Рішення № 88614713, 06.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року Справа № 160/543/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Військової Частини А1126 до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь військової частини А 1126, код ЄДРПОУ 22994874, кошти в сумі 4436,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідача було звільнено з військової служби у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Під час проходження служби відповідач забезпечувався речовим майном. Таким чином, відповідач повинен відшкодувати вартість речового майна, строки носіння яких не закінчилися, з урахуванням зносу.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. У наказі позивача від 16.04.2018 року № 72 про виключення відповідача зі списків особового складу вказав, що відповідач з 10.01.2017 року по 28.03.2018 року самовільно залишив військову частину, чого відповідач не заперечує. У період з 10.01.2017 року по 28.03.2018 року відповідач не отримував речового майна від позивача; підписи відповідача у роздавальній відомості від 09.02.2017 року № 130 та від 14.08.2017 року № 666 є підробленими невідомою особою. У роздавальній відомості від 14.04.2016 року № 469 стоїть підпис схожий на підпис відповідача, однак відповідач не пам`ятає про отримання речового майна за вказаною відомістю. Отже, відповідач не повинен нести відповідальність за речове майно, яке відповідач фактично не отримував. Відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

03.04.2020 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 02.04.2020 року, у якій зменшив розмір суми стягнення до 741,14 грн.

Суд у відповідності до вимог ч.7 ст. 47 КАС України не приймає до розгляду та повертає заяву позивача про уточнення позовних вимог від 02.04.2020 року, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення даної заяви відповідачу; також суд враховую те, що позивач пропустив строк для подання заяви про зміну предмету позову, встановлений ч.1 ст. 47 КАС України; заява про уточнення позовних вимог підписана представником позивача Чичикало К.І, який згідно довіреності від 08.01.2020 року позивача, яка міститься у матеріалах справи, не в праві змінювати підставу та предмет позову.

Також 03.04.2020 року позивач через відділ діловодства суду подав новий доказ: довідку розрахунок № 454 від 17.03.2020 року на суму 741,14 грн. на утримання за речове майно, яке не вислужило встановлені строки.

Суд у відповідності до вимог ч.9 ст. 79 КАС України не бере до уваги доказ - довідку розрахунок № 454 від 17.03.2020 року на суму 741,14 грн. на утримання за речове майно, яке не вислужило встановлені строки, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення даного доказу відповідачу; також суд враховує те, що вимог частин 2 та 4 ст. 79 КАС України пропустив строк для надання доказів та не заявив клопотання про надання додаткового строку для подання такого доказу.

Відповідач 06.04.2020 року через відділ діловодства суду надав відповідь на відзив, у якому повідомив суд про те, що відповідач у період з 10.01.2017 року по 28.03.2018 року був відсутній на службі без поважних причин самовільно залишивши військову частину та фактично не міг отримати речове майно згідно роздавальних відомостей № 130 від 09.02.2017 року та № 666 від 14.08.2017 року. При цьому, під час видачі речового майна згідно роздавальної відомості № 469 від 14.04.2016 року відповідач знаходився у військовій частині та за межі розташування військової частини А 1126 не вибував. Таким чином, позивач підтримує позов в частині стягнення з відповідача грошових коштів на суму у розмірі 548,74 грн.

Також відповідач через відділ діловодства суду надав довідку-розрахунок № 454 від 17.03.2020 року на суму 548,74 грн. на утримання за речове майно, яке не вислужило встановлені строки.

Суд у відповідності до вимог ч.9 ст. 79 КАС України не бере до уваги доказ - довідку розрахунок № 454 від 17.03.2020 року на суму 548,74 грн. на утримання за речове майно, яке не вислужило встановлені строки, оскільки позивачем не надано суду доказів направлення даного доказу відповідачу; також суд враховує те, що вимог частин 2 та 4 ст. 79 КАС України пропустив строк для надання доказів та не заявив клопотання про надання додаткового строку для подання такого доказу.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, досділивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Згідно наказу командира військової частини А 1126 (по стройовій частині) від 26.11.2013 року № 248, відповідач, який проходив військову службу за контрактом, з 26.11.2013 року зараховано до списків особового складу військової частини А 1126 та на всі види забезпечення, в т.ч. і речового забезпечення.

Положеннями абзацу 2 частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Під час проходження служби у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відповідач згідно роздавальних відомостей № 469 від 14.04.2016 року, № 130 від 09.02.2017 року, № 666 від 14.08.2017 року забезпечувався форменим одягом за рахунок державних коштів, що підтверджується прізвищем та підписом останнього у роздавальних відомостях № 469 від 14.04.2016 року, № 130 від 09.02.2017 року, №666 від 14.08.2017 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно довідки-розрахунку № 296 на утримання за речове майно, яке не вислужило встановлені строки з солдата ОСОБА_1 від 29.03.2018 року, копія якої міститься у матеріалах справи, загальна вартість речового майна становить 4436,78 грн.

Згідно наказу командира військової частини А 1126 (по стройовій частині) від 16.04.2018 року № 72, відповідача, звільненого наказом командира військової частини А 1126 (по особовому складу) від 03.04.2018 року № 34-РС, у відповідності до пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас за підпунктом «г» (у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили), з 16.04.2018 року було виключено із списків особового складу військової частини А 1126, знято з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Індустріального РВК м. Дніпро.

Копію наказу командира військової частини А 1126 (по стройовій частині) від 16.04.2018 року № 72 міститься у матеріалах справи.

У наказі командира військової частини А 1126 (по стройовій частині) від 16.04.2018 року № 72 вказано на необхідність утримання з відповідача вартості обмундирування в сумі 4436,78 грн., обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.

Також у наказі командира військової частини А 1126 (по стройовій частині) від 16.04.2018 року № 72 вказано про те, що відповідач самовільно залишив частину у період з 10.01.2017 року по 28.03.2018 року.

Відповідно до пункту 4 розділу 3 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оброни України № 232 від 29.04.2016 року, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Судом встановлено, що відповідач добровільно вартість речового майна, яке було видано йому та строк носіння якого не закінчився з урахування зносу, в сумі 4436,78 грн. після звільнення не відшкодував, що підтверджується довідкою позивача № 1334, яка міститься у матеріалах справи.

Одночасно судом встановлено, що факт звільнення відповідача зі служби у зв`язку з наявністю обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, сторонами не оскаржується та не піддається сумніву.

У матеріалах справи міститься копія вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року у справі № 183/1221/17, який набрав законної сили 12.05.2017 року, яким встановлено, що відповідач у період часу з 10.01.2017 року по 24.02.2017 року самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин та незаконно перебував поза межами військової частини в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

За вказаних обставин судом приймаються доводи відповідача про те, що підписи відповідача у роздавальній відомості від 09.02.2017 року № 130 та від 14.08.2017 року № 666 вчинені невідомою особою, оскільки у період часу з 10.01.2017 року по 24.02.2017 року самовільно залишив розташування військової частини та після цього військову службу не продовжував, що також підтверджується наказом командира військової частини А 1126 (по стройовій частині) від 16.04.2018 року № 72, у якому вказано про те, що відповідач самовільно залишив частину у період з 10.01.2017 року по 28.03.2018 року.

Щодо доводів відповідача про те, що роздавальній відомості від 14.04.2016 року № 469 стоїть підпис схожий на підпис відповідача, однак відповідач не пам`ятає про отримання речового майна за вказаною відомістю, то суд вважає даний довод необґрунтованим, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів підроблення підпису відповідача (висновок експерта тощо), а також не клопотав про призначення у справі судової експертизи підпису. Крім того, відповідач не надав суду доказів не перебування його у 2016 році у військовій частині.

Також у матеріалах справи міститься роздавальна відомість № 469 від 14.04.2016 року із прізвищем та підписом відповідача.

На підставі викладеного, судом відхиляється даний довод відповідача.

Враховуючи вказані вище обставини справи встановлені судом, то відповідач повинен відшкодувати грошові кошти лише у розмірі 548,74 грн., що дорівнює вартості виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, визначені у роздавальній відомості № 469 від 14.04.2016 року із прізвищем та підписом відповідача: костюм «Варан», черевики, футболка та труси.

За вказаних обставин позовні вимоги є частково обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини А 1126 (51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.м.т. Гвардійське, код ЄДРПОУ 22994874) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення коштів у розмірі 4436,78 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь військової частини А 1126, код ЄДРПОУ 22994874, кошти в сумі 548,74 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 06.04.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.