Рішення № 88610915, 31.03.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/995/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", вул. Іллінська, буд.8, м. Київ,04070

представник адвокат Сечко С.В., м.Київ, вул.Леонтовича, 9 корпус 1 офіс 301

до відповідача: ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" вул. Шептицького, 91,м. Долина, Івано-Франківська область,77500

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1.

про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 103 900, 24 грн.

представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області до відповідача ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 103 900,24грн.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 05.02.2020 відкрив провадження у справі у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 909/995/19, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 31.03.2020.

Через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи ( вх. 4710/20 від 25.03.2020 без ЄЦП) .

Відповідно до п. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно з ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до вимог пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Отже, надіслана позивачем заява про відкладення розгляду по суті не відповідає вимогам вказаних норм кодексу, закону та положенню Інструкції.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 05.02.2020, від 17.02.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, повторна неявка у судове засідання будь-якого учасника справи незалежно від причин неявки, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що підстав для відкладення розгляду справи визначених приписами частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України немає, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

15 лютого 2017 року між АТ "СК " АХА Страхування" (надалі Страховик) та приватною фірмою "Христина" (надалі Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 46419а7зг, відповідного до умов зазначеного Договору Страховик прийняв на себе ризики щодо майна Страхувальника: автомобіль марки ВМW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

19 травня 2017 р, із застрахованим майном Страхувальника автомобілем марки ВМW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 трапився страховий ризик - механічні пошкодження.

Факт пошкодження автомобіля стверджується Довідкою № 3017143652268861 про дорожньо - транспортну пригоду та посненнями водія ОСОБА_2 .

Згідно вищезазнченої довідки та пояснення водія вбачається, що рухаючись на автомобілі марки ВМW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 19.05.2017 р. приблизно о 18:10 год. на автодорозі Долина - Хуст - Мислівка приближючись до 34 км. автомобіль сильно підкинуло та відбувся сильний удар по колесах.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ВМW Х6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав значних механічних пошкоджень а саме: деформації дисків переднього та заднього коліс з лівої сторони автомобіля.

За наслідками ДТП працівники Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області склали протокол про адміністративне правопорушення АП 2 № 169285 від 22.05.2017 р. зач.4 ст.140 КУпАП.

Постановою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2017 року у справі № 343/942/17 виконавця робіт ДРП Долинського ДЕД ОСОБА_1 визнанно винною а порушені правил норм стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг Долина - Хуст, що стало супутнім фактором скоєння дорожньої автопригоди за участі застрахованого автмобіля марки ВМWХ6, реєстраційний, номер НОМЕР_1 , який отримав механічні пошкодження дисків коліс, а саме не ліквідувала ямковість, що призвело до ДТП, чим порушила вимоги ТСТУ № 35.87-97 та п.3.11 Правил дорожнього руху.

З вище вказаної Постанови Долинського районного суду Івано-Франківської області вбачається, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з незадовільним дорожнім покриттям на участку дороги (Долина-Хуст 33 кілометр+993 метр 70 сантиметрів) - через наявність по всьому відрізку дороги значних вибоїн та ям, які утворилися в наслідок недбалого відношення до своїх обов`язків виконавця робіт філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 .

Крім того, дорожнє покриття на участку дороги на якому вібулася ДТП, абсолютно не відповідає вимогам п.п. 3.1.1. та 3.1.2. ДСТУ-3587, та відсутні необхідні попереджувальні знаки, а саме: 1Л0 "Нерівна дорога" та 1.12. "Вибоїна".

Розрахунок розміру страхового відшкодування та виплата страхового відшкодування проведено на підставі : розрахунок страхового відшкодування , платіжне доручення № 344 474 від 21.06.2017.

Позивач, вважаючи, що пошкодження належних йому транспортних засобів були завдані у зв"язку з невиконанням відповідачем обов"язків щодо задовільного утримання доріг, просить стягнути з відповідача103 900,24грн. збитків

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

З положень ст. 15 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і свого законного інтересу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 103 900,24 грн., завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка є наслідком незадовільного стану дорожнього покриття, експлуатаційне утримання якої здійснює відповідач .

