Рішення № 88611147, 19.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020Справа № 910/2569/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Івашіній Н. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

2) Хмельницької обласної державної адміністрації

3) Хмельницької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Набієва М.І.

від позивача-1: Дідик В.А.

від позивача-2: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ, позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький, позивач-2) із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, відповідач-1), Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Хмельницька ОДА, відповідач-2), Хмельницької міської ради (далі - Хмельницька міськрада, відповідач-3) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка площею 309,3878 га (кадастровий номер 6823085800:05:011:003, територія Летичівського району Головчинецького лісництва урочище «Лісогірська дача»), що належить до земель оборони військового містечка № 59 Хмельницького гарнізону, облік яких здійснює КЕВ м. Хмельницький, вибула із державної власності без згоди власника, що спричинило її реєстрацію за Хмельницькою ОДА з порушенням вимог чинного законодавства про землю та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про державний земельний кадастр".

У позові прокурор просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Іщука Вадима Олександровича № 35659853 від 14.06.2017 р. про державну реєстрацію речового права відносно земельної ділянки площею 309,3878 га (кадастровий номер 6823085800:05:011:003);

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6823085800:05:011:0003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач-1 - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у встановлений законом строк надав суду свій відзив, у якому проти позову заперечив, вказав про необґрунтованість вимог прокурора та зазначив, що реєстрація права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6823085800:05:011:003) за Хмельницькою ОДА була здійснена правомірно, оскільки саме остання є розпорядником земель на території Хмельницької області, у той час, як КЕВ м. Хмельницький є лише її користувачем. Також вказав, що забороняється втручання будь-яких органів та посадових осіб у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, при цьому скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки до компетенції суду не відноситься. Просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач-1 вказав на неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права та заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю у прокурора достатніх правових підстав для захисту інтересів держави в суді.

За результатами розгляду клопотання відповідача-1 ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 р. позов заступника військового прокурора був залишений без розгляду у зв`язку із недоведеністю прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави у даній справі. Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 р. указана ухвала була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Хмельницька міськрада (відповідач-3) у встановлений законом строк надала свій відзив, у якому проти позову заперечила, зазначила, що спірний запис про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за Хмельницькою ОДА був вчинений із дотриманням усіх вимог законодавства, а тому у позові прокурора просила відмовити.

Відповідач-2 (Хмельницька ОДА) у строк, визначений законом, відзиву не надав, проте, надіслав клопотання про виключення Хмельницької ОДА із кола відповідачів по справі та залучення її у якості третьої особи без самостійних вимог.

Також у підготовчому засіданні позивачем-2 (КЕВ м. Хмельницький) було подане клопотання про залучення співвідповідачем у даній справі державного реєстратора управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Іщука В.О.

Розглянувши указані клопотання, суд відмовив у їх задоволенні як у необґрунтованих, виходячи з того, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема, земельну ділянку), є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 823/2042/16), і саме такою особою у даному спорі виступає Хмельницька ОДА. Щодо залучення державного реєстратора Іщука В.О. до розгляду справи у якості співвідповідача, то суд вважав його недоцільним, оскільки одним із відповідачів у справі є Хмельницька міська рада, від імені якої діяв державний реєстратор при внесенні спірного реєстраційного запису, при цьому залучення останнього не змінить цивільно-правового характеру даного спору, за яким має відповідати, у тому числі, Хмельницька міська рада.

Клопотання відповідача-1 (ГУ Держгеокадастру) про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, у якій вирішується питання щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», заявлене після закриття підготовчого засідання, суд залишив без розгляду, керуючись ст. 207 ГПК України, оскільки таке клопотання було подане з порушенням строків, встановлених законом.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні, призначеному на 19.03.2020, прокурор та представник позивача-1 - МОУ підтримали та обґрунтували позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник позивача-2 - КЕВ м. Хмельницький у судове засідання не з`явився, у минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, зазначив, що спірне рішення та реєстраційний запис були вчинені державним реєстратором на підставі неправомірних розпоряджень Хмельницької ОДА, які у подальшому нею ж були скасовані, проте, призвели до позбавлення КЕВ м. Хмельницький права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6823085800:05:011:003).

Представники відповідачів-1, 2, 3 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник відповідача-3 у своєму відзиві просив розглянути справу без участі Хмельницької міськради. Позиція відповідача-2 (Хмельницької ОДА) щодо заявлених позовних вимог суду невідома.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, а також дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що відповідно до державного акту на право користування землею Б № 041672 від 1980 року, виданого на підставі рішення звуженого засідання виконкому Летичівської районної ради народних депутатів № 011 від 01.10.1980, у користуванні КЕВ м. Хмельницький (в межах філії військової частини А2467) перебуває земельна ділянка площею 315,8 га, розташована на землях Деражнянського та Летичівського районів Хмельницької області, що відноситься до земель оборони військового містечка № 59 Хмельницького гарнізону.

Проте у подальшому розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації № 23/2015-р від 21.01.2015 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Летичівське лісове господарство»» була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), розташованих за межами населених пунктів Летичівського району Хмельницької області (на території Головчинецького лісництва), що передаються у постійне користування ДП «Летичівське лісове господарство».

Цим же розпорядженням (п. 2) у постійне користування ДП «Летичівське лісове господарство» були надані земельні ділянки державної власності загальною площею 11 145,9825 га (у тому числі і земельна ділянка кадастровий номер: 6823055100:05:011:0001, площею 1 519,0031 га, до якої згідно із даними кадастрової карти України увійшли землі військового містечка № 59 загальною площею 315,8 га), для ведення лісового господарства, що розташовані за межами населених пунктів на території Летичівського та Деражнянського районів Хмельницької області

10.03.2015 р. Реєстраційною службою Летичівського районного управління Хмельницької області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Хмельницькою ОДА було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6823055100:05:011:0001, площею 1 519,0031 га (реєстраційний номер 593986768230).

Також встановлено, що розпорядженням Хмельницької ОДА № 118/2015-р від 01.04.2015 «Про надання згоди на поділ земельних ділянок ДП «Летичівське лісове господарство» надано згоду Летичівському лісгоспу на поділ земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки площею 1 519,0031 га (кадастровий номер: 6823055100:05:011:0001). При цьому із наявного у матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6802794792016 від 26.01.2016 р. вбачається, що за результатами указаного поділу була утворена, у тому числі, земельна ділянка загальною площею 309,3878 га із кадастровим номером: 6823085800:05:011:0003, яка була надана у користування Летичівському лісгоспу.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, актом обстеження земель оборони військового містечка № 59 Хмельницького гарнізону, проведеного КЕВ м. Хмельницький (позивачем-2) 09.03.2017 р., яким було встановлено, що земельну ділянку площею 309,3878 га (землі оборони) органами місцевої влади протиправно віднесено до земель лісового господарства без погодження кадастрового плану № 6823085800:05:011:0003 указаної земельної ділянки Міністерством оборони України чи його уповноваженими органами (КЕВ м. Хмельницький). Натомість, дана земельна ділянка значилась як територія Летичівського району Головчинецького лісництва, урочище «Лисогірська дача»; державна власність; цільове призначення: 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних із ним послуг.

Також судом встановлено, що 16.03.2017 р. Хмельницькою ОДА було прийняте розпорядження № 182/2017-р від 16.03.2017 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та припинення права постійного користування». Відповідно до п. 1 указаного розпорядження Державному підприємству «Летичівське лісове господарство» було погоджено технічну документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району на території Головчинецького лісництва (кадастрові номери: 6823085800:05:011:0002, 6823085800:05:011:0003, 6823085800:05:011:0004).

У той же час, пунктом 2 зазначеного розпорядження вирішено припинити право постійного користування земельними ділянками ДП «Летичівське лісове господарство», зокрема, площею 309,3878 га кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003. Тобто наведеним розпорядженням було припинене право користування Летичівським лісгоспом землями військового містечка.

Однак, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку, власником новоутвореної (в результаті поділу) земельної ділянки площею 309,3878 га, кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003 (цільове призначення: 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг), розташованої у Летичівському районі Хмельницькій області, на території Требуховецької сільської ради (територія Головчинецького лісництва урочище «Лисогірська дача») з 08.06.2017 р. стала Хмельницька ОДА, про що Хмельницькою міськрадою до Державного земельного кадастру був внесений запис за № 20895139 від 08.06.2017 р.

Також матеріали справи свідчать, що 14.06.2017 р. державним реєстратором управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Іщуком В.О., на підставі інформації, що містилась у Державному земельному кадастрі, було прийняте рішення про державну реєстрацію речових прав власності на указану земельну ділянку (спірне рішення) за відповідачем-2 - Хмельницькою ОДА), про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень був внесений запис № 35659853.

Отже, на час розгляду даної справи зареєстрованим власником земельної ділянки (кадастровий номер 6823085800:05:011:0003) площею 309,3878 га є відповідач-2 - Хмельницька ОДА.

У позові прокурор зазначає, що спірне рішення державного реєстратора суперечить актам діючого законодавства та безпосередньо порушує права Міністерства оборони України як органу, уповноваженого здійснювати функції управління спірною земельною ділянкою, а також зачіпає інтереси КЕВ м. Хмельницький як законного користувача цієї земельної ділянки, у зв`язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати вищевказане рішення державного реєстратора № 35659853 від 14.06.2017 р.

Перевіряючи доводи прокурора та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 р. у даній справі встановлено, що в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький із даним позовом до суду прокурор звернувся за наявності достатніх підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді.

За змістом положень ст. 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю.

Пунктом "в" ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Законами України "Про управління об`єктами державної власності", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про оборону України", "Про Збройні Сили України" встановлено, що повноваження в частині управління землями оборони здійснюється центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Отже, оскільки Міністерство оборони України, яке відповідно до пп. 104, 105 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014 р., приймає рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, в установленому порядку здійснює затвердження положень про них (їх статутів), призначення на посаду та звільнення з посади їх керівників, укладення і розірвання з ними контрактів та контроль за дотриманням ними вимог контрактів; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони, то саме Міністерство оборони України має вирішувати питання про надання згоди на вилучення (поділ) з постійного користування земельних ділянок, що належать до земель оборони.

Однак, судом встановлено, що Міністерством оборони України чи уповноваженими ним органами не приймались рішення про припинення діючого права постійного користування КЕВ м. Хмельницький земельною ділянкою площею 315,8 га (з якої була виділена земельна ділянка кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003 площею 309,3878 га) чи рішення про її включення до інших земельних ділянок або поділу на частини, а тим більше - рішення щодо передачі цієї земельної ділянки (або її частин) у користування ДП «Летичівське лісове господарство» або у власність Хмельницькій ОДА.

Отже, судом встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003) площею 309,3878 га належить до земель оборони та має особливий правовий статус відповідно до рішення звуженого засідання Летичівської районної ради депутатів № 011 від 01.10.1980, державного акту на право користування землею серії Б № 041672 від 1980 року, акту приймання-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 59 від 22.03.2017 р., затвердженого КЕВ м. Хмельницький, що містяться в матеріалах справи.

При цьому суд враховує, що державний акт на право користування землею серії Б № 041672 від 1980 року не був скасований чи визнаний недійсним, у тому числі і за невідповідністю його форми, затвердженої Інструкцією про порядок складання, видачі (заміни) і зберігання державних актів на право користування землею Міністерства сільського господарства СРСР від 07.09.1976, про що вказував відповідач-1 у своєму відзиві на позов.

За таких обставин суд дійшов висновку, що неправомірне рішення відповідача-2 про передачу земель оборони до земель лісового господарства без погодження Міноборони потягло за собою прийняття державним реєстратором неправомірного рішення № 35659853 від 14.06.2017 про державну реєстрацію речових прав за Хмельницькою ОДА та відповідно - внесення протиправних записів до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підлягають скасуванню.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження".

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 18 вказаного Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається цим Законом та Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (ст. 27 Закону).

Відповідно до абз. 2-4 п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р., державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що було утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються:

- документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку до її поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- витяг з Державного земельного кадастру про новосформовану земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює, зокрема, відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Отже, з системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно (зокрема, земельну ділянку) та їх обтяженнями. Такий обов`язок узгоджується із закріпленими ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" засадами державної реєстрації прав, зокрема, гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об`єкт.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, право постійного користування земельною ділянкою площею 315,8 га, розташованою в межах Деражнянського та Летичівського районів Хмельницької області (до якої також входить земельна ділянка кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003 площею 309,3878 га), належить КЕВ м. Хмельницький (військове містечко № 59 Хмельницького гарнізону, військова частина А2467) з 1980 року, проте, у 2015 році таке право було неправомірно закріплене за Хмельницькою ОДА, про що державний реєстратор вніс відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд вважає, що під час реєстрації права власності за Хмельницькою ОДА на земельну ділянку кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003 площею 309,3878 га державний реєстратор повинен був пересвідчитись на предмет відповідності наданих йому документів із вже наявними правами на неї, що фактично належать державі в особі Міністерства оборони України, проте, в порушення вимог ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" таких дій не здійснив. Відповідачі, зі свого боку, протилежного суду не довели, належних та вірогідних доказів правомірності спірного рішення державного реєстратора не надали.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки судом встановлено факт безпідставної передачі Хмельницькій ОДА права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003, площею 309,3878 га, а відповідачами цього не спростовано належними, допустимими та вірогідними доказами, суд приходить до висновку, що державний реєстратор всупереч приписам чинного законодавства, без відповідних на те правових підстав, 14.06.2017 р. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за Хмельницькою ОДА (рішення № 3565985), що фактично порушило майнові права власника даної земельної ділянки - держави в особі Міністерства оборони України, а також КЕВ м. Хмельницький, як її землекористувача.

За таких обставин, зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Іщука В.О. № 35659853 від 14.06.2017 р. про державну реєстрацію речового права власності за Хмельницькою ОДА на земельну ділянку (кадастровий номер: 6823085800:05:011:0003 площею 309,3878 га) суперечить актам діючого законодавства та порушує цивільні права та законні інтереси позивачів (МОУ та КЕВ м. Хмельницький), а відтак, наявні підстави для визнання цього рішення протиправним та його скасування. Отже, позов прокурора у цій частині підлягає задоволенню.

Доводи відповідача-1 про те, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відносно вказаної земельної ділянки, є неналежним способом захисту, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті).

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Визначаючи предмет позову, як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Також відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача від порушення їх іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно (зокрема, земельну ділянку) іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж об`єкту. Належним відповідачем у такій справі, як вже зазначав суд, є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. по справі № 823/2042/16).

Отже, правовий механізм, за яким відбудеться поновлення прав позивачів, шляхом визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права на земельну ділянку за особою, власником якої вона не є, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивачів - МОУ та КЕВ м. Хмельницький.

Щодо позовних вимог про скасування судом державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6823085800:05:011:0003 (номер запису про право 20895139 від 08.06.2017 р.), внесеного до Державного земельного кадастру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до речових прав, які підлягають державній реєстрації віднесено речові права, похідні від права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в організаційну систему державної реєстрації прав входять суб`єкти державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, акредитовані суб`єкти), державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділяє суб`єктів державної реєстрації прав повноваженнями щодо забезпечення проведення державної реєстрації прав, ведення Державного реєстру прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Як вже встановив суд, земельна ділянка (кадастровий номер 6823085800:05:011:0003, площею 309,3878 га) вибула із державної власності (земель оборони) незаконно і Хмельницька ОДА не є її належним власником, тому реєстрація такого права у Державному земельному кадастру та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за відповідачем-2 є протиправною та підлягає скасуванню.

Однак, норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про державний земельний кадастр» не наділяють суд можливістю самостійного скасування записів у Державному земельному кадастрі.

Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час розгляду справи) за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (ч. 1 вказаної статті).

За змістом ч. 3 ст. 26 вказаного Законуу разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 31-1 зазначеного Закону, яка регулює особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Отже, суд зазначає, що саме державний реєстратор на підставі прийнятого судового рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Також відповідно до статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державним кадастровим реєстратором.

Згідно з п. 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року (далі - Порядок), до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать, зокрема, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, скасування такої реєстрації.

Відповідно до п. 66, 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Так, згідно з п. 60, 61 Порядку запис у поземельній книзі скасовується (поновлюється) державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в поземельній книзі здійснюються шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6823085800:05:011:0003 за Хмельницькою ОДА підлягає скасуванню, проте, дії щодо скасування такої реєстрації у Державному земельному кадастрі належать до виключних повноважень кадастрових реєстраторів (а не суду), то вимоги прокурора про скасування судом державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (номер запису про право 20895139 від 08.06.2017 р.) задоволенню не підлягають.

Отже, позов прокурора суд задовольняє частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, які у даному випадку складаються зі сплати судового збору за подачу позову та апеляційної скарги прокурора від 07.08.2019 р., покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Іщука Вадима Олександровича № 35659853 від 14.06.2017 р. про державну реєстрацію речового права відносно земельної ділянки площею 309,3878 га (кадастровий номер 6823085800:05:011:003).

У решті позову - відмовити.

Стягнути солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, місто Хмельницький, вул. Інститутська, будинок 4/1, ідентифікаційний код 39767479), Хмельницької обласної державної адміністрації (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, Будинок Рад; ідентифікаційний код 22985083), Хмельницької міської ради (29000, місто Хмельницький, вул. Гагаріна, будинок 3, ідентифікаційний код 33332218) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (29006, м. Хмельницький, вул. Героїв АТО, 3/1; ідентифікаційний код 07928461) судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Стягнути солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, місто Хмельницький, вул. Інститутська, будинок 4/1, ідентифікаційний код 39767479), Хмельницької обласної державної адміністрації (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, Будинок Рад; ідентифікаційний код 22985083), Хмельницької міської ради (29000, місто Хмельницький, вул. Гагаріна, будинок 3, ідентифікаційний код 33332218) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79000, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ідентифікаційний код 38326057) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 березня 2020 року.

Повний текст рішення складений 6 квітня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.