Ухвала суду № 88607210, 06.04.2020, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"06" квітня 2020 р. Справа153/480/20

Провадження2/153/113/20-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Гуцол Т. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

03 квітня 2020 року за вхід.№2247 до Ямпільського районного суду Вінницької області було подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за його 1/2 частку у спадщині.

03 квітня 2020 року за вхід.№2250 позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову у даній цивільній справі. Заява мотивована тим, що предметом заявленого ним позову є стягнення на його користь з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки у спадщині, а саме: 1/2 частки автомобіля марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що орієнтовно становить 21000 гривень, та 1/2 частки автомобільного причепу ПГМФ 8302, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що орієнтовно становить 5000 гривень, всього 26000 гривень. На сьогоднішній день йому достеменно відомо, що відповідач має намір розпорядитись спірним автомобілем та причепом і має намір їх продати третім особам, що свідчить про об`єктивний ризик втрати його 1/2 частки власності у вищезазначених транспортних засобах. Також при спілкуванні з ним, відповідач сказав, що він краще спалить автомобіль і причеп ніж віддасть йому. Відомостей про існування у відповідача права власності на будь-яке рухоме чи нерухоме майно, а також грошових коштів або відкритих банківських рахунків у нього немає. Однак, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, неприязні відносини між ним та відповідачем, погрози спалити спірні транспортні засоби, або їх продати третім особам, у нього є реальні підстави вважати, що відповідач не дочекавшись остаточного вирішення справи по суті, буде мати реальну можливість знищити, перепродати, передати, подарувати належне йому рухоме чи інше нерухоме майно, або вчинити щодо цього майна інші дії, зняти грошові кошти з банківських рахунків та виїхати за межі України з метою ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього майбутнім рішенням суду. Тому, з метою недопущення втрати належної йому 1/2 частки у автомобілі і причепі, вважає за необхідне накласти арешт на спірний автомобіль та причеп, а також накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачу у межах заявлених позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися, оскільки не повідомлялися про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Відповідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Тому суд має підстави для розгляду заяви про забезпечення позову 06 квітня 2020 року без повідомлення сторін, що є другим робочим днем з дня надходження заяви.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження та реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін негайно вжити заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Так, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним видом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд враховує конкретні обставини цієї справи щодо наявності обставин, визначених частинами другою та третьою статті 13 Цивільного Кодексу України, застосовує загальні засади цивільного права - принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti Iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Позивач просить накласти арешт на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що орієнтовно становить 21000 гривень, та 1/2 частки автомобільного причепу ПГМФ 8302, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що орієнтовно становить 5000 гривень, всього 26000 гривень, а також накласти арешт на все рухоме та не рухоме майно та на грошові кошти, що належить відповідачеві у межах розміру заявлених позовних вимог.

Проте, позивачем не надано суду доказів того, що накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та на грошові кошти є співмірним із заявленими вимогами.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд доходить висновку про часткову співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами щодо накладання арешту.

Встановлено, що між схоронами дійсно існує майновий спір, оскільки позивач зазначає, що підставою для звернення до суду з позовом є стягнення грошових коштів за 1/2 частки у спадщині, а тому невжиття заходу забезпечення позову може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

Суд вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно тощо.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме - накладення арешту на автомобіль марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобільний причеп ПГМФ 8302, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , власником однієї другої яких є заявник ОСОБА_1 згідно рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.09.2019 №153/774/19, яке набрало законної сили 18.11.2019, у межах розміру заявлених позовних вимог – на суму 26000 гривень.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на все рухоме та не рухоме майно та на грошові кошти, що належать відповідачеві, оскільки суд не може забезпеченням позову обмежити права та законні інтереси відповідача.

При цьому, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 154, 157, 258, 259, 260, 261, 351, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, Постановою ПВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №153/480/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Накласти арешт на майно у межах розміру заявлених позовних вимог на суму 26000 (двадцять шість тисяч) гривень, а саме: - на автомобіль марки ВАЗ 2107, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобільний причіп ПГМФ 8302, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , власником 1/2 частки яких є ОСОБА_1 .

В іншій частині заявлених вимог – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Роз`яснити, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Роз`яснити відповідачеві, що відповідно до ст.154 ЦПК України відповідач може подати до суду клопотання про зустрічне забезпечення.

Копії ухвали для виконання направити начальнику Ямпільського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) та приватним нотаріусам Ямпільського районного нотаріального округу Бешинській Г.А., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Копії ухвали рекомендованими листами невідкладно надіслати сторонам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк