Рішення № 88610572, 20.03.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2020р. Справа №905/2348/19

за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570; адреси для листування: 49027, м.Дніпро, а/с 1800; 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50)

до відповідача: Суряги Ірини Ігорівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )

про стягнення 157300,05 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Суряги Ірини Ігорівни , м.Маріуполь про стягнення заборгованості за договором б/н від 06.02.2013р. в розмірі 157300,05 грн (49221,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 101958,69 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 6119,86 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 06.02.2013р. відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої останній приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 06.02.2013р., та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. За твердженням позивача, свої зобов`язання за договором останній виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за відсотками та комісією. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, відповідачу нарахована пеня.

При цьому, як зазначає Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24.06.2015р. по справі №264/3050/15-ц стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором б/н від 06.02.2013р. у розмірі 37429,14 грн.

Листом господарського суду Донецької області від 18.12.2019р. на виконання приписів ст.174 Господарського процесуального кодексу України направлено запит до Центру надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Суряги Ірини Ігорівни .

15.01.2020р. на адресу суду надійшов лист №105-99.02-00642 від 27.12.2019р. Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, яким господарському суду Донецької області було надано інформацію про місце реєстрації Суряги Ірини Ігорівни .

Ухвалою суду від 20.01.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2348/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В силу норм ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Виходячи зі змісту відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Суряги Ірини Ігорівни як фізичної особи-підприємця припинено 16.07.2014р. (запис № 22740060004006894).

Відповідно до ч.4 ст.25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно із ст.26 вказаного нормативно-правового акту України усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

За приписами ч.1 ст.34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Статтею 52 вказаного кодексу України встановлено цивільно-правову відповідальність фізичної особи-підприємця, згідно з якою така фізична особа відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст.ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (п.4.22 постанови Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18).

Одночасно, з 15.12.2017р. господарський суд згідно з п.6 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р.) не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15.12.2017р. господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній редакції) спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Зазначену правову позицію викладено у п.п.72, 73 постанови Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №338/180/17.

Таким чином, з огляду на те, що між сторонами виник спір, пов`язаний з виконанням умов господарського договору, який згідно із п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України є підвідомчий господарським судам, з огляду на правові позиції Верховного Суду, заявником обґрунтовано визначено належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Суряга Ірина Ігорівна була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі №905/2348/19 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на таке:

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 20.01.2020р. про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену у листі №105-99.02-00642 від 17.12.2019р. Відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, отриманого на запит суду.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою від 20.01.2020р. про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням строку зберігання» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду від 20.01.2020р., не подав до суду відзиву на позов, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 06.02.2013р. Фізична особа - підприємець Суряга Ірина Ігорівна звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (нині - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») з заявою про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки, за змістом якої клієнт відкрив поточний рахунок у національній валюті (гривні) № НОМЕР_3 . При цьому, в разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (в разі перевищення суми платежу над залишком власних коштів), банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт: банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

На підтвердження зазначених вище обставин, позивач надав копії відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до п.3.18.1.1 наведених вище Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту, банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За змістом п.3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Пункт 3.18.1.6 Умов визначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту провадиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода») (п.3.18.1.8 Умов).

Згідно п.3.18.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

За змістом розділу 3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1); при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.18.4.1.2); у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, з який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.3).

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.18.4.1.1.4 Умов).

Пунктом 3.18.4.4 Умов передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).

Згідно з п.3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.1.8.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до п.3.18.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.п.3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коди відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Пунктом 3.18.6.1 Умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Згідно з довідкою №08.7.0.0.0/191113135553 від 13.11.2019р. Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розміри встановлених кредитних лімітів відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_3 , а саме: 07.02.2013р. - 30400 грн, 13.03.2013р. - 32400 грн, 15.03.2013р. - 34000 грн, 01.03.2014р. - 34000 грн, 02.03.2014р. - 30743,10 грн, 05.03.2014р. - 22000 грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, Сурягою Іриною Ігорівною у межах встановленого банком ліміту здійснювалось користування кредитними коштами, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

Отже, приймаючи до уваги Умови та правила надання банківських послуг, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання з надання кредиту.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24.06.2015р. по справі №264/3050/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Суряги Ірини Ігорівни про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором б/н від 06.02.2013р. у розмірі 37429,14 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 21628,43 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 8668,57 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 5571,52 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 1560,62 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 374,29 грн.

Виходячи з того, що зобов`язання відповідача за договором б/н від 06.02.2013р. станом на 21.10.2019р. залишаються невиконаними, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення:

- 49221,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 101958,69 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

- 6119,86 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.638 цього кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст.634 Цивільного кодексу України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в розглядуваному випадку позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 Цивільного кодексу України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1049 названого кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на зазначені вище приписи законодавства України, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з цим, у заяві позичальника б/н від 06.02.2013р. відсутні умови договору щодо відсоткової ставки, яка підлягає сплаті за користування кредитом, а також відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (відсутні навіть посилання на відповідні Умови та правила надання банківських послуг щодо їх нарахування).

Водночас, банк, в обґрунтування своє правової позиції по суті розглядуваного спору, посилався, в тому числі, на витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цією редакції Умов та правил надання банківських послуг був ознайомлений та надав згоду споживач банківських послуг (відповідач), підписуючи заяву про приєднання до цих Умов та правил, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені), відсотків за користування кредитними коштами та комісії та, зокрема, саме у зазначеному в документах, доданим банком до матеріалів позову, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, представлена банком роздруківка з власного сайту не може бути належним та допустимим доказом, оскільки редакція останнього повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015р. (провадження №6-16цс15).

Разом з цим, у розглядуваному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Доказів того, що Умови та правила не змінювалися банківською установою, до матеріалів справи не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. по справі №342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999р. у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, §61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016р. у справі «Парафія греко-католицької церкви в м.Люпені та інші проти Румунії», заява №76943/11, §123).

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, внаслідок чого їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17.

Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за висновками суду, з огляду на те, що:

- заява позичальника про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів та відбитка печатки та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відомостей про закріплену проценту ставку не містить,

- у заяві, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру,

- зміст та форма роздруківки з сайту позивача з витягом Умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони - банку, який може постійно вносити відповідні зміни до Умов;

- витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина кредитного договору,

розглядуваний позов підлягає залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2359,50 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 20.03.2020р.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця