Рішення № 88611380, 07.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/1231/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 3 560,59 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 3 560,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів доставки вантажу, які визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що стало підставою для нарахування позивачем, який є одержувачем вантажу, штрафу в розмірі 3560,59 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.02.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1231/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що залізничні вагони, які перевозились за залізничними накладними № 40764573, 40894123, 40930935, 40995011, 40720286, перебували на станції Червоноград через неможливість їх прийому на станції Сокаль у зв`язку із зайнятістю фронту навантаження на станційних коліях вагонами. Відповідач звертає увагу, що позивачем 23.07.2019 та 24.07.2019 надано залізниці листи № 25-07/1, 24-07/1 на переадресування вагонів. Окрім того, відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів понесених збитків позивачем внаслідок прострочення доставки вантажу, посилається на зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Також, відповідач заперечує проти стягненню витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є неспіврозмірними із фактично наданими послугами, та враховуючи, що вагони затримувались із вини позивача.

02.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява позивача про повернення відзиву без розгляду, оскільки відповідачем не надано докази направлення відзиву на адресу позивачу.

Розглянувши заяву позивача про повернення відзиву без розгляду, судом встановлено наступне.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Ураховуючи конкретні обставини у цій справі, з метою сприяння відповідачу у реалізації ним процесуальних прав, виходячи з приписів Господарського процесуального кодексу України, суд долучив до матеріалів справи поданий відповідачем відзив на позов.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (замовник) укладено договір про надання послуг № 07153/ПЗ-2018.

У відповідності до п. 1.1. договору предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору, сторонами визначено, що перевезення це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити ввірений замовнику вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС). Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

За змістом п. 1.3. договору, надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

У розділі 8 договору сторони домовились про застосування у межах їх договірних правовідносин електронного документообігу.

За умовами п. 8.5.2. договору, оформлений електронний перевізний документ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

Згідно з п. 12.1. договору, договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п.12.1 договору).

У липні 2019 відповідачем до станції призначення Красне Львівської залізниці за залізничними накладними №40764573, №40894123, №40930935, №40995011, №40720286 здійснювалась доставка вантажу, одержувачем яких був позивач.

Позивач зазначає, що зазначені вантажі доставлені відповідачем з порушенням терміну доставки, визначених в Правилах обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила).

Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі Правил обчислення термінів доставки та Статуту залізниць України, нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 3 560,59 грн.

29.07.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензії вих. №№ 2907-293, 2907-294, 2908-299, 2908-301, 2908-303, в якій вимагав сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажів.

Відповідач направив на адресу позивача лист вх. №ЮА-317 від 14.08.2019, в якому повідомив про направлення для розгляду та надання відповіді регіональним філіям АТ «Українська залізниця» претензії за вх. №№ 2907-293, 2907-294.

За доводами позивача, на інші претензії відповідач відповіді не надав.

Оскільки на момент звернення з позовом до суду відповідач претензії не задовольнив, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 560, 59 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України, ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно з приписами ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом (ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 23 Статуту).

За змістом п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до змісту додатка 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: "Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна", у відповідному місці проставляється позначка "х" і заповнюється ця графа відправником.

Згідно з п. 1.1, п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

У разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 150 км щодо дрібних відправок та відправок в середньотоннажних контейнерах (п. 1.1.1. Правил).

Відповідно до п. 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число ___місяць".

Пунктом 2.4. Правил визначено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

У відповідності до змісту п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно накладної № 40764573 вантаж прийнятий 17.07.2019, відстань відправки становить 701 км, а отже термін доставки вантажу складає 701/200 = 3,5 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) + 1 доба (на переадресування вантажу) = 6 діб. Загальний термін доставки вантажу з 18.07.2019 по 27.07.2019 склав 11 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40764573 становить 4 доби.

Згідно накладної № 40894123 вантаж прийнятий 20.07.2019, відстань відправки становить 758 км, а отже термін доставки вантажу складає 758/200 = 3,79 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) = 5 діб. Загальний термін доставки вантажу з 21.07.2019 по 28.07.2019 склав 8 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40894123 становить 3 доби.

Згідно накладної № 40930935 вантаж прийнятий 21.07.2019, відстань відправки становить 733 км, а отже термін доставки вантажу складає 733/200 = 3,66 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) = 5 діб. Загальний термін доставки вантажу з 22.07.2019 по 29.07.2019 склав 8 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40930935 становить 2 доби.

Згідно накладної № 40995011 вантаж прийнятий 23.07.2019, відстань відправки становить 696 км, а отже термін доставки вантажу складає 696/200 = 3,48 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) = 5 діб. Загальний термін доставки вантажу з 24.07.2019 по 30.07.2019 склав 7 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40995011 становить 2 доби.

Згідно накладної № 40720286 вантаж прийнятий 15.07.2019, відстань відправки становить 717 км, а отже термін доставки вантажу складає 717/200 = 3,58 = 4 доби + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) + 1 доба (на переадресування вантажу) = 6 діб. Загальний термін доставки вантажу з 16.07.2019 по 30.07.2019 склав 15 діб. Порушення строків доставки по накладній № 40720286 становить 9 діб.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Судом встановлено, що в залізничних накладних № 40764573 та № 40720286 в графі «Відмітки залізниці» містять відмітки про переадресацію вантажу за наказом ДН-2 Льв на станції 25.07.2019 (№ 40764573) та 24.07.2019 (№ 40720286), внаслідок чого позивачем були збільшені терміни доставки вантажу та враховані позивачем при розрахунку штрафу.

В залізничних накладних №40894123, №40930935, №40995011 в графі «Відмітки залізниці» відсутні відомості про причини затримки вантажу.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача викладені у відзиві, суд вважає необґрунтованим, а документи надані відповідачем (копії листів вх. №25/01 від 23.07.2019 та вх.№.24-07/1 від 24.07.2019, наказів №318 від 25.07.2019 та №311 від 24.07.2019) такими, що не підтверджують затримки вагонів з вини позивача.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно з Правилами обчислення термінів доставки вантажу термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.12., нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

За змістом п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як вбачається зі змісту накладних №40764573, №40894123, №40930935, №40995011, №40720286, відповідно до календарних штемпелів відповідачем доставлено вантаж позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Однак, відповідачем належними доказами не доведено відсутності його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за видатковими накладними №40764573, №40894123, №40930935, №40995011, №40720286.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, у зв`язку з тим, що за накладними мало місце перевищення терміну доставки, позивачем здійснено нарахування штрафу у розмірі 3 560,59 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним, з врахуванням положень Статуту залізниць України та Правилам обчислення термінів доставки вантажу, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 560,59 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.

З приводу посилань відповідача на необхідність зменшення суми штрафу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушень щодо несвоєчасної доставки вантажу, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому заявлене у відзиві клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без задоволення.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 3 560,59 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Як вбачається з відзиву, відповідач просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (клієнт) та адвокатом Драченко Владиславом Вікторовичем укладено Договір про надання правової допомоги № 81-02, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Також, позивачем надано ордер серії СА №1001181 від 24.01.2020, яким уповноважено адвоката Драченка В.В. представляти інтереси ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" на підставі договору №81-02 від 06.02.2019 у Господарському суді м. Києва.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги №81-02 від 06.02.2019, ордер серії СА №1001181 від 24.01.2020, Акт № 81-02/25 від 24.01.2020 виконаних робіт від 24.01.2020, рахунок №81-02/25 від 24.01.2002 на оплату юридичних послуг згідно акту виконаних робіт №81-02/25 у розмірі 5000,00 грн, платіжне доручення №324 від 24.01.2020 на суму 5000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧК № 000897 від 02.04.2018.

У відповідності до змісту акту виконаних робіт (наданих послуг) №81-02/25 від 24.01.2020, адвокатом надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у формі:

- правовий аналіз претензій від 29.07.2019 - 20 хвилин;

- консультація щодо порядку стягнення з АТ «Українська залізниця» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу - 40 хвилин;

- підготовча робота для складання позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики - 120 хвилин;

- складання позовної заяви про стягнення з АТ «Українська залізниця» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 3 560,59 грн - 200 хвилин.

- представництво інтересів клієнта в суді та складання подальших процесуальних документів.

Пунктом 2 акту виконаних робіт (наданих послуг) №81-02/25 від 24.01.2020 визначено,

що вартість послуг в п. 1 цього акту становить 5 000,00 грн.

З огляду на викладене вище, заперечення відповідача щодо відсутності детального опису наданих послуг адвокатом, суд вважає необґрунтованими, оскільки в п. 1 акту виконаних робіт (наданих послуг) №81-02/25 від 24.01.2020 наведено детальний перелік наданих послуг адвокатом Драченко В.В. із зазначенням кожної послуги та кількості витраченого часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та надані докази позивача, суд дійшов висновку про те, що відповідачем понесені витрати лише в частині правового аналізу претензій від 29.07.2019; консультації щодо порядку стягнення з АТ «Українська залізниця» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу; підготовчої роботи для складання позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики; складання позовної заяви.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/1231/20 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову у розмірі 3 560,59 грн, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення п`ятдесят відсотків від заявленої суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

З огляду на викладене вище, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн пов`язані з розглядом справи та відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32 літера А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 3 560,59 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32 літера А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 07.04.2020.

Суддя О.В. Гулевець