Рішення № 88614960, 03.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 р. Справа№200/2218/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2020 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14 січня 2020 року №27 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача врахувати період роботи позивача з 09 лютого 1982 року по 13 березня 2001 року в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація» при розгляді заяви від 09 січня 2020 року №221 на призначенні пенсії за віком.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. При цьому до страхового стажу роботи відповідачем безпідставно не зарахований період роботи з 09 лютого 1982 року по 13 березня 2001 року в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація».

02 квітня 2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилається на відсутність необхідного стажу у позивача для призначення пенсії. Зазначає, що період роботи з 09 лютого 1982 року по 13 березня 2001 року в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація» неможливо зарахувати до страхового стажу позивача, у зв`язку з відсутністю даних про перейменування підприємства та знаходження документів підприємства на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють повноваження.

03 березня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04 березня 2020 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 .

09 січня 2020 року позивачем до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області подана заява №221 про призначення пенсії за віком, згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачем були надані наступні документи:

- копія паспорта та РНОКПП;

- копія трудової книжки від 20 листопада 1980 року;

- копія атестату від 18 липня 1977 року №4799.

14 січня 2019 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області було прийнято рішення №27 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу.

До страхового стажу не зарахований період роботи з 09 лютого 1982 року по 13 березня 2001 року в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація», оскільки позивача прийнято на роботу до Управлінні механізації треста «Будмеханізація», а згідно з печаткою звільнено з Управління механізації №8 ВАТ «Будмеханізація».

За таких обставин, Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області дійшло висновку про відмову в призначенні пенсії, так як на момент звернення позивач не мав необхідного страхового стажу.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не включення в страховий стаж для призначення пенсії періодів роботи, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року – в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1854 та від 12 березня 2003 року №303.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу […] з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Судом встановлено, що при обчисленні страхового стажу відповідач не врахував періоди роботи позивача, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку (01 січня 2004 року).

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідачем відмовлено в зарахуванні періоду роботи з 09 лютого 1982 року по 13 березня 2001 року в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація», оскільки позивача прийнято на роботу до Управлінні механізації треста «Будмеханізація», а згідно з печаткою звільнено з Управління механізації №8 ВАТ «Будмеханізація», що є порушення пункту 2.15 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України, Міністерства юстиції України від 29 липня 1993 року №58.

Відповідно до пункту 2.15 цієї Інструкції якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

До трудової книжки позивача, яка була видана 20 листопада 1980 року, внесені відповідні записи щодо періоду роботи позивача в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація», а саме:

- 09 лютого 1982 року прийнятий машиністом автокрана четвертого розряду (наказ №9к від 09 лютого 1982 року);

- 13 березня 2001 року звільнений за статтею 38 КЗпП України за власної ініціативи (наказ №12-к від 13 березня 2001 року).

Крім того, позивачем надана довідка, видана Відділом трудового архіву Краматорської міської ради від 30 січня 2020 року №07-04/160, якою повідомлено, що документи «Управління механізації №8» знаходяться на зберіганні ТОВ «Строймеханізація» за адресою: вул. Молодих шахтарів, 8а, м. Донецьк.

Частина 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Разом з цим, не проведення перевірки підприємства, у якому працював позивач, не є підставою для відмови у призначенні пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи встановлене судом безпідставне не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи, а відповідно і порушення законодавства при винесенні спірного рішення відповідача, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов`язання відповідача потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 січня 2020 року №221 про призначення пенсії за віком з зарахуванням до страхового стажу періоду її роботи – з 09 лютого 1982 року по 13 березня 2001 року в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація».

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд.5; код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 14 січня 2019 року №27 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 січня 2020 року №221 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 09 лютого 1982 року по 13 березня 2001 року в Управлінні механізації №8 ВАТ «Будмеханізація».

Повне рішення складено 03 квітня 2020 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Циганенко