Рішення № 88618158, 06.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р. № 400/10/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014

треті особи:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:стягнення майнової шкоди у розмірі 71115,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби (далі-відповідач) за участі третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та просив про стягнення майнової шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оподаткування пенсії позивача призвело до звуження змісту та обсягу конституційних прав позивача на пенсійне забезпечення внаслідок застосування пенсійним органом закону, який не відповідає положенням Конституції України.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, та зазначив, що згідно з Положенням про державну казначейську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, зазначено, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України, яка зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Повноваження на здійснення представництва Держави в судах не передбачено.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 одним з основних завдань Мінюсту є забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб`єктів та України.

В свою чергу Казначейство не завдало позивачу жодної майнової шкоди. Позов повинен бути пред`явлений безпосередньо до органу, що завдав шкоду.

Третя особа надала пояснення на позовну заяву, в яких зазначила, що за період з липня 2014 року по лютий 2018 року з довічного грошового утримання позивача було утримано 71115,36 грн податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 року № 1-р/2018 визнано такими, що не відповідає Конституції України, положення підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Відтак, з 01.03.2018 утримання податку на доходи фізичних осіб припинено. Проте підстави для стягнення коштів за минулий період відсутні, бо відповідно до ст. 58 конституції України закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 02.12.2010 року звільнений з посади судді у зв`язку з відставкою.

З 25 грудня 2010 року позивач перебував на обліку в Очаківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Миколаївської області та отримує довічне щомісячне грошове утримання, як суддя у відставці.

Листом від 26.11.2019 року Очаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області повідомило, що за період з липня 2014 року по лютий 2018 року загальна сума податку з доходу фізичних осіб, що був утриманий з щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 71115,36 грн.

З посиланням на рішення Конституційного суду України від 27.02.2018 р. № 1-р/2018 позивач вважає утримані суми податків шкодою, заподіяною державою Україна прийняттям неконституційного закону, яку повинен відшкодувати відповідач у справі - Державна казначейська служба України.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIIІ від 28.12.2014 (далі - Закон № 71-VIIІ), який набрав чинності з 01.01.2015 року, підпункт 164.2.19 пункт 164.2 статті 164 ПК України викладений в такій редакції:

до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Законом № 71-VIIІ також внесено зміни до Податкового кодексу України у частині оподаткування військовим збором.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статті 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України

27 лютого 2018 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Наведені обставини визнання неконституційним абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, позивач вважає підставами для відшкодування шкоди в розмірі утриманого (сплаченого) податку за період з липня 2014 року по лютий 2018 року, в порядку статті 1175 Цивільного кодексу України.

Заявлені у справі вимоги суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Під шкодою у цій справі позивач розуміє недоотримані ним доходи в розмірі утриманих податків через прийняття неконституційного закону Верховною Радою України. Щодо доводів позивача про спричинення йому шкоди суд зазначає, що для встановлення факту заподіяння шкоди в розумінні статті 1175 Цивільного кодексу України необхідне встановлення складу деліктних правовідносин, який включає в себе прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, що знаходиться у причинному зв`язку зі шкодою, заподіяною фізичній чи юридичній особі.

У спірних відносинах в цій справі до 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України регулювали спірні відносини щодо оподаткування сум щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму. Утримання відповідних сум податку здійснювало Очаківське об`єднане управління Пенсійного фону України Миколаївської області відповідно до законодавства, яке діяло у той період, отже протиправність самого утримання грошових коштів, як елемент юридичного складу заподіяння шкоди, у спірних правовідносинах відсутня.

Крім того суд зауважує, що відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільне законодавство, на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не застосовується до відносин, пов`язаних зі сплатою чи утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тому при вирішенні справи суд враховує також зміст статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено:

«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року випливає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, з 27 лютого 2018 року.

Підстави для ретроспективного застосування рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року не передбачені як змістом самого цього рішення, так і вищенаведеними нормами Закону України «Про Конституційний Суд України».

З наведених підстав, виходячи з аналізу норм, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, судові втрати у справі, розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іденттфікаційний номер НОМЕР_1 ) до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна,6, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 37567646) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник