Рішення № 88605927, 24.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34905/18

Провадження № 2/761/617/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Пірак М.В., Осадчук М.І.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сербіна Наталія Петрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сербіна Наталія Петрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні майном.

Під час слухання справи як співвідповідача було залучено ОСОБА_5 .

В позовних вимогах позивач просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу машиномісця від 27.12.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Наталією Петрівною, серія та номер: 1628;

- зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні машиномісцем № 198 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони користуватися машиномісцем № 198А , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за договором купівлі-продажу від 27.12.2017 року придбала машино-місце №198-А, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що зазначений договір купівлі-продажу є недійсним на тій підставі, що позивач, придбаваючи машиномісце № 198 розраховував, що воно є крайнім з боку прилягаючої стіни та була відсутня інформація про наявність ще одного машиномісця № 198-А , що є поширенням інформації, що вводить в оману, згідно із ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Також позивач зазначає, що згідно проектної документації на місці машиномісця № 198-А мало бути розташоване приміщення №3 «венткамера підпору повітря» площею 10,21 кв.м., яка призначена для запобігання поширення диму в підземному паркінгу.

Наявність 198 машиномісць передбачена проектною документацією та Актом готовності об`єкта до експлуатації.

Машиномісце № 198-А розташоване на місці, де згідно із проектною документацією мало бути розташоване приміщення №3 «венткамера підпору повітря», тобто зазначене машиномісце безпідставно розміщене на місці, яке є спільним майном власників всіх машиномісць, розташованих у підземному паркінгу, а тому позивач вважає, що власники усіх машиномісць у паркінгу є співвласниками на праві спільної сумісної власності допоміжних приміщень, призначених для забезпечення експлуатації паркінгу. Приміщення №3 «венткамера підпору повітря» замість якого зараз розташоване машиномісце № 198-А було призначене для запобігання поширення диму в підземному паркінгу, тобто для забезпечення експлуатації підземного паркінгу, яке належить на праві спільної сумісної власності власникам усіх машиномісць у паркінгу, а тому у відповідності до положень статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» питання про переобладнання спільного майна та подальший його продаж мали вирішуватись власниками всіх машиномісць на відповідних зборах співвласників. Оскільки відповідне рішення про переобладнання та подальший продаж машиномісця не приймалось, тому у відповідності до положень ч.2 ст.203 ЦК України ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Автомобіль, який розміщується на машиномісці № 198-А не дозволяє нормально відкривати дверці та виходити з автомобіля, розташованого на машиномісці № 198 , яке належить на праві власності позивачу, чим чиняться перешкоди в користуванні.

Крім того позивач зазначає, що розміщення машиномісця на місці венткамери порушує вимоги пожежної безпеки.

29.01.2019 року до суду надійшов відзив представника ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» на заявлені вимоги в яких вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що право власності ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» на машиномісце № 198-А зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. 07.11.2017 року. При укладенні спірного договору були дотримані положення діючого законодавства. Право власності ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» на момент укладення спірного договору було належним чином зареєстроване та не оспорювалось. Відсутні законом передбачені підстави для визнання договору недійсним. Зазначені позивачем підстави для визнання договору недійсним не передбачені чинним законодавством. Позивач не зазначив в позові яким чином відновляться його порушені права та інтереси шляхом визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Машиномісце №198А не будувалось, а створене в результаті реконструкції підземного паркінгу на підставі окремої проектної документації, розробленої для цілей реконструкції, є самостійним об`єктом нерухомості, право власності на яке реєструється у встановленому законодавством порядку та за таких обставин машиномісце № 198 А не може розглядатися як спільне майно власників багатоквартирного будинку.

21.02.2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сербіної Наталії Петрівни в яких вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що договір вчинено з дотриманням чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

19.03.2019 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» в якому представник зазначає, що заявлені вимоги обгрунтовані на вимогах закону та мають бути задоволені з підстав, зазначених в позові.

08.05.2019 року до суду надійшов відзив представника ОСОБА_5 на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог так як заявлені вимоги про визнання недійсним договору не обгрунтовані належним чином та не зазначено в чому полягають порушення діючого законодавства при укладені договору. Відповідач як власник машиномісця не може бути позбавлений можливості користуватись власністю так як він використовує власне майно за прямим призначенням. Машиномісце, створене в результаті реконструкції підземного паркінгу є самостійним об`єктом нерухомості, право власності на яке реєструється у встановленому законодавством порядку тому за таких обставин машиномісце № 198 а не може розглядатися як спільне майно власників багатоквартирного будинку. Створення машиномісця № 198 А відбулось в результаті реконструкції підземного паркінгу.

05.07.2019 року до суду надійшли заперечення представника відповідачів на відповідь представника позивача на відзив в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

04.09.2019 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив ОСОБА_5 в якій представник позивача зазначає, що заперечення відповідача є необгрунтованими та позов має бути задоволений з підстав, визначених в позові.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, уповноваженого представника не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши представників сторін, свідків, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої даної статті, однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, постанова пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в пункті 2 роз`яснює, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі Інвестиційного договору №С1/П198/ від 29.11.2013 року та Договору купівлі-продажу машиномісця від 03.02.2016 року у ОСОБА_3 виникло право власності на машиномісце № 198 загальною площею 14,99 кв.м. в підземному паркінгу в комплексі житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісного призначення на АДРЕСА_3 .

На підставі договору купівлі-продажу машиномісця від 27.12.2017 року, укладеного між ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» та ОСОБА_4 , у ОСОБА_4 виникло право власності на машиномісце № 198-А загальною площею 13,5 кв.м.

Як зазначено в Договорі, право власності Продавця на зазначене машиномісце зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. 07.11.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1403697280000, номер запису про право власності №23289094.

Як вбачається, підставою виникнення права власності ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» на машиномісце № 198-А згідно з Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначено - декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серії КВ 141172541838 виданий 11.09.2017 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), копія Сертифікату ІУ №165142660626, виданий 23.09.2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, технічний паспорт, виданий 30.08.2017 року Комунальним підприємством Київської обласної ради «Лівобережне бюро технічної інвентаризації». На підставі зазначених документів було прийнято рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м.Києва Сербіною Н.П. 10.11.2017 року №38052015 про реєстрацію права власності.

В подальшому на підставі договору дарування від 07.08.2018 року право власності на машиномісце № 198 А перейшло до ОСОБА_5 .

Як вбачається з проектної документації, та не заперечувалось представником ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» в судовому засіданні, згідно з проектною документацією було передбачено 198 машиномісць в паркінгу.

Судом встановлено, що машиномісце № 198-А було створено в порядку реконструкції паркінгу, що підтверджується копією робочої документації та технічним паспортом.

Крім того, з листа ПП «Архітектурна майстерня Коляденко» від 06.11.2018 року вбачається, що проектна документація паркінгу передбачала влаштування приміщення венткамери підпору повітря площею 10,21 кв.м., потім було уточнено рішення щодо забезпечення підпору повітря в тамбур-шлюзі паркінгу, яке виключало потребу в наявності приміщення під венткамеру. В зв`язку з цим в проекті приміщення, яке виділялось під венткамеру було видалено і фактично побудоване не було. Було підібрано обладнання, яке встановлюється безпосередньо у вентиляційну шахту, що розташована вздовж зовнішньої стіни та не потребує наявності венткамери.

Позивач звертаючись до суду з позовом зазначив, що приміщення, яке було приміщенням №3 «венткамера підпору повітря» є спільним майном співвласників машиномісць, тому у відповідності до положень статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» питання про переобладнання спільного майна та подальший його продаж мали вирішуватись власниками всіх машиномісць на відповідних зборах співвласників.

Враховуючи, що позивач не оскаржував набуття ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» права власності на машиномісце № 198 А, дотримання положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не впливає на дійсність договору купівлі-продажу машиномісця від 27.12.2017 року, так як діючим законодавством не передбачено надання згоди власнику машиномісця на його продаж від інших співвласників машиномісць.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що розміщення машиномісця на місці венткамери порушує вимоги пожежної безпеки, проте суд не може взяти до уваги зазначене позивачем, оскільки дотримання положень Державних будівельних норм є визначальним при прийнятті об`єкту в експлуатацію та не впливає будь-яким чином на дійсність чи недійсність договору купівлі-продажу.

Посилаючись на Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» позивач зазначав, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс»поширювало інформацію, що вводить в оману.

Зазначений Закон згідно з преамбулою визначає правові засади захисту суб`єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно із ст.15-1 зазначеного Закону, поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Однак, оскільки на момент укладення позивачем інвестиційного Договору дійсно було передбачено проектом 298 машиномісць, тому суд вважає що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» не поширювало інформацію, якою позивача можна було ввести в оману. Крім того, дана обставина не може впливати на дійсність договору купівлі-продажу від 27.12.2017 року.

У відповідності до положень статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).

Крім того, згідно із положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦК України).

Позивач зазначав, що він не має можливості користуватись власним машиномісцем так як розташування машиномісця № 198-А позбавляє його можливості повноцінно ним користуватись, проте суду не надано доказів, що наявність машиномісця № 198-А позбавляє позивача можливості користуватись машиномісцем.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона користується машиномісцем № 198-А з травня 2019 року, вона не чинить перешкод в користуванні машиномісцем № 198 та жодного разу користувач машиномісця № 198 не скаржився щодо користування машиномісцем.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що з користувачем № 198-А постійно виникають конфлікти щодо користування так як дівчина, яка паркує автомобіль, таким чином паркується, що некомфортно користуватись машиномісцем № 198 .

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні як свідки пояснили, що жодних скарг користувачів машиномісць № 198 та №198А до обслуговуючої організації не надходило.

Крім того, позивач не надав суду доказів, що під час користування машиномісцем він звертався про існування перешкод в можливості користуватись машиномісцем.

Суд не може взяти до уваги висновок експерта №14679 від 28.08.2018 року, складеного судовим експертом Вець В.В., оскільки зазначений висновок містить лише припущення та ним не встановлено порушень права позивача користуватись машиномісцем № 198 .

Отже, під час слухання справи судом не встановлено порушення під час укладення договору вимог чинного законодавства, як і не встановлено порушення права позивача користуватись машиномісцем, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 76-81, 141, 264, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сербіна Наталія Петрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні майном- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2020 року

Суддя: Н.Г. Притула