Рішення № 88617306, 07.04.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 748/115/20

Провадження № 2/750/656/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національного музею народної архітектури та побуту України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків,

в с т а н о в и в:

21.01.2020 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з ОСОБА_1 13438 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30.01.2020 року передано справу Деснянському районному суду м. Чернігів за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою суду від 24.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Національним музеєм народної архітектури та побуту України та начальником відділу транспортного та технічного забезпечення ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 01.01.2014.

За даними бухгалтерського обліку Музею за матеріально відповідальною особою ОСОБА_1 рахуються матеріальні цінності на загальну суму 13 438,80 гривні.

На підставі наказу виконуючого обов`язки генерального директора Музею від 09.07.2018 № 141 «Про проведення вибіркової інвентаризації у 2018 році» інвентаризаційною комісією Музею проведено інвентаризацію матеріальних цінностей (інших необоротних матеріальних активів на суму 866,00 грн. та запасів на суму 12 572,80 грн.), які рахувались за відповідачем.

За результатами інвентаризації виявлено нестачу матеріальних цінностей 13438,80 грн, а саме: автошина 175/65R14 82Т g-Grip BF Goodrich в кількості 5 шт. балансовою вартістю 444,2 грн. кожна; автошина 175/65R14 82Т Kristal Montero 3MS Fulda в кількості 4 шт. балансовою вартістю 401,7 грн. кожна; автошина 175/65R14 86Т Kristal Montero 3MS Fulda в кількості 4 шт. балансовою вартістю 442,5 грн кожна; автошина 240R508 (8.25R20)125/122JY- 2/К-84 БШК в кількості 6 шт. балансовою вартістю 1162,5 грн. кожна; пристрій зарядний BOSCH С7 балансовою вартістю 866,00 гривні.

Згідно Інвентаризаційного опису інших необоротних матеріаліних активів та запасів складеного від 19.07.2018 зазначено, що матеріальні цінності: автошина 175/65R14 82Т g-Grip BF Goodrich в кількості 5 шт. балансовою вартістю 444,2 грн. кожна; автошина 175/65R14 82Т Kristal Montero 3MS Fulda в кількості 4 шт. балансовою вартістю 401,7 грн. кожна; автошина 175/65R14 86Т Kristal Montero 3MS Fulda в кількості 4 шт. балансовою вартістю 442,5 грн кожна; автошина 240R508 (8.25R20)125/122JY- 2/К-84 БШК в кількості 6 шт. балансовою вартістю 1162,5 грн. кожна; пристрій зарядний BOSCH С7 балансовою вартістю 866,00 гривні, фактично не виявлені (а.с. 14).

Пояснення щодо нестачі зазначених матеріальних цінностей у відповідача не відібране у зв`язку з його увільненням від виконання своїх посадових обов`язків відповідно до наказу в.о. генерального директора Музею від 12.02.2015 №53 «Про увільнення від виконання обов`язків ОСОБА_1 ».

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частин 1,5,6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не морже ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Підставою для настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 130 КЗпПУ при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно ст. 138 КЗпПУ, для покладення на працiвника матерiальної вiдповiдальностi за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявнiсть умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Доказування, виходячи з положення ч.2 ст.130 КЗпПУ установлена матеріальна відповідальність працівника: -пряма дійсна шкода; -протиправна поведінка працівника; -вина в діях або бездіяльності працівника; -прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Під втратою матеріальних цінностей розуміється такі випадки, коли майно було в наявності, а потім його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилось.

Протиправна поведінка працівника це поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами (розпорядженнями) керівника підприємства.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Зі змісту ч.2 ст. 130 КЗпПУ, матеріальна відповідальність настає тільки за наявності його вини заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди. Трудове законодавство не містить визначення вини, тому слід використовувати визначення вини викладені ст. 23-25 КК України з урахуванням особливостей трудових відносин.

Відсутність підстав чи однієї умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до ст.138 КЗпПУ тягар доказування покладається виключно на роботодавця.

Згідно статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Повна матеріальна відповідальність настає у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть матеріальну відповідальність на підставі пункту 2 частини першої статті 133 КЗпП не за будь-яке незбереження матеріальних цінностей, а тільки в тих випадках, по-перше, якщо буде доведено, що їх недостача перебуває в причинному зв`язку з неправильним їх зберіганням, і лише через те, що правильне зберігання входить до кола трудових обов`язків керівника підприємства, установи, організації та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступників. По-друге, навіть у тих випадках, коли працівник, що належить до кола осіб, які несуть матеріальну відповідальність на підставі пункту 2 частини першої статті 133 КЗпП України , вчинив порушення, коли настала пряма дійсна шкода, цей працівник не повинен нести матеріальну відповідальність за наявності того суб`єкта, який безпосередньо вчинив дії, спрямовані на незбереження матеріальних цінностей.

Назаком Національного музею народної архітектури та побуту України № 141 від 09.07.2018 проведено вибіркову інвентарізацію у 2018 році за період з 01.01.2016 по завершальний місяць 2018 року, тобто в період увільнення ОСОБА_1 від виконання посадових обовязків з 30.01.2012 року, що не доводить вину відповідача у заподіянні шкоди при виконанні трудових обов`язків (а.с. 16).

Аналізуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є недоведеним, оскільки відсутні належні докази щодо виникнення самої недостачі та сам по собі факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Враховуючи вище викладене, позов Національного музею народної архітектури та побуту України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позову Національного музею народної архітектури та побуту України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Карапута