Рішення № 88615141, 06.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м.Житомир справа № 240/212/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

10 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 28 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 листопада 2019 року №167 про відмову, як особі звільненій з військової служи за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням мені інвалідності 2 групи з 10 жовтня 2019 року, внаслідок поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як особі звільненій з військової служи за контрактом у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 10 жовтня 2019 року, внаслідок поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, однак, рішенням комісії Міністерства оборони України було відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, з посиланням на те, що інвалідність позивача змінена у понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

6 лютого 2020 року до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.29-32). У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень зазначив, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися не відбувається.

Відповідно до довідок у справі від 11 березня 2020 року та від 30 березня 2020 року суддя Гурін Д.М. у період з 10 березня 2020 року до 27 березня 2020 року та з 30 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.38-39).

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 25 травня 2015 року проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом.

17 червня 2014 року під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, при участі в антитерористичній операції, під час виконання бойового завдання біля м.Новоайдар Луганської області позивач отримав вогнепальне поранення правого стегна та лівої гомілки, про що свідчить довідка військової частини польова пошта В2731 від 17 липня 2014 року №977 про обставини поранення (а.с.13).

13 жовтня 2014 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 при первинному огляді позивачу було встановлено інвалідність 3 групи з 6 жовтня 2014 року внаслідок поранення, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №078611 від 13 жовтня 2014 року (а.с.14).

У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 182700 грн.

Постановою Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 7 грудня 2015 року №4637, встановлено, що отримані позивачем поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу засідання ЦВЛК від 7 грудня 2015 року №4637 (а.с.15).

11 жовтня 2017 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 при первинному огляді позивачу повторно було встановлено інвалідність ІІІ групи з 3 жовтня 2017 року внаслідок поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №861651 від 11 жовтня 2017 року (а.с.16).

29 жовтня 2019 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу було повторно встановлено інвалідність ІІ групи з 10 жовтня 2019 року внаслідок поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААБ №549247 від 29 жовтня 2019 року (а.с.17).

30 жовтня 2019 року Новоград-Волинським УПСЗН Житомирської області ОСОБА_1 встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_1 (а.с.18).

На думку позивача, він, як інвалід 2 групи з 10 жовтня 2019 року внаслідок поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини, набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року, відповідно до чинних статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядку №975.

1 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із зміною групи інвалідності (а.с.19).

30 листопада 2019 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у пункті 28 протоколу №167 від 30 листопада 2019 року відмовила ОСОБА_1 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін (а.с.20).

Вважаючи такі дії Міністерства оборони України незаконними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.

У силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України, передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, як інваліду ІІ групи, встановлену йому при повторному огляді з 10 жовтня 2019 року.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК.

Отже, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 10 жовтня 2019 року.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2014 року.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (абзаци 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Тобто, на дату встановлення позивачу вищої групи інвалідності під час повторного огляду - 10 жовтня 2019 року зазначений вище Закон №2011-ХІІ у редакції змін, які набрали чинності 1 січня 2017 року та Порядок №975 містили норми, які встановлювали строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві 6 жовтня 2014 року правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З дня первинного встановлення інвалідності - 6 жовтня 2014 року до дня встановлення ІІ групи інвалідності - 10 жовтня 2019 року минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №806/2187/18.

Як встановлено з матеріалів справи, 13 жовтня 2014 року, під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 6 жовтня 2014 року встановлено інвалідність III групи, внаслідок поранення, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (а.с.14).

У зв`язку з чим ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога у сумі 182700,00 грн.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення інвалідності відповідно до статті 16 Закону №2011-XII.

11 жовтня 2017 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 при первинному огляді позивачу повторно було встановлено інвалідність ІІІ групи з 3 жовтня 2017 року внаслідок поранення, так, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №861651 від 11 жовтня 2017 року (а.с.16).

У подальшому, 29 жовтня 2019 року, під час повторного огляду позивачу з 10 жовтня 2019 року встановлено II групу інвалідності внаслідок тієї ж причини (а.с.17).

Оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у відповідача не було підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у більшому розмірі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Міністерством оборони України правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін