Ухвала суду № 88611198, 06.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.04.2020Справа № 910/3366/20

Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»

про стягнення 36643,63 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення 36643,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про недоотримання ним коштів у розмірі 36643,63 грн., які складають донараховану індексацію орендної плати за період дії договору оренди №63/2016/КЕВ від 29.02.2016, з огляду на що позивачем перераховано суму орендної плати та виставлено відповідачу претензію щодо сплати грошових коштів у розмірі 36643,63 грн. Оскільки відповідач не сплатив грошові кошти в добровільному порядку, позивач просить стягнути з відповідача 36643,63 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/3366/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Обґрунтовуючи клопотання, відповідач вказує на те, що, оскільки, позивачем заявлена до стягнення сума коштів за договором №63/2016/КЕВ оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Батуринська, 2, військове містечко № 13, буд. 23, - даний спір стосується безпосередньо нерухомого майна, а, тому даний спір відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України підлягає до розгляду Господарським судом Львівської області, тобто, за місцезнаходженням майна.

Так, статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживанням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 36643,63 грн., які складають донараховану індексацію орендної плати за період дії договору оренди №63/2016/КЕВ від 29.02.2016.

Отже, предметом спору в даній справі є не майно, яке розташоване у м. Львові, а стягнення з відповідача коштів за договором оренди нерухомого майна.

Так, до позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) тощо.

Разом з тим, правила виключної підсудності (ч. 3 ст. 30 ГПК України) не поширюються на позови, що виникають із зобов`язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава, іпотека тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №905/1732/18.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача є наступна: 03113, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 53, відтак, позивачем правомірно пред`явлено позов до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, а саме, до Господарського суду міста Києва, з огляду на що, клопотання відповідача про передачу справи № 910/3366/20 за підсудністю є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 27, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Київстар» про передачу справи № 910/3366/20 за підсудністю до Господарського суду Львівської області - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Ю.В. Картавцева