Рішення № 88615170, 06.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/1208/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13 лютого 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії і згідно з наявним посвідченням є громадянином який проживає та працює у зоні гарантованого добровільного відселення (м.Коростень) з грудня 1987 року. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 6 років. У зв`язку з чим звернувся із заявою до відповідача та надав посвідчення, трудову книжку, довідку про період навчання, довідку про період проходження служби та довідки про періоди роботи на залізниці та у виправній установі. Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на адміністративний позов.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження надіслана за адресою, зазначеною у позовній заяві та отримана відповідачем 25 лютого 2020 року про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.21).

Враховуючи наведене, відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином.

Відповідач вимоги ухвали суду від 18 лютого 2020 року у частині надіслання відзиву на адміністративний позов не виконав.

Відповідно до довідок у справі від 11 березня 2020 року та від 30 березня 2020 року суддя Гурін Д.М. у період з 10 березня 2020 року до 27 березня 2020 року та з 30 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.22-23).

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від аварії на ЧАЕС 3 категорії, що посвідчується посвідченням, яке видане 3 грудня 2002 року Серія НОМЕР_1 (а.с.3).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому 3 категорії, відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До вказаної заяви позивачем додано: трудову книжку НОМЕР_2 , посвідчення 3 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи №508539, видане 3 грудня 2002 року та довідку №651 від 26 червня 2019 року про періоди постійного проживання у м. Коростені з 21 грудня 1993 року до 11 березня 2009 року (15 років 2 місяці 21 день), та період з 21 березня 2009 року до 26 червня 2019 року (10 років 3 місяці 6 днів), довідку №500 від 17 вересня 2019 року, видану Коростенською виправною колонією (№71) про період роботи: 21 грудня 1987 року до 29 січня 1989 року (1 рік 1 місяць), яка знаходиться території м. Коростень, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою КМУ №106 від 23 липня 1991 року, довідку №501 від 16 вересня 2019 року, видану Коростенським ПТУ-16 про період навчання 1 вересня 1982 року до 17 липня 1983 року, довідку №2885 від 9 вересня 2019 року, видану Коростенським військовим комісаріатом про період перебування на військовій службі, довідку №37/7-165 від 23 липня 2019 року, видану УМВС України на Південно-Західній залізниці про заробітну плату з 1993 року до 1997 року, витяг з послужного списку особової справи та дані СПОВ.

За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач відмовив листом від 11 листопада 2019 року №36471/03 у призначенні пенсії на пільгових умовах, яка мотивована тим, що позивач не проживав у місті Коростень (зоні гарантованого добровільного відселення) станом на 1 січня 1993 року протягом 3 років (а.с.4).

Вказану відмову відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його право на пенсію, гарантоване йому положеннями статті 46 Конституції України. При цьому, звернув увагу, що надав відповідачу усі необхідні документи, що підтверджують його право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 березня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 1 січня 2004 року, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону №796-XII, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Абзацом п`ятим пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону №796-XII, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Спір між позивачем і відповідачем у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення та відповідно його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_3 (а.с.10-11).

Згідно з карткою прописки ОСОБА_1 з 27 січня 1988 року був прописаний у АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно до довідки УПСЗН Коростенської міської ради Житомирської області від 16 вересня 2019 року №94 - м.Коростень, Житомирської області, згідно з постановою КМУ №106 від 23 липня 1991 року, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.13).

Крім того, у матеріалах справи міститься: довідка №500 від 17 вересня 2019 року, видана Коростенською виправною колонією (№71) про період роботи позивача з 21 грудня 1987 року до 29 січня 1989 року (1 рік 1 місяць), яка знаходиться території м. Коростень, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою КМУ №106 від 23 липня 1991 року (а.с.7); витяг з послужного списку особової справи про проходження служби позивача у Лінійному відділі внутрішніх справ на станції Коростень (а.с.8).

Отже наявними у матеріалах справи доказами підтверджено період роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у м.Коростень з 27 січня 1988 року до даного часу.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" м. Коростень, Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).

Отже, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року становить 3 роки 23 дні та 1 місяць 8 днів (період проживання між звільненням і працевлаштуванням, тобто більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ.

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №333/2072/17, від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17 та від 20 лютого 2018 року у справі №599/564/17, і враховується судом при вирішенні цієї справи в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія Б від 3 грудня 2002 року, надає позивачу право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-ХІІ, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.

За змістом частини 3 статті 55 Закону №796-ХІІ, призначення та виплата пенсій категоріям осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

У силу вимог статті 26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років у період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року та не менше 27 років у період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивачу 54 роки виповнилося 22 червня 2019 року, він звернувся із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Судом встановлено, що на виконання вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має необхідну кількість років страхового стажу (27 років 9 місяців 30 днів).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, досяг відповідного віку та має право на користування пільгами, зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлене листом від 11 листопада 2019 року про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку не відповідає передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, які суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом від 11 листопада 2019 року №36471/03, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22 червня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін