Рішення № 88615172, 06.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/106/20

категорія 113070000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

3 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації у наданні ОСОБА_1 довідки-розрахунку з розрахунковою сумою для викупу автомобіля ЗАЗ 110308, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 та дозволу на перереєстрацію автомобіля зі сплатою залишкової вартості;

- зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 дозвіл на сплату залишкової вартості автомобіля марки ЗАЗ 110308, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова Y6D110308В0140275 реєстраційний номер НОМЕР_2 , для його викупу та переоформлення у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2010 році батько позивача був забезпечений автомобілем ЗАЗ 110308, як особа з інвалідністю І групи внаслідок війни. Після смерті батька вказаний автомобіль був переданий матері позивача, яка також була особою з інвалідністю І групи. Оскільки позивач проживав з батьками, які були інвалідами І групи, то він здійснював догляд за ними та користувався разом з батьком вказаним автомобілем, крім того здійснював його технічне обслуговування. Після смерті матері у 2015 році, позивач постійно звертався до відповідача з питання викупу автомобіля, однак отримував відмову у визначенні вартості спірного авто та видачі відповідного розрахунку. Позивач стверджує, що відповідач жодного разу не повідомив його про подальший порядок дій відносно переоформлення автомобіля, що був у користуванні його батьків. У листопаді 2019 року позивачем була отримана відмова відповідача у видачі документів на переоформлення автомобіля, що був у користуванні його батьків у зв`язку з пропуском шестимісячного строку з дня смерті особи з інвалідністю для звернення до органів соціального захисту населення. Позивач вважає, що не допускав пропуску строку звернення до органів соціального захисту з питань викупу автомобіля, оскільки протягом липня — грудня 2015 року неодноразово звертався до відповідача з даного питання проте отримував відмову. 20 листопада 2019 року у листі №5926/02 відповідач зазначив розрахункову вартість автомобіля з урахуванням зносу у розмірі 20929,45 грн, яку позивач погодився сплатити та повідомив про це відповідача, однак відповідач у листі від 13 грудня 2019 року повідомив позивачу щодо неможливості вирішення питання про отримання довідки-розрахунку з розрахунковою сумою для викупу автомобіля через пропуск шестимісячного строку звернення іншим способом окрім звернення до суду з відповідним позовом. Позивач вважає зазначену відмову незаконною, та звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

17 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, надісланих на виконання ухвали суду (а.с.27-28).

27 січня 2020 року відповідач у строк та у порядку визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України подав відзив на позовну заяву (а.с.36-38), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування заперечень зазначив, що оскільки позивач пропустив визначений законом шестимісячний термін для звернення до органів соціального захисту щодо переоформлення автомобіля у Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА не було підстав для переоформлення автомобіля на його ім`я.

6 лютого 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.42-44), у якій позивач вказав, що підтримує заявлені у позові вимоги та посилається на рішення Верховного Суду у справі №806/477/17 від 8 травня 2019 року, в якому йдеться про те, що позивач перебував на лікуванні та не зміг вчасно скористатись гарантованим державою правом на викуп автомобіля, з огляду на що Верховний Суд у своєму рішенні дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання органу соціального захисту визначити розрахункову суму для викупу спірного автомобіля та видати такий розрахунок.

6 березня 2020 року судом винесено ухвалу про витребування від Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації додаткових доказів.

23 березня 2020 року на адресу суду від Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації надійшла заява з витребуваним листом від 22 вересня 2015 року №5251/02 (а.с.50-51).

Відповідно до довідок у справі від 11 березня 2020 року та від 30 березня 2020 року суддя Гурін Д.М. у період з 10 березня 2020 року до 27 березня 2020 року та з 30 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.53-54).

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_2 у 2010 році за рішенням Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації був забезпечений, як особа з інвалідністю І групи внаслідок війни, автомобілем ЗАЗ 110308 (а.с.9, 29).

Після смерті ОСОБА_2 27 липня 2011 року вказаний автомобіль був переданий у користування матері позивача - ОСОБА_3 , як інваліду І групи (а.с.11-13, 30).

Починаючи з 2010 року автомобілем ЗАЗ 110308 реєстраційний номер НОМЕР_2 користувались ОСОБА_2 та позивач, який проживав з батьками-інвалідами І групи та здійснював догляд за ними (а.с.10).

Саме позивач здійснював технічне обслуговування транспортного засобу та керував ним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача (а.с.14).

4 листопада 2019 року позивач отримав письмову відповідь від відповідача, у якій йому було відмовлено у наданні дозволу на переоформлення автомобіля, яким була забезпечена ОСОБА_3 . Департаментом, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку з дня смерті особи з інвалідністю, для звернення до органів соціального захисту населення (а.с.15).

20 листопада 2019 року у листі вих. №5926/02 відповідач зазначив розрахункову вартість автомобіля ЗАЗ 110308 реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу - 20929,45 грн (а.с.16, 31).

Позивач невідкладно повідомив відповідача, що згодний сплатити зазначену суму коштів, проте відповідач у листі вих. №С2І-6677 від 13 грудня 2019 року повідомив позивача про неможливість вирішення питання щодо отримання довідки-розрахунку з розрахунковою сумою для викупу автомобіля з пропущенням 6-місячного строку звернення іншим способом окрім зверненням до суду з відповідним позовом (а.с.17).

Позивач вважає, що має переважне право на викуп автомобіля ЗАЗ 110308 реєстраційний номер НОМЕР_2 у зв`язку з наступними обставинами: члени сім`ї позивача (його батьки) безперервно користуються автомобілем більше 9 років; іншого автомобіля позивач не має, у тому числі, отриманого від органів соціального захисту населення; позивач був зареєстрований за місцем проживання своїх батьків на момент їх смерті; позивач готовий сплатити визначену відповідачем суму коштів. Крім того, позивач стверджує, що неодноразово у межах шестимісячного строку після смерті матері ОСОБА_3 , яка була забезпечена автомобілем, як інвалід І групи, звертався до відповідача з питання викупу вказаного автомобіля.

Вважаючи відмову відповідача у видачі довідки-розрахунку з розрахунковою сумою для викупу автомобіля протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в України" держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Частиною 9 статті 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в України" встановлено, що перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім`ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім`ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку врегульовано Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року за №999 (далі - Порядок).

Відповідно до абзаців 2-11 Порядку автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім`ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім`ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім`ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім`ї, якщо в ній є інвалід, який:

мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті;

був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації;

не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Перереєстрація автомобіля на ім`я інваліда з числа членів сім`ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім`ї померлого інваліда, а у разі їх відсутності повертається головному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.

Член сім`ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.

Іншому члену сім`ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім`ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Аналіз вищезазначених норм, як у редакції, чинній на момент смерті особи з інвалідністю, так і на час звернення позивача до відповідача, дає підстави для висновку про те, що члену сім`ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним коштів протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах казначейства.

На дотримання строків викупу автомобіля після смерті особи з інвалідністю звертає увагу Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2019 року у справі №61-21864 св 18 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №645/3998/16-а.

Так, згідно з наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації від 26 листопада 2010 року №118 (а.с.29) особі з інвалідністю І групи внаслідок війни ОСОБА_2 , жителю с.Таращанка, Новоград-Волинського району було видано безоплатно автомобіль марки ЗАЗ-110308-44, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , яким він користувався до дня смерті, тобто до 27 липня 2011 року.

У зв`язку з неспроможністю до керування автомобілем право керування було надано члену сім`ї - сину, ОСОБА_1 , який проживав разом з особою з інвалідністю та його обслуговував. При видачі автомобіля ОСОБА_2 був ознайомлений з тим, що автомобіль видається йому лише у користування на 10 років без права продажу, дарування та передачі іншій особі без дозволу органів соціального захисту населення.

Встановлено, що на момент смерті особи з інвалідністю ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) строк експлуатації автомобіля ЗАЗ-110308-44, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , становить менше 10-ти років.

Відповідно до пункту 16 Порядку у членів сім`ї померлої особи з інвалідністю виникло право переоформити зазначений автомобіль на одного із членів сім`ї померлої особи з інвалідністю, яка: мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті; зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду.

Згідно з наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації від 1 грудня 2011 року №127 автомобіль ЗАЗ-110308-44, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 було переоформлено безоплатно на дружину померлої особи з інвалідністю ОСОБА_3 , особу з інвалідністю І групи внаслідок війни, яка мала підстави для забезпечення таким автомобілем, без права продажу, дарування та передачі іншій особі (а.с.30).

У зв`язку з неспроможністю до керування автомобілем право керування було надано члену сім`ї - сину, ОСОБА_1 , який проживав разом з особою з інвалідністю та її обслуговував.

Встановлено, що особа з інвалідністю ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

На день смерті особи з інвалідністю ОСОБА_3 строк експлуатації автомобіля становить менше 10-ти років.

Департаментом надіслано ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлої особи з інвалідністю, який мав право користування автомобілем ЗАЗ-110308-44, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузоваY6D1110308В0140275 лист №5251/02 від 22 вересня 2015 року, у якому повідомив порядок переоформлення зазначеного автомобіля згідно чинного законодавства (а.с.51). Письмова відповідь від позивача на лист Департаменту не надходила.

20 березня 2018 року позивач звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської райдержадміністрації щодо переоформлення на нього автомобіля ЗАЗ-110308-44, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , яким була забезпечена ОСОБА_3 , у зв`язку з її смертю.

Листом №2001/02 від 20 квітня 2018 року Департамент відмовив ОСОБА_1 у переоформленні зазначеного автомобіля з посиланням на пункт 16 Порядку, а саме, з наданих документів встановлено, що на момент смерті особи з інвалідністю ОСОБА_3 було пропущено шестимісячний термін звернення щодо отримання дозволу на переоформлення зазначеного автомобіля.

Крім того, 29 жовтня 2019 року, 12 листопада 2019 року, 2 грудня 2019 року позивач звертався до Департаменту із письмовими заявами про переоформлення на нього та надання право викупу автомобіля ЗАЗ-110308-44, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 з урахуванням ступеню зношення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк сплати вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля, оскільки особа з інвалідністю (мати позивача — ОСОБА_3 ), яка була забезпечена автомобілем, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернувся до відповідача із письмовими заявами про перереєстрацію автомобіля у жовтні, листопаді та грудні 2019 року, тобто після спливу більше ніж чотири роки з моменту смерті матері — ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимог щодо сплати розрахункової суми вартості автомобіля до державного бюджету впродовж шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю, в зв`язку з чим, відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 в отриманні дозволу для перереєстрації легкового автомобіля марки ЗАЗ моделі 110308-44, 2010 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 .

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно поважності причин пропуску строку для сплати вартості транспортного засобу з підстав допущення Департаментом праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації бездіяльності, яка полягає у неповідомленні органом соціального захисту ОСОБА_1 , як члена сім`ї померлої особи з інвалідністю про можливість скористатись правом викупу автомобіля, яке виникло в нього після смерті матері із вказанням способу реалізації та наданням відповідної довідки-рахунку за формою, що затверджується Мінсоцполітики, зважаючи на наступне.

Верховний Суд у пункті 29 постанови від 8 травня 2019 року, на яку посилається позивач у відповіді на відзив, у справі №806/477/17 дійшов правового висновку, що саме на відповідача, який виконує державні функції в соціальній сфері, покладено обов`язок запропонувати позивачу скористатись правом, яке виникло в нього після смерті його дружини, вказавши спосіб його реалізації із наданням довідки-рахунку за формою, що затверджується Мінсоцполітики, як це визначено пунктом 16 Порядку №999.

Як слідує з матеріалів справи, на адресу позивача Департаментом був надісланий лист від 22 вересня 2015 року №5251/02 у якому було запропоновано подати необхідні документи (у встановлені терміни) для перереєстрації автомобіля на члена сім`ї померлого інваліда або ж повернути в розпорядження органів соціального захисту автомобіль, яким був забезпечений інвалід у повній комплектності та попереджено про те, що після закінчення шестимісячного терміну з дня смерті інваліда, члени сім`ї якого не звернулись за перереєстрацією автомобіля та не повернули автомобіль в добровільному порядку, матеріали справи будуть передані в компетентні державні органи щодо примусового вилучення автомобіля, а також роз`яснено порядок перереєстрації автомобіля, яким була забезпечена мати позивача, як інвалід І групи (а.с.51).

Як вбачається з наданих сторонами доказів, відповідач повідомив позивача про його право після смерті інваліда, як члена сім`ї, який проживав за місцем проживання інваліда, переоформити автомобіль на своє ім`я за умови сплати його залишкової вартості, а у разі неможливості сплати залишкової вартості про обов`язок повернути Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА автомобіль у повному комплекті та про необхідність звернутись до Департаменту для вирішення зазначеного питання.

Отже, позивач належним чином був повідомлений про можливість скористатись правом на викуп автомобіля і що це право обмежено шестимісячним строком.

Одночасно суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов`язку органу соціального захисту населення інформувати членів сім`ї померлої особи з інвалідністю про можливість викупу автомобіля.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 9 вересня 2019 року у справі №200/11191/18-а.

Так, право членів сім`ї померлої особи з інвалідністю, який безоплатно забезпечений автомобілем на отримання такого автомобіля у власність відповідно до Порядку №999, встановлене законом. Юридична необізнаність у строках реалізації такого права не перериває перебіг вказаного строку. Більше того, Порядком №999 не передбачено можливості продовження шестимісячного строку, встановленого для викупу автомобіля, або визнання поважними причин його пропуску, навіть за умови наявності відповідних поважних причин.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Зважаючи на відмову у задоволенні адміністративного позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, 3/14, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 03192833) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін