Рішення № 88607400, 03.04.2020, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1857/19

Провадження № 2/485/96/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) про визнання транзакції по оплаті готельних послуг з рахунку позивача такою, що не відповідала його волевиявленню,

встановив:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який у подальшому було уточнено. Свої вимоги мотивував таким.

04 серпня 2006 року ним було відкрито рахунок у АТ КБ "ПриватБанк" та отримано кредитну картку. Банком, без його згоди, 17 грудня 2013 року збільшено кредитний ліміт до 17000,00грн., а 14 листопада 2017 року до 19000,00грн. Він користувався вказаною карткою, вчасно здійснюючи погашення кредитної заборгованості.

13 грудня 2017 року близько 11:00 на його телефон надійшло смс-повідомлення про зняття з його рахунку грошей у сумі 6115,70грн. Вказана сума була знята у валюті у сумі 4818,00 CZK (чешська крона), курс конвертації 1,2693грн./CZK. Цього ж дня близько 16:00, з приводу несанкціонованого зняття готівки з його рахунку в іноземній валюті, він звернувся до відділення Банку, де співробітник повідомила йому про проведення подальшого розслідування по даному факту службою безпеки Банку, кредитну картку було заблоковано. Через 7-10 днів він звернувся до Банку за інформацією щодо результатів розслідування, на що йому було відмовлено з пропозицією зателефонувати на номер 3700, на який він телефонував через кожні 10-14 днів. За цей період ним було погашено заборгованість по рахунку, за виключенням суми, знятої з його рахунку в іноземній валюті 13 грудня 2017 року.

22 березня 2018 року під час телефонного дзвінка на номер 3700, йому було повідомлено про закінчення розслідування за невиявлення порушення та запропоновано продовжувати сплачувати заборгованість згідно з балансом рахунку.

23 березня 2018 року він звернувся до Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності невідомої особи, яка 13 грудня 2017 року заволоділа його грошовими коштами з карткового рахунку, що була внесена до ЄРДР за № НОМЕР_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. 05 листопада 2019 року він отримав постанову про закриття кримінального провадження.

30 серпня 2019 року ним отримано копію ухвали Снігурівського районного суду Миколаївської області, разом з позовною заявою АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та доданими до неї матеріалами, згідно з якими його заборгованість перед Банком становить 18871,86грн.

На неодноразові звернення до Банку з приводу надання інформації про результати розслідування, 24 жовтня 2019 року йому надано роздруківку фінансових документів, що підтверджують факт зняття з його рахунку коштів на оплату готельних послуг в Чехії у сумі суму 6115,00 грн.

За такого, просив визнати транзакцію (оплата готельних послуг) від 13.12.2017 року такою, що не відповідає його волевиявленню.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник позивача Макаров В.О. подав суду заяву про слухання справи в його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримали повністю та просили про їх задоволення, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, надав письмові пояснення, згідно яких у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи тим, що спірна транзакція здійснювалася із електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача до моменту повідомлення відповідачем про спірну транзакцію, що виключає відповідальність банку за здійснення операції відповідно до п.5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05.11.2014 року № 705 (а.с.53).

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

08 серпня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання сторонами анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Позивач користувався кредитними коштами, знімав та частково погашав.

13 грудня 2017 року з кредитної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 знято кошти у сумі 4818,00 CZK, що еквівалентно

6115,70грн., деталі операції: Отель: PENSION TARA, що вбачається з виписки по рахунку за період з 01.01.1999 по 17.03.2019.

23 березня 2018 року ОСОБА_1 подав до Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області заяву про притягнення до кримінальної відповідальності невідомої особи, яка 13 грудня 2017 року шахрайським шляхом заволоділа його грошовими коштами.

Дані про кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст.190 КК України внесені до ЄРДР 23 березня 2018 року за №12018150310000174.

22 березня 2019 року слідчий СВ Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області Паніч С.С. прийняла постанову про закриття кримінального провадження з підстави відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. У мотивувальній частині процесуального рішення зазначено, що грошові кошти ОСОБА_1 були списані з кредитної картки "ПриватБанк" в Чешській Республіці, а також в ході проведення досудового розслідування встановити та зафіксувати особу правопорушника, яка вчинила кримінальне правопорушення, не представилось можливим. Крім того, строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню сплив 22 березня 2019 року, тому виникли підстави для закриття кримінального провадження. При цьому, слідчий керуючись п.2 ч.1 ст.284 КК України, закрила кримінальне провадження за відсутності складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2019 року постанову слідчого СВ Снігурівського ВП ГУНП Паніч С.С. про закриття кримінального провадження №12018150310000174 від 22 березня 2019 скасовано. Досудове розслідування триває.

На підтвердження несанкціонованого зняття коштів з кредитної картки, позивачем надано виписку з комп`ютерної програми Готелю: Пансіонату "Тара", згідно з якою 11 грудня 2017 року з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 , гість України здійснив резервування за № 1948149835 п`ятимісного номеру на 4 дорослі особи, датою заїзду: 12 грудня 2017р., виїзду: 15 грудня 2017р. Згідно з рахунком-фактурою №7047-394 від 13 грудня 2017 р. вартість проживання становить €188,10, Розрахунок провадив 13 грудня 2017 р. о 09:15:16 у чеських кронах 4818,00 власник картки НОМЕР_3 ОСОБА_2 (а.с. 23-27).

Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин (далі -Положення), користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Одночасно, п.5 розділу розділу VI Положення покладає на користувача обов"язок контролювати рух коштів за своїм рахунком.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За такого, позивач ОСОБА_1 здійснив всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, він, як користувач картки, не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя.

Суду не надано доказів того, що позивач, як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку відбулося не за розпорядженням позивача, останній повідомив Банк про факт незаконного списання грошових коштів з його карткового рахунку та звернувся до правоохоронних органів, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштам.

Банком не надано доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що банківською карткою позивач не користувався, не втрачав, іншим особам не передавав, ПІН-коду нікому не повідомляв, та взагалі під час здійснення банківських операцій з карткою не був в Чехії.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15. Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі N 127/23496/15-ц (касаційне провадження N 61-3239св18), від 20 червня 2018 року у справі N 691/699/16-ц, (касаційне провадження N 61-16504св18) вказану правову позицію підтримав.

Крім того, банк не заперечив доводів позивача про те, що Умови та правила надання банківських послуг йому не були відомі.

Відповідно до наданої АТ КБ "ПриватБанк" інформації про підстави списання вказаної суми, реквізити кредитної картки з якої повинно було відбутись списання коштів не співпадають з карткою ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , так замість ім`я ОСОБА_1 вказано ім`я - " ОСОБА_2 ".

Банком суду не надано документів, які стали підставою для здійснення АТ КБ "ПриватБанк" списання грошових коштів у сумі 4818,00 CZK, що еквівалентно 6115,70грн., з картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, враховуючи відсутність ідентифікації власника картки.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст.76-78, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання транзакції по оплаті готельних послуг з рахунку позивача такою, що не відповідала його волевиявленню, задовільнити.

Визнати недійсною та такою, що не є дозволеною користувачем, транзакцію, вчинену 13 грудня 2017 року по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , про зняття коштів у сумі 6115,00грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 03.04.2020р.

Суддя