Рішення № 88604711, 06.04.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 06.04.2020

ЄУ № 942/1669/19

Провадження №2/942/98/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.

за участю секретаря судового засідання Войтенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 2013 року по жовтень 2014 року перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 .

Від спільного проживання та фактичних відносин з відповідачем них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактичні спільні відносини з відповідачем припинилися у жовтні 2014 року. Останнє спілкування відповідача з сином відбулося 6-7 жовтня 2014 року. Після вказаної дати відповідач ОСОБА_2 жодного разу не навідував дитину, ні матеріально, ні у будь-який спосіб не допомагав ні позивачу, на своєму синові, жодної участі у вихованні дитини не приймав, на телефоні дзвінки не відповідав.

З липня 2016 року по теперішній час позивач разом с сином проживає у м. Харкові, де працює на посаді економіста з фінансової роботи в ТОВ «Епіцентр».

Позивач зазначає, що угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача до повноліття сина, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 24.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 23.12.2019 року.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 23.12.2019 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання, призначене на 28.02.2020 року, належним чином повідомлений відповідач не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладений до 30.03.2020 року .

Позивач до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані учасниками справи письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.09.2013 року Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції.

З договору оренди житлового приміщення від 22.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 орендує житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з орендатором проживає син - ОСОБА_3 , 2013 року народження. Строк дії договору з 23.08.2016 року по 23.08.2027 року.

Згідно довідки №22 від 05.03.2019 року, виданою ТОВ «Епіцентр К», ОСОБА_1 з 19.08.2016 року працює на посаді економіста з фінансової роботи фінансово-аналітичного відділу в Будівельно-господарському гіпермаркеті «Епіцентр К» №3 м. Харків ТОВ «Епіцентр К».

Відповідач ОСОБА_2 добровільно не надає необхідних для утримання дитини коштів, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 181, ст. 183 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Аналогічно, позивач має право заявляти вимоги про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину у порядку позовного провадження.

Перевіряючи доводи позивача щодо задоволення заявлених вимог, суд дійшов висновків про наявність підстав для часткового задоволення у розмірі 1/4 частини, оскільки вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/2 частини заробітку відповідача суд вважає необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позов пред`явлено до суду 24.09.2019 року.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача також слід стягнути у дохід держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., від сплати якого позивач звільнена.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.24, 56, 105, 110, 112, 113, 115, 180,181,182,183 Сімейного Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (рахунок отримувача UA908999980313111256000026001), отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 23.09.1998 року Новопсковським РВ УМВС в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , фактично мешкає: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Матвєєва Тетяна Сергіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1633 від 21.05.2019 року, ордер на надання правової допомоги серії РН-920 №025 від 23.09.2019 року, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 17.01.2001 року Новопсковським РВ УМВС в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2020 року.

Суддя Новопсковського районного суду

Луганської області А.В. Чалий