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 ЦК України).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, виключає відповідальність особи, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як встановлено постановою Долинського районного суду від 12.06.2017 у справі №343/ 942/17 від (провадження № 3/0343/204/17) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.140 КУпАП, водій не допустив порушень правил дорожнього руху, а ДТП сталася внаслідок незадовільного дорожнього покриття на участку дороги (Долина-Хуст 33 кілометр+993 метр 70 сантиметрів) - через наявність по всьому відрізку дороги значних вибоїн та ям, які утворилися в наслідок недбалого відношення до своїх обов`язків виконавця робіт філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 ..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а саме: внаслідок утворення вибоїн, ям, які не була ліквідована та через які автомобіль ВМWХ6, реєстраційний, номер НОМЕР_1 , який отримав механічні пошкодження дисків коліс в наслідок чого завдано матеріальної шкоди.

У підтвердження зазначеного позивач посилається на вищевказану постанову Долинського районного суду від 12.06.2017 у справі №343/ 942/17 від (провадження № 3/0343/204/17) .

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №46419а7гз від 15.02.2017, позивачем було перераховано на рахунок страхувальника, страхове відшкодування в розмірі 103900,24грн, що підтверджується платіжним дорученням №344474 від 21.06.2017 , копія якого додана до матеріалів справи. Відтак, позивачем виконано його обв`язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із настанням страхового випадку на виконання умов договору від 15.02.2017.

На підставі ст.ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, тобто право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток на суму страхового відшкодування - 103900,24грн

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначені Законом України "Про автомобільні дороги" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 21.06.2016).

Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зі змінами, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

За приписами ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги", вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів. Автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях (ст. 5 Закону України "Про автомобільні дороги").

Як вбачається з матеріалів справи, пошкодження застрахованого автомобіля, відбулося на автодорозі Долина - Хуст - Мислівка приближючись до 34 км.

Користувачі автомобільних доріг, до яких відносяться власники автомобілів або уповноваженні на керування транспортним засобом, мають право відповідно до ст. 32 Закону на: безперервні, безпечні та зручні умови руху; отримання оперативної інформації про дорожні умови та напрямки руху; відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" також передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Положеннями ст.ст. 14, 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ч.1,2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом наведених законодавчих положень відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

Відповідно до п.11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані, зокрема: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Отже, у розумінні наведених положень, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. (Аналогічну правову позицію, викладено у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 686/5458/17 та від 24.10.2018 у справі № 465/11817/16-ц, від 15.04.2019 №924/133/18).

Відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт передбачена ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Діяльність органів патрульної поліції, пов`язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу І Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, пунктом 3 розділу II Інструкції передбачено, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: - пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; - самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; - пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; - умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; - порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, - залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; - порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

22/05/2017 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне порушення серія АП2 № 169285 по факту ДТП, яке трапилось 22.05.2017, про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. відповідно до вказаного протоколу, будучи посадовою особою ДРП Долинського ДЕД не ліквідувала ямковість, чим порушила вимоги ТСТУ № 35.87-97 та п.3.11 правил дорожнього руху.

Cуд у розгляді адміністративної справи прийшов до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю, за молозначимістю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежився усним зауваженням.

Отже, суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, встановив, що Постановою було встановлено факту вини посадової особи ДРП Долинського ДЕД

Відтак, вищезазначені обставини в сукупності підтверджують те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль, відбулась внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у неналежному утриманні дороги.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Так, частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язань, доказується кредитором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення законодавства, встановлені обставини справи у їхній сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про наявність таких елементів для настання відповідальності відповідача у вигляді відшкодування збитків як: протиправна поведінка відповідача, яка виявилась у неналежному виконанні робіт з експлуатаційного утримання доріг, наслідок такої протиправної поведінки у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.05.217р. на ділянці автомобільної дороги Долина - Хуст - Мислівка приближючись до 34 км та в результаті якої заподіяно збитки транспортному засобу застрахованому у позивача; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та її наслідками у вигляді збитків; наявність вини відповідача у заподіянні збитків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

В силу вимог ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Дочірне підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76004 код ЄДРПОУ 31790584 в особі філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" код ЄДРПОУ ВП: 33645458 вул. Шептйцького, 91, м.Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"АРКС" ( Іллінська,8 Київ код ЄДРПОУ 20474912 р/рахунок НОМЕР_5 в банку АТ "УкрСиббанк" м. Харків МФО 351005) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 103 900 грн. 24 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.04.2020

Суддя Шкіндер П.А.