з іншої товарної позиції не є основним засобом подвійного призначення автомобілів. Зокрема, вантажні силові тягачі, які використовуються позивачем у господарській діяльності, відносяться до товарної позиції УКТ ЗЕД 870120, а напівпричепи, контейнеровози, причепом до 8716, та не належать до товарної позиції 8704, тому не є вантажними автомобілями згідно чинного законодавства, які визначені як основні засоби подвійного призначення пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Як зазначалось вище, всі автомобілі орендованим майном, за умовами договорів оренди, позивач несе витрати пов`язані з ремонтом та експлуатацією автомобіля. Відтак, придбані товари (запчастини) використані на ремонт та експлуатацію майна в процесі надання послуги, що використовується у господарській діяльності, а тому відповідно до пп. 177.4.1 та 177.4.4 Податкового кодексу України, правомірно включені позивачем до складу витрат.

Крім того, податковою у таблицях переліку витрат допущені численні помилки, які полягають у завищені сум витрат, які не співпадають з рахунками, платіжними дорученнями та податковими накладними (стор. 31 акту).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність визначення зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 840 388,16 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 210 097,04, а тому податкове повідомлення-рішення №0059961305 від 26.07.2019 р. підлягає скасуванню.

Також, з огляду на встановлене судом вище, підлягають скасуванню як протиправні податкове повідомлення-рішення №000599511305 від 26.07.2019 р. про визначання зобов`язання військового збору в загальній сумі 87 540,45 грн., рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 19 588,86 грн. за донарахування органом доходів і зборів, або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та спірна вимога, винесена на підставі висновків акту щодо заниження позивачем суми єдиного внеску з сум доходу за період з 14.03.2017 по 31.12.2018 р., безпідставність яких встановлено під час розгляду даної справи.

Позов задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі №1170 від 06.11.2019 р. в сумі 9505 грн. Отже, судовий збір у сумі 9505 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №0002841305 від 26.07.2019 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 19 588,86 грн. за донарахування органом доходів і зборів, або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.07.2019 р. №00059961305 про визначення податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 840 388,16 грн. та застосування штрафної санкцій в сумі 210 097,04 грн., всього на загальну суму 1 050 385, 20 грн..

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.07.2019 р. №00059951305 про визначення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 70 032,36 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 17 508,09 грн., всього на загальну суму 87 540,45 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 26.07.2019 №Ф-78 на суму 110 803,64 грн.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 9505 грн.

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич