Рішення № 88614559, 06.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року Справа № 160/1502/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні розрахунку стажу та зарахування до страхового стажу та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року у Красногвардійському харчовому торзі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 починаючи з 25.07.2019 року, врахувавши до загального страхового стажу 26 років 1 місяць 1 день - період роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року у Красногвардійському харчовому торзі та виплатити донараховану суму.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 20.06.2019 року вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Під час призначення пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року Красногвардійському харчовому торзі. У липні 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року в Красногвардійському харчовому торзі. Однак, відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи у харчовому торзі, про що зазначено у листі від 05.08.2019 року №5558/М-09. Позивач вважає, що періоди її роботи Красногвардійському харчовому торзі належним чином підтверджено записами у трудовій книжці, а доводи відповідача про те, що печатка Красногвардійського харчового торгу, проставлена при звільненні, не читається, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на включення всього періоду роботи на вказаному підприємстві до страхового стажу, від якого залежить розмір пенсії. Крім того, під час оформлення пенсії відповідачу була додатково надана довідка про підтвердження періоду роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року, яка безпідставно не врахована. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/1502/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

28.02.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач з 23.05.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При розрахунку загального страхового стажу не взято період з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року, оскільки при звільненні з роботи з Красногвардійського харчового торгу в трудовій книжці проставлена печатка, яка не читається, що є порушенням вимог п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена Держкомпраці СРСР №162 від 20.07.1974 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з яким за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Під час прийому документів на призначення пенсії позивачу було повідомлено про необхідність підтвердження періоду роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року, про що свідчить особистий підпис позивача в заяві про призначення пенсії. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, не порушуючи при цьому права позивача, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими.

10.03.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. На доповнення до раніше поданого відзиву на позовну заяву зазначено, що за відбитком печатки, що міститься у трудовій книжці позивача, неможливо зробити висновок про те, що це печатка саме Красногвардійського продторгу. Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі, коли в трудовій книжці містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, інші документи, які містять відомості про періоди роботи. До трудового стажу позивача можливо врахувати періоди роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року у Красногвардійському харчовому торзі (після перейменування Красногвардійський продторг) після надання підтверджуючих документів, які б містили відомості про періоди роботи позивача, або відповідно до п. 18 Порядку №637 на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника на комісії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.05.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з розрахунком страхового стажу в пенсійній справі страховий стаж позивача становить 26 років 1 місяць 1 день, з них:

з 01.09.1977 по 30.06.1979 р. - 1 рік 10 місяців;

з 01.08.1992 по 03.03.1997 р. - 4 роки 7 місяців 3 дні;

з 04.03.1997 р. по 31.08.1999 р. - 2 роки 5 місяців 28 днів;

з 01.09.1999 р. по 30.11.2000 р. - 1 рік 3 місяці 0 днів;

з 01.03.2001 р. по 31.12.2003 р. - 2 роки 10 місяців;

з 01.04.2004 р. по 04.08.2006 р. - 2 роки 8 місяців;

з 07.08.2006 р. по 09.11.2006 р. - 3 місяці 8 днів;

з 01.04.2008 р. по 20.03.2014 р. - 5 років 10 місяців 22 дні;

з 01.02.2015 р. по 31.05.2019 р. - 4 роки 4 місяці.

25.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №2 Управляння застосування пенсійного законодавства) із заявою про обчислення стажу та перерахунку пенсії відповідно до стажу роботи.

Листом від 05.08.2019 року за вих. №5558/М-09 Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №2 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив ОСОБА_1 , що оскільки під час прийому документів на призначення пенсії не надано підтверджуючих документів про період роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року, до страхового стажу для обчислення пенсії він не був зарахований, бо при звільненні 31.07.1998 року з Красногвардійського продуктового торгу у трудовій книжці проставлена печатка, яка не читається. За відбитком печатки зробити висновок, що це саме печатка Красногвардійського продторгу неможливо. Зазначений період роботи занесений до трудової книжки з порушенням вимог п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.07.1974 року №162. Після отримання підтверджуючих документів про зазначений період можливо повернутись до питання зарахування його до страхового стажу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача зарахувати до стажу роботи для розрахунку пенсії період роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року у Красногвардійському харчовому торзі, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017 року.

Починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема:

59 років - які народилися з 01 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

У відповідності до ст. 1 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так згідно з п. 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як видно з трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року працювала в Красногвардійському продторзі, а саме:

з 31.08.1979 р. по 30.11.1979 р. - старшим продавцем магазинку №37 (запис №1);

з 01.12.1979 р. по 02.05.1983 р. - продавцем магазинку № 37 (запис №2);

з 03.05.1983 р. по 31.01.1986 р. - старшим продавцем магазину №37 (запис №3);

з 01.02.1986 р. по 27.09.1987 р. - заступником завідуючої магазину №37 (запис №4);

з 28.09.1987 р. по 31.07.1992 р. - старшим продавцем (записи 5-7).

У якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, періоду роботи позивача з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року відповідачем у листі від 05.08.2019 року за вих. №5558/М-09 та у відзиві зазначено, що у трудовій книжці позивача на записі при звільненні печатка Красногвардійського продторгу не читається, у зв`язку з чим неможливо зарахувати цей період до страхового стажу.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивача записів 1-7 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1 Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» №656 від 06.09.1973 року, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача запису №7 31.07.1992 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

У постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки (як то нечіткий відтиск печатки підприємства) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідачем у справі протилежного не доведено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно під час призначенні пенсії позивачу не враховано до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, період роботи у Красногвардійському продторзі з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача в Красногвардійському продторзі з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року до страхового стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач у позовних вимогах просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні розрахунку стажу, зарахування до страхового стажу та виплати пенсії з урахуванням періоду роботи з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року у Красногвардійському харчовому торзі, та зобов`язати здійснити перерахунок, починаючи з 25.07.2019 року.

У ході розгляду справи встановлено, що спірний період роботи позивача не зарахований відповідачем до страхового стажу ще при призначенні пенсії тобто з 23.05.2019 року.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів роботи позивача з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року у Красногвардійському харчовому торзі до страхового стажу, зобов`язати відповідача зарахувати період роботи позивача з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року у Красногвардійському харчовому торзі до страхового стажу, здійснивши відповідний перерахунок пенсії з урахуванням зарахованого стажу з дати призначення пенсії за віком тобто з 23.05.2019 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити донараховану суму пенсії, то вони задоволенню не підлягають, оскільки є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного нарахування пенсійним органом. До того ж захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840, 80 грн. відповідно до квитанції №86498 від 06.02.2020 року.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 у Красногвардійському харчовому торзі з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 у Красногвардійському харчовому торзі з 31.08.1979 року по 31.07.1992 року до страхового стажу, здійснивши перерахунок пенсії з урахуванням зарахованого стажу з дати призначення пенсії тобто з 23.05.2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. відповідно до квитанції №86498 від 06.02.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський