Рішення № 88614940, 31.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 р. Справа№200/399/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Гаврик М.М.,

від представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду подано позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

- визнати дії Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697) незаконними;

- зобов`язати відповідача здійснити перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697 з часу звернення, тобто з 06 вересня 2018 року;

Ухвалою суду від 14 січня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 лютого 2020 року ухвалою суду вирішено розглянути справу в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 березня 2020 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено в задоволенні заяви про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з тих підстав, що на даний час відсутні нормативно-правові акти, які визначають порядок і умови перерахунку призначених пенсій. Зазначає, що має достатньо стажу для отримання пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697, як загального так і спеціального, на прокурорських посадах.

Відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивував тим, що необхідною умовою для отримання пенсії за вислугу років відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697 є наявність певної вислуги років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року – 23 роки 06 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 06 місяців. Зазначає, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, що призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789 (далі – Закон № 1789). Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Станом на дату звернення позивача відповідних законодавчих актів не прийнято, підстави для проведення перерахунку відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, установив.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , є інвалідом другої групи відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії № 0742582. Позивач перебуває на обліку в Костянтинівсько - Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1789 з 12 вересня 2014 року.

06 вересня 2018 року позивач звернувся до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697, надавши копію трудової книжки НОМЕР_3 -ІІ від 14 квітня 1995 року.

Рішенням від 05 грудня 2018 року № 163671 позивачу відмовлено в задоволенні вказаної заяви з зазначенням, що відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Станом на дату звернення позивача відповідних законодавчих актів не прийнято, підстави для проведення перерахунку відсутні (а.с. 12).

Тобто, спірним в даній справі є питання щодо наявності законодавчо врегульовано механізму переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на певні види забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Спеціальним законом, який (на даний час) регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах прокуратури, є Закон № 1697.

Абзацом 9 частини першої статті 86 Закону № 1697 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Частина дев`ята статті 86 Закону № 1697 передбачає, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Згідно з частиною другою статті 86 Закону № 1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини одинадцятої статті 86 Закону № 1697 прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом щодо отримання іншого виду пенсії, як передбачено вимогами частини одинадцятої статті 86 Закону № 1697, подавши заяву про перехід на інший вид пенсії.

Втім, питання права прокурора на переведення з одного виду пенсії на інший Законом № 1697 не врегульовано. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. А отже, підлягають застосуванню загальні правові норми у відносинах пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058 - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії […].

Абзацом п`ятим пункту 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з пунктом 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що переведення з одного виду пенсії на інший та перерахунок пенсії за своєю сутністю не є тотожними, оскільки перехід – це загальна зміна виду пенсії в межах одного Закону, а перерахунок – це зміна розміру (складових) вже існуючої пенсії, тому посилання відповідача на частину двадцяту Закону № 1697 в даному випадку не обґрунтовані та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Вказані поняття розмежовані законодавчо, що підтверджується положеннями Закону № 1058, а тому відповідач під час розгляду заяви позивача мав би перевірити додані до неї документи, надати оцінку їх повноті, наявності у позивача права на отримання пенсії за вислугою років та вирішити питання щодо переведення позивача на такий вид пенсії.

Зі спірного рішення від 05 грудня 2018 року № 163671 за наслідками розгляду заяви позивача від 06 вересня 2018 року вбачається, що таких дій відповідач не вчинив, а вказана у ньому підстава для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії (відсутність порядку перерахунку пенсій) не відповідає вимогам зазначених статей Законів № 1058 і № 1697. Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідач прийняв з порушенням вищевказаних вимог нормативно-правових актів щодо порядку розгляду заяв про переведення на інший вид пенсії та відповідні доводи позивача є обґрунтованими.

Суд зазначає, що орган Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов`язані неухильно дотримуватись чинного законодавства при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження порушення прав громадян, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що законні очікування на отримання відповідної пенсійної виплати позивачу мають бути захищені, а тому позивач має право на перехід з одного виду пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1697 на інший, оскільки набув права на 2 види пенсії. Дії відповідача щодо відмови у переведенні істотно знижують рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 46 Конституції України, а отже є незаконними, порушують принципи справедливості та рівності громадян перед Законом.

Разом з тим, за змістом статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788- XII призначення і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії позивачеві.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблені Рекомендації № К (80) 2 для держав-членів стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень обирає те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697 з часу звернення, тобто з 06 вересня 2018 року задоволенню не підлягають, оскільки вони входять до дискреції відповідача, а не суду.

За таких обставин та з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд доходить висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 вересня 2018 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697 з урахуванням висновків суду щодо наявності правових підстав та порядку здійснення такого переведення.

Частиною другою статті 9 КАС України регламентовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати дії Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697 незаконними, а вимогу про скасування рішення, яким позивачу відмовлено в такому переведенні не заявляє.

За таких обставин, виходячи із повноважень суду, встановлених пунктом 2 частини першої статті 245 КАС України, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача рішення Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05 грудня 2018 року № 163671 про відмову в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років необхідно скасувати.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як інвалід ІІ групи, а тому питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229, 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови ОСОБА_1 в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Скасувати рішення Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05 грудня 2018 року № 163671 про відмову в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.

Зобов`язати Костянтинівсько - Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 вересня 2018 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697 з урахуванням висновків суду щодо наявності правових підстав та порядку здійснення такого переведення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 березня 2020 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 квітня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова