Рішення № 88616187, 02.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2020 року Справа № 280/6310/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Собориий, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправної та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною і скасувати повністю вимогу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року №Ф-56036-50 на суму 26539,26 грн.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 15 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 20 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 17 лютого 2020 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем та в період з 1 січня 2017 року до 06 листопада 2019 року господарську діяльність не здійснювала. Вказує, що податковою службою порушено строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Проте, податковим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу скаржника не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Зазначає, що бездіяльність з боку податкового органу щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску. В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№5799 від 06 лютого 2020 року), відповідно до якого зазначено, що

Станом на 06 листопада 2019 року заборгованість по сплаті єдиного внеску дорівнює 26539,26 грн. (2017 рік - 8448 грн., 2018 рік - 9828,72 грн., 2019 рік (І, ІІ та ІІІ квартали) - 8262,54 грн.). Відповідно до чинного законодавства та на підставі вищевказаних даних Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу, (недоїмки) від 06 листопада 2019 року № Ф-56036-50 на суму 26539,26 грн., яка надіслана поштовим переказом та отримана позивачем 25 листопада 2019 року. Зазначає, так як позивач припинив діяльність лише 21 січня 2020 року за ІV квартал 2019 року нарахування відбулися 20 січня 2020 року у сумі 2754,18 грн. Також за січень 2020 року буде нараховано 1039,06 грн. 19 квітня 2020 року. Також вказує, що згідно ІКП податків позивача, станом на 04 лютого 2020 року, рахується боргу сумі 29293,44 грн. за період з 09 лютого 2018 року по 20 січня 2020року. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Згідно реєстраційної та облікової картки платника податків, ОСОБА_1 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець з 12 лютого 2008 року по 21 січня 2020 року у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.

Податковим органом 06 листопада 2019 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №56036-50 на суму 26 539,26 грн.

Не погоджуючись з вимогою №56036-50 позивач звернулася до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Законодавчим актом, що регулює правові відноси нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VІ) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Законом № 2464-УІ зазначено вичерпний перелік платників єдиного внеску.

Так в частині першій статті 4 Закону № 2464-УІ зазначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність; члени фермерського господарства; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади.

В Законі № 2464-VІ не передбачено взаємовиключення одного платника іншим, а навпаки, чітко прописані умови нарахування, сплати та подачі звітності по єдиному внеску по кожному окремому з перелічених у частині першій статті 4 Закону № 2464-VІ платнику.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон №755).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №755 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону №755-IV, в редакції 2012 року).

Отже, з огляду зазначені норми Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

За спірний період позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закон № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок, відповідно до пункту 5 частини 14 статті 1, це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Позивач зазначає, що у період з 1 січня 2017 року до 06 листопада 2019 року господарську діяльність не здійснювала.

Згідно з частиною 4 розділу III Інструкції №449, базою нарахування єдиного внеску для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ).

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року №77- VІІІ, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 статті 25 Закону №2464-VІ, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно пункту 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Міністерство фінансів України на підставі статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2- 95розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VI прийняло наказ №449 від 20.04.2015, яким затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449, текст наведено в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тобто, вказана Інструкція №449 прийнята саме на виконання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI.

Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з частиною 3 VI розділом Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з частиною 4 VI розділом Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі: актів документальних перевірок; звітів платника про нарахування єдиного внеску; облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів; за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Міністерство фінансів України прийняло наказ №422 від 07 грудня 2016 року, яким затвердило Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).

Порядок №422 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). За визначенням, наведеним в пункті 2 Порядку №422:

- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

- інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинила свою діяльність, як фізична особа-підприємець 21 січня 2020 року про що свідчить реєстраційний номер 21030060003040742.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до положень абзацу 7 частини 1 статті 5 Закону України № 2464-VI, зняття з обліку фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність - за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (частина 4 статті 6 Закону України №2464-VI).

З аналізу вищевикладеного свідчить, що саме на платників єдиного внеску спеціальним законодавством покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Контролюючий орган здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, а також має право застосовувати фінансові санкції, та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Отже, з аналізу вищенаведених норм діючого законодавства вбачається, що позивач за наявності державної реєстрації фізичної особи-підприємця є платником єдиного внеску і був зобов`язаний протягом 2017, 2018 та І-ІІІ квартали 2019 роках сплачувати єдиний внесок у порядку і строки визначені Законом № 2464 та Інструкцією № 449.

Однак, як свідчать матеріали справи, свій обов`язок платника єдиного внеску виконував не належним чином та у визначені строки єдиний внесок не сплачував, що не спростовує позивач.

Посилання позивача на те, що вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року №Ф-56036-50 на суму 26539,26 грн. підлягає скасування так як прийнята не у строки визначені законодавством, суд не приймає, оскільки навіть при такому порушенні з бору податкової служби, ОСОБА_1 не звільняється від сплати обов`язкових платежів, зокрема сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Суд звертає увагу позивача на те, що оскаржувана вимога, це по суті державний інструмент адміністративного впливу за невиконання Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а відтак наявність, або відсутність вимоги не впливає на обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати відповідний збір.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок за 2017 рік - 8448 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн., за 2019 рік (І, ІІ та ІІІ квартали) - 8262,54 грн. на загальну суму 26539,26 грн., але сплата відсутня. Наведене слугувало підставою формування та надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року №Ф-56036-50 на суму 26539,26 грн.

Крім того, відповідно до вимог Інструкції № 449, яка прийнята саме на виконання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, та підпунктом 2 пункту другого розділу VII, чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Підставою у відповідності до якої сформована оскаржувана вимога від 06 листопада 2019 року №Ф-56036-50 зазначено - «на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів».

Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів щодо платника ЄСВ Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №813/4686/16, яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем порушено строк обчислення боргу, а також строк надсилання такої вимоги до позивача, то суд наголошує, що для виникнення обов`язку у ФОП сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є наявність реєстрації такої особи, як фізичної особи - підприємця.

В даному випадку, позивач була зареєстрована як фізична особа - підприємець до 21 січня 2020 року (дата припинення реєстрації), тому у нього до цієї дати був наявний обов`язок щодо сплатити єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність сформованої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року №Ф-56036-50 на суму 26539,26 грн. на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є недоведеними, необґрунтованими, та такими що не гуртуються на вимогах закону України.

За правилами статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Собориий, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправної та скасування вимоги - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 квітня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов