Ухвала суду № 88618486, 06.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 квітня 2020 р. справа № 400/1390/20

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:

за позовомприватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт", вул. Євгена Кухарця (Маршала Красовського), 8, м. Черкаси, Черкаська область, 18016

доЦентрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), пр-т Хіміків, 50, м. Черкаси, Черкаська область, 18001

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача1) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 2) Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18002

провизнання протиправною та скасування постанови від 25.02.2015 р. ВП № 46682248,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Первомайський кар`єр "Граніт" (надалі - позивач) звернулось з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Коломієць І.Г. прийняте у формі постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2015 року ВП № 46682248 з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 року № 2а-27/11/1470.

Суд ознайомився з позовом та встановив наступне.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У позові позивач просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2015 року.

Позовна заява надійшла до суду 31.03.2020 року, тобто через 5 років та 1 місяць, а отже з пропуском десятиденного строку.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначає, що строк звернення ним пропущено у зв`язку з тим, що з постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2015 року та рештою матеріалів виконавчого провадження він ознайомився 16.12.2019 року, таким чином, на думку позивача, строком на подання даного позову є період з 17.12.2019 року по 26.12.2019 року. 26.12.2019 року позивач вже звертався до суду з даним позовом, позов надійшов до суду 03.01.2020 року. Ухвалою від 08.01.2020 року у справі № 400/25/20 суд залишив позовну заяву без руху, а ухвалою від 03.02.2020 року прийняв ухвалу про повернення позовної заяви. На думку позивача, маються підстави для поновлення строку звернення до суду, а причини пропуску строку є поважними.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Як вбачається з позовної заяви, 22.02.2011 року Миколаївський окружний адміністративний суд виніс постанову у справі № 2а-27/11/1470, якою задовольнив позов Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області до відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 134 750,04 грн.

Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 2а-27/11/1470 набрала законної сили з 21.03.2011 року.

23.03.2011 року судом видано виконавчий лист у справі № 2а-27/11/1470.

Таким чином, суд не визнає ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження 16.12.2019 року - поважною підставою пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду, так як на думку суду, після прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом постанови від 22.01.2011 року, позивач не міг не знати, що в разі не сплати ним заборгованості, постанову буде скеровано до органу ДВС для її примусового виконання.

Окрім того, звернення позивача з даним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду 26.12.2019 року не може розглядатись судом в якості поважної причини пропуску строку, адже позивач отримав ухвалу про повернення позовної заяви та матеріали справи № 400/25/20 згідно КП "Діловодство спеціалізованого суду" - 07.02.2020 року, а з позовом звернувся лише 31.03.2020 року.

Враховуючи викладене, суд визнає строк звернення до адміністративного суду з позовом пропущеним з неповажних причин.

Отже, позивач має подати заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Крім того, суд перевірив відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви позивач додав платіжне доручення про сплату судового збору № 57 від 27.01.2020 року в розмірі 1921,00 грн. та квитанцію № 4 від 18.03.2020 року в розмірі 181,00 грн.

Однак, судом встановлено, що згідно КП "Діловодство спеціалізованого суду" платіжним дорученням № 57 від 27.01.2020 року сплачено судовий збір за подачу іншого позову до суду, а саме у справі № 400/25/20.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Таким чином, за подання кожної окремої заяви, у разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір у розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір".

Суд роз`яснює позивачеві, що судовий збір, сплачений за подання конкретного адміністративного позову або заяви, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову або заяви, у тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду.

Використання сплаченої суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Таким чином, платіжне доручення № 57 від 27.01.2020 року не є належним доказом сплати судового збору, тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за подачу даного позову.

Як передбачено ст. 7 ч. 1 п. 2 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Суд роз`яснює позивачу його право подати клопотання про повернення судового збору у справі № 400/25/20.

Отже, позивачем за подачу даного позову сплачено судовий збір в розмірі 181,00 грн., а тому слід подати до суду доказ сплати судового збору в сумі 1921,00 грн.

Судовий збір сплачується на рахунок № UA908999980313101206084014002, отримувач коштів УК у м. Миколаїв (м. Миколаїв/22030101), код отримувача 37992781, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування збору: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ, ідентифікаційний код/серія та номер паспорта позивача).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду.

2. Залишити позовну заяву без руху.

3. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:

- заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду;

- документ про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

5. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суддя А. О. Мороз