Рішення № 88618417, 03.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1767/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пільгової пенсії;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2016 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з включенням періоду умовного засудження з 01.12.1986 по 09.03.1988 в спеціальний трудовий стаж, який дає право на призначення пільгової пенсії та призначити пільгову пенсію з моменту виникнення у ОСОБА_1 права на оформлення такої (наступний день після виповнення ним 55 років).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач досягнувши 55 річного віку, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні даної пенсії. Вказує, що постановою Мостиського районного суду від 26.12.2016 задоволено позов та зараховано час виправних робіт в період з 01.12.1986 по 09.03.1988 в загальний трудовий стаж, а це становить 1 рік 03 місяці 08 днів. Також вказує, що постановою Верховного Суду України від 21.06.2019 рішення першої інстанції залишено в силі. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пільгової пенсії, оскільки спірний період зараховано лише до загального трудового стажу.

Ухвалою суду від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує повністю, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі чинного законодавства України, оскільки виконано постанову Верховного Суду України від 21.06.2019 та зараховано до загального трудового стажу період умовного засудження з 01.12.1986 по 09.03.1988. Таким чином, стаж роботи для призначення пенсії становить 26 років 4 місяці 5 днів, а спеціальний стаж роботи за спеціальністю як працівника, який безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах, без змін - 11 років 2 місяці 27 днів, з необхідних 12 років 6 місяці. Крім того зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, та поданих сторонами доказів

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.07.2016 звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України від 10.12.2019 за № 2266/03.20 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.11).

Відмова мотивована тим, що Постанову Верховного Суду України від 21.06.2019 виконано, спірний період відбування виправних робіт зараховано до загального трудового стажу та становить 26 років 4 місяці 5 днів, спеціальний стаж залишається без змін - 11 років 2 місяці 27 днів. Таким чином відсутній необхідний спеціальний стаж роботи - 12 років 6 місяців для призначення пільгової пенсії.

Позивач не погоджуючись із такими діями управління пенсійного фонду звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Стаття 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.

Згідно ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими, умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше - від 25 років шести місяців до 30 років з них - не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Чоловіки, які мають не менше як половину стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 45 Закону 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом згідно паспортних даних, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак право на пенсію за віком на пільгових умовах виникло з 28.06.2016 (а.с.9).

Для призначення пенсії позивач 02.07.2016 звернувся до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в межах трьох місяців у зв`язку із досягненням віку 55 років.

Відповідно до п.п. «б» п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «По загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії за віком необхідно додати документи про стаж, визначені в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до п.1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно з п.20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймають уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Такі довідки є обов`язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається у яких умовах працювала особа і чи була вона зайнята певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня.

Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року затверджено список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. Цей список передбачає професії: машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи автомотрис і мотовозів.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.13-16) робота за спеціальними професіями проходила в такі періоди:

- 28.05.1983 по 10.01.1986 - помічник машиніста тепловоза;

- 10.11.1986 по 30.11.1986 - помічник машиніста тепловоза;

- 10.03.1988 по 04.06.1990 - помічник машиніста тепловоза;

- 05.06.1990 по 02.04.1991 - машиніст тепловоза;

- 18.04.1991 по 17.10.1996 - машиніст автомотриси.

Відповідно до п. 20 вказаного Порядку, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. № 920, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій, а в разі ліквідації - у правонаступників. Такі довідки видаються із посиланням на первинні документи за час виконання роботи, що дає право на пільгову пенсію.

Суд звертає увагу на те, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій (пункт 20 Порядку).

Як встановлено з довідки №77 від 15.03.2016 виданої ПАТ «Українська Залізниця» Виробничий підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід» підтверджується безперервний стаж роботи позивача який складає 05 років 08 місяців 27 днів за професією помічник машиніста тепловоза, машиніст тепловоза (а.с.12).

Судом також встановлено, що довідкою №31 від 30.06.2016 виданою ПАТ «Українська залізниця» Регіональна філія «Львівська залізниця» Виробничий підрозділ «Львівська дистанція електропостачання» підтверджується безперервний стаж роботи позивача та складає 05 років 05 місяців 29 днів за професією, посадою: машиніст автомотриси (а.с.12).

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд також зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Суд встановив, що згідно вироку Мостиського районного народного суду Львівської області від 09.10.1986 у справі №1-75/86 позивача визнано винним за ст.102 КК УРСР та засуджено на 2 роки виправних робіт без позбавлення волі по місцю праці з відрахуванням в дохід держави 20% заробітної плати щомісячно.

Як встановлено судом, відмова у зарахуванні часу виправних робіт до стажу робити позивача прийнята управлінням Пенсійного фонду України визнана протиправною Постановою Мостиського районного суду від 26.12.2016 у справі №448/1691/16-а та зараховано час виправних робіт в період з 01.12.1986 по 09.03.1988 в загальний трудовий стаж. Вказана постанова суду залишена в силі Постановою Верховного Суду від 21.06.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.11 роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 29.02.1992 року №3 час відбування покарання без позбавлення волі за місцем роботи на робочому місці, яке належить до пільгового, зараховується до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію, якщо судом прийнято рішення про зарахування періоду відбування покарань виправних робіт до трудового стажу.

Суд дійшов висновку, що вищевказані обставини підтверджують факт того, що час виправних робіт в період з 01.12.1986 по 09.03.1988 зарахований Постановою Мостиського районного суду від 26.12.2016 у справі №448/1691/16-а в загальний трудовий стаж та підтверджений в уточнюючій довідці №77, зараховується до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію.

Окрім того, виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, суд вважає, що відповідач повинен зарахувати зазначений стаж роботи до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки на час звернення позивача передбачені законодавством обмеження по зарахуванню періодів роботи до пільгового стажу вже не існували у зв`язку із втратою сили положеннями КПК України 1960 р. та ВТК України 1970 р. Не містить таких обмежень і діюча на час звернення позивача редакція ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Верховний Суд у Постанові від 30.09.2019 р (справа №638/18467/15-а адміністративне провадження №К/9901/17572/18) зазначив, що статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно статті 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.

У рішенні відповідача від 10.12.2019 р відсутні будь-які мотиви не зарахування позивачеві періоду умовного засудження з 01.12.1986 по 09.03.1988 в спеціальний трудовий стаж, який дає право на призначення пільгової пенсії, хоча такий стаж зарахований до загального трудового.

Разом з тим, на покликання відповідача про пропущений строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно ч.2 ст. 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.

Так, частиною 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 справа №646/6250/17, зазначено, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст.1 Першого протоколу до Конвенції). Нараховані суми пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження шестимісячним строком (в межах загального строку позовної давності) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відтак, беручи до уваги вищевикладене та те, що позивачеві відмовлено рішенням відповідача від 10.12.2019 р (а.с.11) суд дійшов висновку що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач діяв в порушення норм чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Належних, допустимих та переконливих доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надано.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні справи по суті суд відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд відповідно до п.2 п.4 ч.2 ст. 245 КАС України може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки предметом позову не є протиправна бездіяльність відповідача і відповідач прийняв рішення від 10.12.2019 року, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі - 840,80 грн за подання вказаного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.12.2019 р. №2266/03.20 про відмову ОСОБА_1 у призначені пільгової пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (с. Волиця, Мостиський район, Львівська область, 81324; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 02.07.2016 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з включенням періоду умовного засудження з 01.12.1986 по 09.03.1988 в спеціальний трудовий стаж, який дає право на призначення пільгової пенсії та вирішити питання про призначення пільгової пенсії з моменту виникнення права у ОСОБА_1 (с. Волиця, Мостиський район, Львівська область, 81324; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні вимоги зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пільгову пенсію з моменту виникнення у ОСОБА_1 права на оформлення такої (наступний день після виповнення ним 55 років) - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (с. Волиця, Мостиський район, Львівська область, 81324; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в сумі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.04.2020.

Суддя Коморний О.І.