Ухвала суду № 88611323, 07.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/4678/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши заяву Товариства з обмежено відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі»

до Товариства з обмежено відповідальністю «Інноваційна компанія «Східгазбуд»

про стягнення 1083854 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Східгазбуд» про стягнення 1083854 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що між сторонами укладено договір підряду від 25.03.2019 № 1078-ВС, на виконання умов якого позивач сплатив в якості авансу 5885443,39 грн. Надалі, сторони дійшли згоди укласти додаткову угоду від 27.12.2019 до договору, за умовами якого відповідач зобов`язався повернути позивачу залишок суми авансу в розмірі 3637707,75 грн. згідно з графіком. Як зазначив позивач, у порушення вказаного графіку відповідач не сплатив у березні-лютому 2020 року грошові кошти в сумі 1083854 грн., що слугувало підставою для подання даного позову.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову. У поданій заяві позивач також зазначив, що ним направлялися претензії з вимогою сплатити прострочені платежі, однак відповідач претензії не отримав, що може свідчити про його відсутність за юридичною адресою або фактичне припинення діяльності. Також позивач зауважив, що підставою для забезпечення позову є нестабільний фінансовий стан відповідача, про що свідчить його фінансова звітність за 2017-2018 роки. До того ж, за відповідачем відсутні зареєстровані на праві власності транспортні засоби та нерухоме майно, а директор підприємства неодноразово повідомляв про відсутність грошових коштів для повернення авансу.

Відтак, позивач просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення в розмірі 1068854 грн., що належать відповідачу та знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установ на території України.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Тобто, саме лише посилання в заяві на недобросовісність та потенційну неможливість виплати відповідачем грошових коштів у розмірі суми боргу не свідчить про утруднення та/або неможливість виконання рішення у справі в разі задоволення позову.

Одночасно, суд критично оцінює в якості наданих позивачем доказів ухилення від сплати боргу неотримання відповідачем претензії, оскільки дана обставина також не свідчить про можливе утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, позивач посилається на нестабільний фінансовий стан підприємства відповідача, виходячи з даних про його фінансову звітність за 2017-2018 роки, а також на відсутність зареєстрованого за відповідачем на праві власності транспортних засобів та нерухомого майна.

Разом із цим, позивач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, що передбачено статтями 42, 44 ГК України. Отже, укладаючи в 2019 році договір підряду із відповідачем, позивач на власний ризик здійснив вибір контрагента, маючи інформацію щодо нестабільного фінансового та майнового стану відповідача у 2017-2018 роках, що наразі визначено позивачем в якості підстави для забезпечення позову. При цьому, позивачем жодних доказів щодо фінансового стану відповідача в 2019-2020 роках та вчинення ним заходів на відчуження майна, що призвело би утруднення чи неможливості виконання рішення суду, не надано.

Суд також зауважує, що в разі обрання такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, заявник має надати суду відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті. Проте, позивачем такі відомості в заяві про забезпечення позову не вказані.

Частинами 1, 2 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Отже, подання заявником відомостей про наявність рахунків відповідача (боржника), їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, є необхідним для оформлення ухвали суду у відповідності до вимог виконавчого документа для можливості його ефективного примусового виконання.

У той же час, одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що йдеться в положеннях частини 1 статті 136 і 137 ГПК України та постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмежено відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» про вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову в даній справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмежено відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 07.04.2020.

Суддя К.В. Полякова