Рішення № 88615026, 06.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р. Справа№200/2357/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача законодавства , що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до заяви на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером та перебуває на обліку у Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Позивач зазначає, що він знявся з обліку внутрішньо переміщених осіб та зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , як наслідок, втратив статус внутрішньо переміщеної особи.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про виплату пенсії у зв`язку зі зміною місця проживання та реєстрації в м. Українськ Донецької області, але йому було повідомлено та вказано, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати до управління Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Крім того зазначив, що порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб".

Так, згідно ч. З ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову.

Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення отримання відповідного статусу, не надає громадянину автоматично статусу внутрішньо переміщеної особи.

Позивач вважає, що з часу його реєстрації і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що припинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на п.5 ч.1 ст. 49 Закону № 1058, Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб” (далі - Постанова КМУ № 509), від 18 лютого 2016 року № 136 «Про затвердження порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України», від 05 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (далі - Постанова КМУ № 637) та від 08 червня 2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (далі - Постанова КМУ № 365).

Відповідач вказує, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня чинна довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зазначає, що в розумінні закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року позивач є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на місце реєстрації та на позивача поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Вказує, що на теперішній час виплата пенсії позивачу не поновлена.

Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно надати відповідачу заяву, чинну довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, після чого, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, поновлення виплати пенсії буде здійснено на підставі рішення комісії про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат, яке буде винесено за результатами перевірки достовірності зазначеної позивачем в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с. 8-10).

25 вересня 2019 року позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-зворотній), після чого, 30 вересня 2019 року, звернувся до відповідача для отримання пенсії за фактичним місцем проживання (а.с. 11).

13 грудня 2019 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої, просив здійснити нарахування та виплату пенсії на загальних підставах, без застосування до його пенсії Законів України, що регулюють питаня виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам (а.с. 12-13).

Листом від 27 грудня 2019 року № 343/В-01-01-08 відповідачем було повідомлено позивачу про те, що відповідно до ст. 8 постанови Кабінету міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» зі змінами відповідно постанови Кабінету Міністрів від 8 червня 2016 року № 352, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі відсутності обставин, що спричинили переміщення.

При цьому, «статус» внутрішньо переміщеної особи не втрачається автоматично. Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено виключний перелік підстав для скасування дії довідки, до яких не відноситься факт зміни місця реєстрації («прописки»).

Таким чином, внутрішньо переміщена особа не втрачає свого «статусу» з підстав зміни місця реєстрації.

Водночас, дана особа, має право за власним бажанням подати заяву до УСЗН про відмову від довідки ВПО.

Таким чином відповідач вважає, що на позивача поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам», де зазначено, що призначення (поновлення)виплати пенсії ВПО здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 №509 та для осіб, які переміщюються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення.

Для поновлення виплати пенсії відповідач зазначив, про необхідність особистого звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії та копіями документів: паспортом, обліковою карткою платника податку та діючою довідкою, яка підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи (а.с. 15).

З матеріалів справи встановлено, що 01 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до якої просив зробити запит ЕСП (за новим місцем проживання)(а.с. 29).

До заяви про призначення/перерахунок пенсії позивачем надані наступні документи:

- заява про призначення/перерахунок пенсії;

- паспорт/посвідка;

- трудова книжка або документи про стаж (а.с. 29-зворотній бік).

Згідно витягу з програми ІКІС ПФУ: “Підсистема призначення та виплати пенсії” встановлено, що відповідач взяв на облік позивача з особливістю ВПО (а.с. 30).

Згідно довідки відповідача № 1002 від 23.03.2020 року, позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком, проте, нарахування та заборгованість з пенсії за період з березня 2016 року по березень 2020 року йому не виплачена (а.с. 28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:

- нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;

- нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.

Суд зазначає, що враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

За правилами частини 2 статті 49 цього Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.

Посилання відповідача на те, що позивач, згідно паспортних даних зареєструвався у м.Українську з 25 вересня 2019 року, тобто після початку АТО, він вважається внутрішньо переміщеною особою, а тому на нього розповсюджуються вимоги законодавства як до внутрішньо переміщеної особи, а саме: перевірка фактичного місця проживання та отримання пенсійних виплат через банківську установу АТ “Ощадбанк”, є безпідставним та не грунтуються на нормах закону, з огляду на таке.

Порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Так, згідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та статусу внутрішньо переміщеної особи, відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову.

Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення особи на отримання відповідного статусу, не надає громадянину статусу внутрішньо переміщеної особи автоматично.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи у порядку вказаного Закону чи включення його до відповідного реєстру.

Крім цього, згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 основними завданнями територіального органу Пенсійного фонду є призначення, (перерахунок) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Отже, скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, як і його встановлення до повноважень Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не відноситься.

Згідно з частиною другої статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд звертає увагу відповідача на те, що до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Суд зазначає, що протиправне застосування відповідачем для виплати позивачу пенсії та заборгованості з пенсії положень підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, до яких позивач не відноситься, порушує права позивача, оскільки внутрішньо переміщеним особам в Україні заборгованість з пенсії, станом на момент розгляду даної справи, фактично не виплачується, через неприйняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, який повинен врегулювати такі виплати.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів правомірності невиплати пенсії позивачу відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 КАС України, встановив, що відповідач, не виплативши позивачу заборгованість з пенсії за період з березня 2016 року по березень 2020 року діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України і допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України серед повноважень суду при вирішенні справи є повноваження прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, застосувавши положення ч.2 ст. 9 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача, щодо застосування до позивача законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з пенсійних виплат з 01 березня 2016 року по 31 березня 2020 року, без застосування до нього положень законодавства щодо внутрішньо переміщених осіб.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та “Про судовий збір”, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371 КАС України, суд

В И РІ Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо застосування до ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Зобов`язати Селидовськее об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з пенсійних виплат з 01 березня 2016 року по 31 березня 2020 року, без застосування до ОСОБА_1 положень законодавства щодо внутрішньо переміщених осіб.

Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримавача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274).

У частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення складене у повному обсязі 06 березня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч