Рішення № 88615188, 03.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м. Житомир

справа № 240/9932/19

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в акті перевірки, на підставі якого його прийнято, контролюючим органом зроблено протиправний висновок про те, що позивачем порушено строки сплати авансових внесків з єдиного податку, у зв"язку з чим накладено штрафні санкції.

Зазначає, що у період з 2016 року по 2019 рік сплачувала єдиний податок з фізичних осіб-підприємців своєчасно, у визначені строки, шляхом подання платіжних доручень до установ банку, а тому застосування до неї штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до ухвали суду від 06 вересня 2019 року провадження у справі за вказаним позовом відкрито та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

30 вересня 2019 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх.№22336/19) в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що позивач перебуває на обліку у Бердичівському управлінні Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, як платник єдиного податку.

Контролюючим органом відповідно до висновків, викладених у акті від 01.07.2019 №64109/5013/2222700247 «Про результати перевірки своєчасності сплати авансових внесків з єдиного податку суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 », встановлено затримку в розрахунках з бюджетом по авансових внесках з єдиного податку за період з листопада 2018 року по червень 2019 року, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку, для платників 2-ї групи.

З огляду на встановлене контролюючим органом порушення, за результатами перевірки до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1762,01 грн, на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.07.2019 №0070905013;0070925013;0070935013.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 15.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 08.11.2019.

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/9135/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Відповідно до ухвали суду від 07.02.2020 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.02.2020.

У визначений день та час представник позивача прибув до суду, однак перед початком судового засідання, через канцелярію суду, подав клопотання за вх.№4939/20 про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, 25.02.2020 на електронну адресу суду надіслав клопотання за вх.№4926/20, у якому просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Зважаючи на неявку представника відповідача та подані представниками сторін клопотання, керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення представників сторін, суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідн.номер НОМЕР_1 ) (далі – ФОП ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Бердичівському управлінні Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, як платник єдиного податку 2-ї групи.

За обліковими даними з інформаційної системи «Податковий блок», по коду платежу: 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) станом на 01.06.2019 за позивачем обліковувалась недоїмка по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1034,05 грн. (а.с. 109-113).

З огляду на викладене, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 06.06.2019 №1427999-50 про сплату ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1034,05 грн (а.с.16).

Вказана податкова вимога стала предметом оскарження у судовому порядку в межах розгляду адміністративної справи №240/9135/19 (а.с.148-155).

Окрім того, відповідно до висновків, викладених у акті №4109/5013/2222700247 від 01.07.2019 «Про результати перевірки своєчасності сплати авансових внесків єдиного податку суб"єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ФОП ОСОБА_1 » (далі – акт перевірки) контролюючим органом встановлено затримку в розрахунках з бюджетом по авансових внесках з єдиного податку у період з 2018 по 2019 рік, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку та становить 1762,01 грн (а.с.68).

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019 відповідно до якого до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 50% від суми несплачених фізичною особою авансових внесків з єдиного податку в сумі 1762,01 грн (а.с.15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі -ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 і п.31.3 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Пунктом 38.1 ст.38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України платник податків сплачує єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена п. 122.1 ст. 122 ПК України, що передбачає накладення штрафу в розмірі 50% ставки податку, обраної платником єдиного податку відповідно до ПК України.

Відповідно до п.87.9 ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Матеріали справи свідчать, що в межах розгляду адміністративної справи №240/9135/19, судове рішення у якій набрало законної сили відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, судами було встановлено, що нарахування ФОП ОСОБА_1 недоїмки по єдиному податку з фізичних осіб відповідно до податкової вимоги №142799-50 від 06.06.2019 було здійснено контролюючим органом внаслідок: несплати позивачем штрафних санкцій у сумі 875,15 грн, нарахованих з 2016 року по 2018 рік (на підставі податкового повідомлення – рішення №0077755013 від 03.10.2018); несплати в повній мірі єдиного податку з фізичних осіб на суму 135 грн за 2019 рік, оскільки у лютому 2019 року платником сплачено 372,3 грн, нараховано 417,3грн (недоїмка 45 грн), у квітні 2019 року платником сплачено 372,3 грн нараховано 417,3грн (недоїмка 45 грн у травні 2019 року платником сплачено 372,3 грн нараховано 417,3 грн (недоїмка 45 грн та нарахованої пені на борг минулих років в сумі 24 грн (45 х 3 =135 + 875,15 + 24 = 1034,05 грн).

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №240/9135/19, яке залишено без змін згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020, скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №142799-50 від 06.06.2019 про стягнення суми податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 1034,05 грн (а.с.130-136, 148-155).

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, суд зазначає, що згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі, штрафні санкцій у розмірі 1762,01 грн складаються з:

- штрафних санкцій за період з листопада 2018 року по січень 2019 року у розмірі 137,81 грн, нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення №0077755013 від 03.10.2018 (а.с.114-115);

- штрафних санкцій за період з листопада 2018 року по червень 2019 року у розмірі 1624,20 грн (372,3 грн (186,15 грн х 2 місяці) з листопада по грудень 2018 року + 1251,72 грн (208,65 грн х 6 місяців) з січня 2019 року по червень 2019 року) (а.с.116).

З урахуванням зазначеного, суд враховує, що оскільки рішенням суду у справі №240/9135/19, яке набрало законної сили, визнано неправомірним, зокрема нарахування позивачу штрафних санкцій у сумі 875,15 грн, нарахованих з 2016 року по 2018 рік (на підставі податкового повідомлення – рішення №0077755013 від 03.10.2018), які у свою чергу, згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019 зумовили нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 137,81грн, то суд дійшов до висновку, що штрафні санкції за період з листопада 2018 року по січень 2019 року у розмірі 137,81 грн підлягають скасуванню, як такі, що нараховані безпідставно.

Окрім того, рішенням суду у справі №240/9135/19 визнано неправомірним та скасовано нарахування ФОП ОСОБА_1 недоїмку у розмірі 135 грн за несплату в повній мірі єдиного податку з фізичних осіб за 2019 рік, оскільки у лютому 2019 року платником сплачено 372,30 грн, а нараховано 417,30 грн (недоїмка 45 грн); у квітні 2019 року платником сплачено 372,30 грн, а нараховано 417,30 грн, (недоїмка 45 грн); у травні 2019 року платником сплачено 372,30 грн, а нараховано 417,30 грн (недоїмка 45 грн).

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин у справі №240/9135/19, зокрема про неправомірне нарахування позивачу недоїмки у розмірі 135грн, а саме: за лютий 2019 року (нараховано 417,30 грн - недоїмка 45 грн), квітень 2019 року (нараховано 417,30 грн - недоїмка 45 грн) та травень 2019 року (нараховано 417,30грн - недоїмка 45 грн), суд дійшов до висновку, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 625,95 грн (208,65 грн (417,3 грн х 50%) х 3 місяці) на безпідставно нараховану недоїмку за лютий, квітень та травень 2019 року є протиправним, як неправомірно нараховане органом Державної фіскальної служби.

Щодо нарахування ФОП ОСОБА_1 іншої частини штрафних санкцій у розмірі 50% ставки єдиного податку, для платників 2-ї групи за період з листопада по грудень 2018 року, січень, березень та червень 2019 року у розмірі 998,27 грн, суд зазначає наступне.

Ставки єдиного податку відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України для платників 2 - групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідне із законом та перспективним планом формувань території громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для 2- групі платників єдиного податку - у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати, частина 2 п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України.

У судовому рішенні від 09.10.2019 у справі №240/9135/19 зазначено, що відповідно до рішення Бердичівської міської ради від 17.01.2015 №989 встановлено ставки єдиного податку для 2-ї групи платників єдиного податку (із врахуванням внесених змін до рішення): на 2018 рік - 10% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2018 становить 3723,00 грн х 10% = 372,30 грн); на 2019 рік - 10% розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата на 01.01.2019 становить 4173грн х 10% = 417,30 грн), що сторонами не оспорюється (а.с.132).

Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області згідно з актом від 01.07.2019 №4107/5013/ НОМЕР_1 встановило затримку ФОП ОСОБА_1 у розрахунках з бюджетом по авансових внесках з єдиного податку 2018 по 2019 рік, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку, для платників 2-ї групи.

Матеріали справи свідчать, що 17.11.2018 позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві відповідно до квитанції №42, згідно з якою позивач надала банку розпорядження на перерахування коштів на рахунок органу Державної казначейської служби в оплату єдиного податку за жовтень 2018 року у розмірі 372,30 грн, зарахування вказаної суми єдиного податку відбулось 19.11.2018 (а.с. 97 зворот, 107).

17 грудня 2018 року позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» у м. Бердичеві згідно з квитанцією №62, згідно з якою позивач надала банку розпорядження на перерахування коштів позивача на вказаний рахунок органу державної казначейської служби в оплату єдиного податку за листопад 2018 року у розмірі 372,30 грн (а.с. 97 зворот), зарахування вказаної суми єдиного внеску відбулось 17.12.2018 (а.с. 108).

17 січня 2019 позивач сплатила суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві відповідно до квитанції №114, згідно з якою позивач надала банку розпорядження на перерахування коштів на рахунок органу Державної казначейської служби в оплату єдиного податку за грудень 2018 року у розмірі 418 грн, зарахування вказаної суми єдиного податку відбулось 18.01.2019 (а.с. 95, 109).

18 березня 2019 року позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві відповідно до квитанції №76, згідно з якою позивач надала банку розпорядження на перерахування коштів на рахунок органу Державної казначейської служби в оплату єдиного податку за лютий 2019 року у розмірі 418 грн, зарахування вказаної суми єдиного податку відбулось 18.03.2019 (а.с. 95, 110).

18 червня 2019 позивачем сплачено суму грошового зобов`язання з єдиного податку до філії ПАТ «Ощадбанк» в м. Бердичеві відповідно до квитанції №142, згідно з якою позивач надала банку розпорядження на перерахування коштів на рахунок органу Державної казначейської служби в оплату єдиного податку за травень 2019 року у розмірі 372,30 грн, зарахування вказаної суми єдиного податку відбулось 18.06.2019 (а.с. 95, 114).

З огляду на викладене, з урахуванням досліджених матеріалів справи, авансові внески з єдиного податку сплачені позивачем своєчасно, а саме:

по терміну сплати до 20.11.2018 у розмірі 372,3 грн, зараховано 19.11.2018 у розмірі 372,3 грн;

по терміну сплати до 20.12.2018 у розмірі 372,3 грн, зараховано 17.12.2018 у розмірі 372,3 грн;

по терміну сплати до 20.01.2019 у розмірі 372,3 грн, зараховано 18.01.2019 у розмірі 418 грн;

по терміну сплати до 20.03.2019 у розмірі 417,3 грн, зараховано 18.03.2019 у розмірі 418 грн;

однак по терміну сплати до 20.06.2019 у розмірі 417,3 грн зараховано 18.06.2019 у розмірі 372,3 грн (а.с.101- 113).

Частиною 5 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, днем сплати платником суми авансових внесків з єдиного податку є день подання платіжного документа на оплату та її прийняття банком.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до інформації з облікової картки позивача, своєчасно сплачені позивачем авансові внески з єдиного податку за період: листопад та грудень 2018 року, січень, березень 2019 року не були зараховані за поточні періоди, а зараховувались у рахунок погашення заборгованості по штрафним санкціям та пені, нарахованих за попередні періоди відповідно до податкового повідомлення–рішення №0077755013 від 03.10.2018, та нарахування яких у судовому порядку визнано неправомірним. (а.с.101-113)

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що як у взаємозв`язку, так і окремо, кожне порушення, допущене органом Державної фіскальної служби, призвело до прийняття неправомірного рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення салати авансових внесків з єдиного податку. До них належать: безпідставність прийняття податкової вимоги №142799-50 від 06.06.2019 на підставі податкового повідомлення–рішення №0077755013 від 03.10.2018, що потягнуло за собою неправомірність нарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин справи, суд дійшов до висновку, що доводи, якими контролюючий орган обґрунтовує свої твердження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, та які покладені в основу оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) авансових внесків з єдиного податку у розмірі 1762,01 грн, є не обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, буд.7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0070905013;0070925013;0070935013 від 29.07.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 03 квітня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко