Рішення № 88614851, 31.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 р. Справа№200/64/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальової А.В.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо виплати недоотриманих пенсійних виплат з урахуванням усіх підвищень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо виплати недоотриманих пенсійних виплат з урахуванням усіх підвищень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 вересня 2019 року листом № 14944/05 від 27.09.2019 року відповідач повідомив позивача про своє рішення про відмову в перерахуванні законної пенсії на визначений позивачем банківський рахунок. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та дискримінаційними та просить суд визнати протиправним, дискримінаційним та скасувати рішення відповідача про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу; визнати дії відповідача по невиплаті пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними; визнати бездіяльність відповідача, щодо не виплати пенсії позивачу з 01.04.2014 року - протиправною та дискримінаційною; зобов`язати відповідача виплати на визначений позивачем банківський рахунок усі недотримані позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з 01.04.2014 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивача, починаючи з 01.04.2014 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, прийняте рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом сторін, замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

12 березня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники сторін до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином

25 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року у справі № 200/5526/19-а, Добропільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області поновлено пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2014 року; нарахована на поштове відділення зв`язку 85004, пенсійні кошти за період з 01.04.2014 року по 30.09.2109 року в розмірі 255129,66 грн. У вересні 2019 року позивачем кошти не були отримані, про що свідчить відривний талон № 25/05735. В жовтні 2019 року вдруге пенсія була нарахована вже в більшому розмірі, тобто з урахуванням розміру пенсії за жовтень 2019 року та зарахована на поштове відділення пенсію в розмірі 259667,33 грн.(за період з 01.04.2014 року по 31.10.2019 року). Проте й в жовтні 2019 року пенсійні кошти так і не були отримані, що підтверджується талоном № 24/05735. В листопаді 2019 року пенсійні кошти в розмірі 264205,00 грн. були зараховані та виплачені поштовим відділенням, що підтверджується відривним талоном № 24/05735. Таким, чином, відповідач вказує, що ним було забезпечено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року у справі № 200/5526/19-а, а дії управління, не можуть вважатись протиправними та дискримінаційними. З огляду на вищевикладене просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Перед виїздом за кордон проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в подальшому, а саме з 02 грудня 1997 року виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, про що свідчить свідоцтво про репатріацію

Позивач є пенсіонером та йому призначена пенсія за віком, що підтверджено копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 10 жовтня 2012 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 200/5526/19-а, адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково: визнано протиправним та скасовано рішення Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області викладене у листах від 22 листопада 2018 року № 18893/04, від 23 листопада 2018 року № 18969/04 та від 14 січня 2019 року № 611/04 про відмову в поновленні пенсії за віком, а також визнано протиправною бездіяльність Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення ОСОБА_1 пенсії та зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2014 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

29 травня 2019 року позивачем було подано до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області оригінал особистої заяви позивача про перерахування нарахованої пенсії на його особистий банківський рахунок, реквізити якого містяться в вищевказаній заяві.

Листом Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 14944/05 від 27.09.2019 року, позивача було проінформовано, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року № 200/5526/19-а, яке залишене без змін ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 року виконано в повному обсязі. Позивача також було проінформовано про те, що заява щодо виплати пенсії через банківську установу на ім`я Раца В.В. надіслана поштою від юридичного офісу В. Меламед за вхідним номером № 2752/10-32/5 від 06.06.2019 року та не відповідає нормам затвердженої постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.1999 року № 1596, тому зазначений документ залишається без розгляду та перерахувати пенсійні виплати на поточний рахунок пенсійний фонд не має змоги. Крім того, позивачу було вказано, що пенсія ОСОБА_1 , нараховується на поштове відділення 85004 м. Добропілля, оскільки пенсіонер, згідно паспорту, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а фактично проживає в Ізраїлі: АДРЕСА_2 . Також позивачу було роз`яснено, що для перерахування пенсії на банківський рахунок потрібно згідно п. 10 Порядку № 1596 заяву про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подати одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання в населеному пункті у межах України або через установу уповноваженого банку.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії є конституційним правом громадян України.

Частиною 3 статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вільний вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі, і права на пенсійне забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені положення Закону № 1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.10.2009 року.

Як вказано в Рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, оспорюваними нормами Закону № 1058 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058, громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон користуються правами на призначення пенсії на рівні з тими громадянами України, які проживають на території України.

Отже, проживаючі в Ізраїлі громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Отже, право позивача от отримання пенсії не заперечуються відповідачем. Спірним питанням даної справи є невиплата позивачу пенсії на його поточний рахунок з 01 квітня 2014 року.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до приписів статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Отже, як вже було судом зазначено, що 06.06.2019 року від представника Раца В.В. за дорученням В.Меламедом, поштовим відправленням була отримана заява про надання банківський реквізитів для перерахунку пенсії. Листом від 27.09.2019 року № 14944/05 на адресу представника В.М. Меламед був надісланий лист, щодо невідповідності заяви про надання банківських реквізитів, встановлених нормами постанови КМУ від 30.09.1999 року № 1596 та повідомлено, що пенсійні кошти нараховані на поштове відділення. Також, вказаним листом, було рекомендовано подати заяви про виплату пенсії або грошової допомоги у відповідно до п. 10 Порядку № 1596. Отже даний лист не є рішенням, яким позивачу було відмовлено у виплаті пенсії, а лише листом, який носить рекомендаційний характер.

В той же час, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року у справі № 200/5526/19-а, Добропільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2014 року та нараховані на поштове відділення зв`язку 85004, пенсійні кошти за період з 01.04.2014 року по 30.09.2019 року в розмірі 255129,66 грн.

В вересні 2019 року позивачем кошти не були отримані, про що свідчить відривний талон № 25/05735, що містить в матеріалах пенсійної справи позивача.

В жовтні 2019 року вдруге пенсія була нарахована вже в більшому розмірі, тобто з урахуванням пенсії за жовтень 2019 року та зараховано на поштове відділення пенсію в розмірі 259667,33 грн. (за період з 01.04.2014 року по 31.10.2019 року). Проте й в жовтні 2019 року пенсійні кошти позивачем не були отримані, що підтверджується відривним талоном № 24/05735, що міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 .

В листопаді 2019 року пенсійні кошти в розмірі 264205,00 грн. були зараховані та виплачені поштовим відділенням, що підтверджується відривним талоном № 24/05735, що міститься в матеріалах пенсійної справи позивача.

Отже, відповідачем було забезпечено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року № 200/5526/19-а.

В той же час, 19 листопада 2019 року Добропільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області був отриманий лист з заявою від філії 10004/01 - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про відкриття розрахункового рахунку для отримання пенсії в Ощадбанку.

Відповідачем перерахування пенсійних коштів з грудня 2019 року було проведено на поточний рахунок відкритий в відділені АТ «Ощадбанк» згідно заяви.

Платіжним дорученням № 1914672206 від 11.12.2019 року пенсійні кошти було повернуто банківською установою на рахунок управління пенсійного фонду у зв`язку з тим, що рахунок ОСОБА_1 не відповідає реквізитам пенсіонера по РНОКПП.

Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 24.01.2020 року № 1211/05 повідомило представника позивача ОСОБА_2 про повернення коштів за грудень 2019 року у зв`язку з відсутністю ідентифікаційного номеру та рекомендувало терміново вирішити питання щодо повноти та правильності надання банківських реквізитів для подальшого перерахування та виплати пенсії ОСОБА_1 .

Отже, нарахування виплати пенсії з грудня 2019 року ОСОБА_1 було призупинено до вирішення вищевказаного питання.

Статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Приписами п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Статтею 46 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд прийшов до висновку, що права позивача порушені в припинені йому пенсійних виплат з грудня 2019 року.

В той же, час, щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, у суду немає підстав вважати, що відповідач не буде нараховувати та виплачувати пенсію у майбутньому, а отже вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вона є передчасною.

Стосовно позовних вимог у частині зобов`язання виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок № 159) врегульовані питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Положеннями статей 1, 2 Закону Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, дія вказаних вище нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, статтею 2 Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком № 159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, від 24 січня 2019 року по справі №159/1651/17 висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (квитанція № 87904 від 21.12.2019 року)

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) про зобов`язання вчинити дії щодо виплати недоотриманих пенсійних виплат з урахуванням усіх підвищень - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з грудня 2019 року.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) поновити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати з 01 грудня 2019 року.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з грудня 2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28а, код ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 31 березня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлений 06 квітня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко