Рішення № 88615154, 06.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/1245/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13 лютого 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні коефіцієнта заробітної плати 1,25332 при призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії за віком з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 1,25332;

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особі, віднесеної до 2 категорії, призначивши додаткову пенсію у розмірі 15 відсотків замість 30 відсотків;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок додаткової пенсії постраждалому 2 категорії у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування при визначенні коефіцієнта заробітної плати для призначення пенсії періоду перебування на обліку у Романівському центрі зайнятості населення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначити коефіцієнт заробітної плати для призначення пенсії, виключивши 10 відсотків із страхового стажу, тобто з 1 січня 2002 року до 6 червня 2004 року та з 13 червня 2003 року до 6 червня 2004 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області збільшити розмір пенсії на 6 відсотків, з урахуванням загального трудового стажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що отримував пенсію по інвалідності, однак ним було прийнято рішення про переоформлення пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Після переоформлення пенсії у 2011 році, відповідач, на думку позивача невірно визначив коефіцієнт заробітної плати за відповідний період праці позивача, що негативно вплинуло на розмір пенсії позивача. Крім того, відповідач призначив додаткову пенсію в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30%, застосувавши положення частини 1 статті 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними. Також, на момент переоформлення пенсії позивач мав загальний трудовий стаж 26 років 3 місяці 24 дні, отже на думку позивача, він має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, тобто за шість років, що становить 6%. При переоформленні пенсії з інвалідності на пенсію за віком, відповідачем, у порушення вимог частини 1 абзацу третього статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» безпідставно було зараховано у визначення коефіцієнта заробітної плати для призначення пенсії період перебування на обліку у Центрі зайнятості по безробіттю, що негативно вплинуло на зменшення його розміру, не виключивши даного періоду, що складає не більше 10 відсотків, що становить 2,5 роки. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідно до довідки у справі від 30 березня 2020 року ОСОБА_2 у період з 10 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.13).

17 березня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив (а.с.14-15), у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, з підстав, що зазначені у відзиві. Вказує, що пенсія позивача обрахована відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства, оскільки позивач здійснював переоформлення з одного виду пенсії на інший, то і врахування усіх пенсійних складових здійснювалось на час подання позивачем заяви про переоформлення.

Згідно з довідкою від 30 березня 2020 року суддя Гурін Д.М. у період з 30 березня 2020 року до 6 квітня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.18).

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2004 року перебував на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та отримував пенсію по інвалідності.

При призначенні пенсії по інвалідності, позивачу було визначено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,25332 відповідно до заробітної плати за період з 1 січня 1987 року до 31 грудня 1991 року та з 1 липня 2000 року до 12 травня 2003 року.

Після досягнення пенсійного віку, позивач вирішив провести переоформлення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а тому звернувся з відповідною заявою 4 січня 2011 року до відповідача.

Проводячи перерахунок пенсії за віком, відповідач застосував індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,05271, замість вже призначеного позивачу раніше 1,25332.

Проводячи переоформлення пенсії з інвалідності на пенсію за віком, позивачу також, на його думку, було невірно призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 2-ї категорії.

Так, призначаючи додаткову пенсію, як особі, віднесеної до 2-ї категорії, відповідачем було прийнято до уваги положення частини 1 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України №107-УІ від 28 грудня 2007 року та призначено додаткову пенсію в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30%, так як дану зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

На момент переоформлення пенсії за віком загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становив 26 років 3 місяці 24 дні.

З огляду на вказане, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України №796-12 позивач вважає, що має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, тобто за шість років, що становить 6%.

При переоформленні пенсії з інвалідності на пенсію за віком, відповідачем, у порушення вимог частини 1 абзацу третього статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» безпідставно було зараховано у визначення коефіцієнта заробітної плати для призначення пенсії період перебування на обліку у Центрі зайнятості по безробіттю, що негативно вплинуло на зменшення його розміру не виключивши даного періоду, що складає не більше 10 відсотків, що становить 2,5 роки.

На звернення позивача з питання пенсійного забезпечення, на його адресу був направлений лист відповідача від 10 вересня 2019 року №Я-3647 в якому зазначено, що пенсія позивача обчислена відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.3).

Позивач, вважаючи, що відповідач порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (стаття 27, до пункту 4 Розділу XV «Прикінцеві положення») та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 статті першої Закону України «Про пенсійне забезпечення» закріплено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону, видами державних пенсій є трудові пенсії:

1) за віком;

2) по інвалідності;

3) в разі втрати годувальника;

4) за вислугу років.

У частині 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 березня 2003 року №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком закріплені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

В свою чергу, частина 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс):( 100 % х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Таким чином, пенсія за віком є пенсійною виплатою, яку отримує особа за умови досягнення певного встановленого віку та наявності передбаченого страхового стажу, що розраховується відповідно до встановленої законодавством формули.

При цьому, з`ясовуючи належність застосування величини оцінки одного року страхового стажу пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Позивач до 3 січня 2011 року отримував пенсію по III групі інвалідності у розмірі пенсії за віком, обчисленому відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу.

Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати.

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до 1 жовтня 2011 року, визначено що для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 200 року.

Розмір пенсії позивача по III групі інвалідності було обчислено при страховому стажі 25 років 11 місяців 25 днів та з врахуванням заробітної плати взятої за період з 1 січня 1987 року до 31 грудня 1991 року відповідно до довідки та з 1 липня 2000 року до 12 травня 2003 року за даними системи персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, обчислений як співвідношення фактичної заробітної плати на середню заробітну плату в України за відповідний рік становить 1,25332.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії.

Так, згідно з поданою позивачем заявою від 4 січня 2011 року його було переведено на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення пенсії позивачу враховано заробітну плату за найбільш доцільний період роботи з 1 січня 1986 року до 31 грудня 1990 року та з 1 липня 2000 року до 6 червня 2004 року, тобто інший період ніж той який було обрано під час первинного призначення позивачу пенсії по інвалідності. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, обчислений як співвідношення фактичної заробітної плати на середню заробітну плату в Україні за відповідний рік, становить 1,05271.

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії на даний час становить 4636,50 грн ((3764,40 грн - середня заробітна плата в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки х 1,17) х 1,05271)).

Розмір пенсії позивача обчислений при страховому стажі 26 років 3 місяці 24 дні (а.с.4). Де коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% становить 0,26250 ((26x12)+3) : 1200)).

Розмір пенсійної виплати позивача на даний час становить 1778,22 грн, де:

1217,08 грн - основний розмір пенсії (4636,50 грн х 0,26250);

346,92 грн - доплата до мінімального розміру пенсії 1564,00 грн;

12,17 грн - доплата за 1 рік стажу понад необхідних 25 років для чоловіків, пенсія яким призначена до 1 жовтня 2011 року, в розмірі 1% від основного розміру пенсії (1217,08 грн х 1%);

170,82 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особі віднесеній до 2 категорії, з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС;

31,23 грн - доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124, яка враховується під час подальших перерахунків.

Отже, проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, ГУ ПФУ в Житомирській області, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій щодо перерахунку пенсії позивача з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін