Рішення № 88603148, 02.04.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/1211/19

Провадження №2/0203/96/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на транспортний засіб,

у с т а н о в и в:

1. 25 березня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.09.2014 відповідач придбав автомобіль марки «Cіtroёn» (реєстраційний номер - НОМЕР_1 ). 18.11.2014 позивачка придбала вказаний автомобіль у відповідача, про що свідчить довідка-рахунок. На час укладення договору купівлі-продажу позивачка не мала потреби та матеріальних ресурсів для перереєстрації придбаного транспортного засобу на своє ім`я. Тепер відповідач заперечує право позивачки на спірний автомобіль, що стало причиною її звернення до суду з позовом про визнання за нею права власності на нього (а.с.а.с. 1 - 5, 10, 15 - 19, 27, 39 - 43).

2. 05 серпня 2019 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3

3. 09 жовтня 2019 року третя особа подала до суду пояснення, у яких зазначила, що перебувала у шлюбі з позивачкою. 2013 - 2014 років третя особа, відповідач (чинний депутат Дніпровської міської ради) та син останнього зайнялися спільним бізнесом з будівництва готельно-ресторанного комплексу. Для забезпечення будівництва відповідач придбав спірний автомобіль і зареєстрував його на своє ім`я. Згодом взаємини третьої особи з родиною ОСОБА_4 погіршилися. Позов подано з метою уникнення відповідачем відповідальності за недекларування спірного автомобіля (а.с.а.с. 74, 75).

4. Позивачка, її представник до суду не з`явилися, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності. Раніше у судових засіданнях представник позивачки підтримав заявлений позов, пояснивши, що 26.09.2014 відповідач придбав спірний автомобіль. 18.11.2014 позивачка за довідкою-рахунок придбала вказаний автомобіль у відповідача. На час укладення договору купівлі-продажу позивачка не мала потреби та матеріальних ресурсів для перереєстрації придбаного транспортного засобу на своє ім`я. Тепер відповідач заперечує право позивачки на спірний автомобіль.

5. Відповідач, його представники до суду також не з`явилися, були повідомлені належним чином. 05.02.2020 у судовому засіданні представниця відповідача заперечувала проти позову, прохаючи застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

6. Третя особа, її представник до суду також не з`явилися, були повідомлені належним чином. Раніше у судовому засіданні третя особа та його представник пояснили, що третя особа перебувала у шлюбі з позивачкою. 2013 - 2014 років третя особа, відповідач та син останнього зайнялися спільним бізнесом з будівництва готельно-ресторанного комплексу. Для забезпечення будівництва відповідач придбав спірний автомобіль і зареєстрував його на своє ім`я. Згодом взаємини третьої особи з родиною ОСОБА_4 погіршилися. Позов подано з метою уникнення відповідачем відповідальності за недекларування спірного автомобіля. Довідка-рахунок, що додано до позову в якості доказу придбання автомобіля позивачкою є сфальшованою.

7. Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

8. Судом встановлено, що 26.09.2014 відповідач набув право власності на автомобіль марки «Cіtroёn» (реєстраційний номер - НОМЕР_1 ) (а.с. 7).

9. Заявлений позов побудовано на твердженні позивачки про укладення між сторонами договору купівлі-продажу спірного автомобіля, про що свідчить копія довідки-рахунку від 18.11.2014 серії ААЕ №927303, виданої ТОВ «АВТО БІЗНЕС» (а.с. 6).

10. Відповідно до статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК) позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

11. Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

12. З огляду на те, що згідно зі статтею 328 ЦК набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт, та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК.

13. Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, оскільки вважає, що набула права власності на спірний транспортний засіб.

14. За правилами, встановленими частиною 1 статті 328, частиною 4 статті 334 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

15. Статтею 34 Закону України від 30.06.1993 №3353-ХІІ «Про дорожній рух» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

16. За змістом Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власники транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

17. Аналіз змісту приведених норм дає можливість суду дійти висновку про те, що спірний автомобіль у власність позивачки не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.

18. При цьому сама по собі довідка-рахунок від 18.11.2014 серії ААЕ №927303 без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у зазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

19. Аналогічного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.10.2019 №85354738 (справа №683/2694/16-ц), яка відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підлягає урахуванню судом.

20. Викладене є безумовною підставою для відмови у задоволенні заявленого у справі позову.

21. Відмовляючи у задоволенні позову, суд також вважає за необхідне звернути увагу позивачки на недотримання нею принципу добросовісності, закріпленого у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК.

22. Відповідно до вимог ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

23. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, 06.12.2007).

24. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

25. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

26. У подібній правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018, ухваленій у справі №338/180/17, було застосовано доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

27. В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

28. Очевидно, що дії позивачки суперечать її попередній поведінці і містять ознаки недобросовісності.

29. Так, суд зважає на те, що позивачка від 18.11.2014 не володіла спірним автомобілем, не висувала майнові претензії з приводу такого володіння відповідачеві і не заперечувала право власності останнього на нього аж до 25.03.2019 (день звернення з позовом). Про це додатково свідчить той факт, що 03.01.2018 реальний власник автомобіля (відповідач) видав позивачці нотаріально посвідчену довіреність на право користування та розпорядження спірним автомобілем (а.с.а.с. 76, 77).

30. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 №81263995 (справа №390/34/17).

31. Крім того, суд частково погоджується з доводами третьої особи щодо наявності у спорі ознак штучності, про що свідчить і суперечлива (недобросовісна) процесуальна поведінка відповідача.

32. Так, останній 21.11.2019 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, додатково зазначивши, що спірний автомобіль належить йому, і він ніколи не продавав його жодній особі, у тому числі позивачці (а.с.а.с. 83 - 86).

33. Між тим, 10.12.2019 відповідач звернувся до суду з письмовими поясненнями, у яких виклав абсолютно протилежну позицію, згідно з якою він продав автомобіль позивачці у листопаді 2014 року, передав його за актом приймання-передачі та відтоді ним не користувався (а.с.а.с. 100, 101).

34. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) у позові до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на транспортний засіб відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян