Ухвала суду № 88603041, 06.04.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2129/20

№ провадження 1-кс/208/596/20

УХВАЛА

Іменем України

06 квітня 2020 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., при секретарі судового засідання Лихолат І.С., за участю: прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Тургеля Н.Б, слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Шаймурзанова А.В., захисника - Литвин Н.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Шаймурзанова А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, внесеного в ЄРДР за №12020040160000574 від 02.04.2020 за ч.1 ст.187 КК України:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, холостого, який дітей не має, є батько віком більш 65 років, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого зі слів у АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-14.12.1995 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст.140 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст.46-1 КК України відстрочити виконання вироку на 2 роки, указом президента «Про амністію» від 18.08.1994 від покарання звільнити, вирок набрав законної сили 22.12.1995;

-26.12.1997 Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у вигляді виправних робіт на строк 1 рік з утриманням 10 відсотків, вирок набрав законної сили 04.01.1998;

-08.07.1998 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст.229-6, 45 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст.45 КК України вважати засудж. умовно-достроково з іспитовим строком 2 роки, штраф 170 грн, вирок набрав законної сили 16.07.1998;

-04.04.2005 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбутий строк 2 місяця за вироком суду Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.07.1998, до відбуття 4 роки 2 місяця позбавлення волі, вирок набрав законної сили 26.05.2005, звільнення 22.06.2006 умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 3 місяця 11 днів;

-30.09.2011 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, 76 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, звільнений із залу суду, вирок набрав законної сили 16.10.2011;

30.09.2011 Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, вирок набрав законної сили 16.10.2011, звільнений 08.06.2017 умовно-достроково, невідбутий строк 8 місяців 12 днів.

встановив:

06.04.2020 року слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся із даним клопотанням, яким просить застосувати у рамках кримінального провадження №12020040160000574 від 02.04.2020 за ч.1 ст.187 КК України у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.187 КК України, а саме у Нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій).

02.04.2020 року внесені данні в ЄРДР за № 12020040160000574 за ознаками ч.1 ст. 187 КК України.

04.04.2020 року ОСОБА_1 пред`явлено підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.187 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 08.03.2020 приблизно о 18.55 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив приміщення Комунального закладу "Середня загальноосвітня школа №23" Кам`янської міської ради, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул.Братська 4, де побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився біля зазначеного приміщення та в руці тримав мобільний телефон. В цей момент у ОСОБА_1 раптово виник протиправний умисел, спрямований на вчинення нападу на малолітнього ОСОБА_2 з метою заволодіння зазначеним мобільним телефоном, поєднаного із погрозою застосуванням ножа, тобто насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, усвідомлюючи те, що своїми діями він вчинює протиправне, поза волею власника, вилучення чужого майна, 08.03.2020 приблизно о 18.55 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , перебуваючи біля приміщення Комунального закладу "Середня загальноосвітня школа №23" Кам`янської міської ради, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул.Братська 4, підійшов до малолітнього ОСОБА_2 , та, з метою придушення волі останнього до супротиву його протиправним діям, почав демонструвати останньому ніж, тримаючи його в руці та погрожуючи його застосуванням. Малолітній ОСОБА_2 сприйняв зазначену погрозу ножем як реальну, злякавшись за своє життя та здоров`я, у зв`язку із чим не чинив опору протиправним діям ОСОБА_1 . Таким чином ОСОБА_1 погрожував малолітньому ОСОБА_2 застосуванням насильства, небезпечного для його життя та здоров`я. Скориставшись тим, що внаслідок погрози застосування насильства було придушено волю малолітнього ОСОБА_2 до супротиву його протиправним діям, ОСОБА_1 сказав останньому, щоб той віддав йому мобільний телефон, який малолітній ОСОБА_2 тримав в руці. ОСОБА_2 , побоюючись застосування до нього насильства з боку ОСОБА_1 , передав останньому мобільний телефон "Xiaomi Redmi 4A (2016111) 2 GB / 16 GB", IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який знаходився у тимчасовому користуванні малолітнього ОСОБА_2 та який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, для недопущення супротиву його протиправним діям зі сторони потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар рукояткою ножа, який він тримав правою рукою, в область носу, від чого потерпілий ОСОБА_2 відчув різкий фізичний біль.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_1 , утримуючи викрадене майно при собі, побіг у напрямку пр.Аношкіна в м.Кам`янському, тобто залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за підозрою у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання у повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_1 є особою який підозрюється у вчиненні кримінального злочину за кваліфікацією ч. 1 ст. 187 КК України, відносно малолітньої особи, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи. Внаслідок злочину, потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні. Крім того, ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, а за місцем реєстрації не проживає, не має офіційного чи постійного місця роботи, сталих соціальних зв`язків. Підозра пред`явлена ОСОБА_1 є обгрунтованою, та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показанням потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколами пред`явлення особи ОСОБА_1 для впізнання потерпілому та свідкам, протоколом огляду предмета - мобільного телефону). Крім того, підозрюваний знайомий зі свідками в межах даного кримінального провадження, а тому заявлені ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. є реальними та дають достатні підстави для обрання саме запобіжного заходу як тримання під вартою. А тому просить обрати запобіжний захід без застосування застави, так як злочин скоєний відносно малолітньої потерпілої особи із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

В судовому засіданні слідчий СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Шаймурзанов А.В. підтримав клопотання, посилаючись на обставини викладені в ньому та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як підозра у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України є обґрунтованою, та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовані, з врахуванням особи підозрюваного, його ставлення до скоєного, спосіб життя та заробітку, відсутності осіб на утримані, сталих соціальних зв`язків, так як інший запобіжних захід, менш суворий ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Крім того в провадженні Кам`янського ВП також знаходиться ще два кримінальні провадження, а саме за ст. 185, ст. 190 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 в ході розгляду клопотання зазначив, що підозра є обгрунтованою, в якій вказані вірні фактичні обставини, дату, час та місце події. Він дійсно 08.03.2020 року здійснив злочин щодо особи чоловічої статі, який не хотів віддати йому мобільний телефон що був у руках останнього, що вимусило його здійснити дії завдав удар потерпілому. Дійсно він має незняті та не погашені судимості, за місцем реєстрації не проживає, не має офіційного місця роботи. Має батька віком більш 65 років, але з ним не проживає, та крім нього у батька ще є діти. Він особисто не має дітей, та сім`ї. Не заперечує щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Литвин Н.О., враховуючи позицію підзахисного, вважала, що доцільним буде обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосувати заставу, та як хоча і не офіційно, але ОСОБА_1 має заробіток, і може внести заставу.

Вислухавши сторони, дослідив клопотання, матеріали кримінального провадження, підстави та обґрунтування покладені в його обґрунтування, приходжу до наступного:

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 04.04.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч.1 ст.187 КК України.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, підозра пред`явлена ОСОБА_1 у вчиненні ч.1 ст.187 КК України, є обгрунтованою, а саме: показанням потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколами пред`явлення особи ОСОБА_1 для впізнання потерпілому та свідкам, протоколом огляду предмета - мобільного телефону).

Фактичні данні щодо обставин що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.

Так, згідно до вимог ст. 178 КПК України, враховується, що в ході розгляду клопотання, ОСОБА_1 є особою, яка має незняту та непогашену судимість в передбаченому законом порядку, не має постійного місця проживання, не має осіб на утриманні, не має місця роботи та доходу.

При прийнятті рішення щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею враховується як обґрунтованість підозри, так і вік та стан здоров`я підозрюваного, який не має будь-яких захворювань, які б мали значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному як позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

А тому, дослідивши матеріали кримінального провадження, підтверджені ризики передбачені п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як підозрюваний підозрюючись у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, маючи незняту та непогашену в передбаченому законом порядку судимості, не дотримується суспільних норм поведінки та моралі, а тому наявний ризик того, що і у подальшому буде порушувати процесуальні обов`язки, та у будь-який момент може залишити межі міста та області з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду для уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення; що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадження, так як підозрюваний знайомий зі свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , знає де вони проживають, а тому наявний ризик вчинення впливу на них для зміни свідками їх показань з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення; також підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме предмет схожий на ніж, на який вказує потерпілий, із застосуванням якого і вчинено злочин щодо малолітнього потерпілого, а тому враховуючи що саме підозрюваному відоме місце знаходження предмету на який вказує потерпілий, то наявний ризик знищення, приховання або спотворення даного предмету як доказу, для уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення; крім того наявний ризик вчинення підозрюваним і іншого кримінального правопорушення, так як підозрюваний є особою раніше судомою, який має незняту та непогашену в передбаченому законом порядку судимість, не маючи постійного місця роботи та заробітку, що вказує на те, що підозрюваний у подальшому буде вчинювати аналогічні кримінальні правопорушення з метою заробітку коштів.

Посилання захисника підозрюваного на дотримання підозрюваним процесуальної поведінки в майбутньому, не нівелюють обґрунтованість підозри та заявлені ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, та самих фактів викладених у підозрі ОСОБА_1 у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 187 КК України, який є тяжким. Щодо позиції сторони захисту про застосування застави до ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу, то така позиція не узгоджується із приписами ч. 4 ст. 183 КПК України.

Так, згідно до ч. 4 ст. 13 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

А тому така позиція захисту, із врахуванням визначених ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, у сукупності з обґрунтованістю підозри, не підлягає задоволенню.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

На підставі вище зазначеного, оцінивши в сукупності встановлені в ході розгляду клопотання обставини, а також доведеність слідчим та прокурором заявлених ризиків (п. 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України), доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без застосування застави, виходячи з приписів ч. 4 ст. 184 КПК України.

На підставі вище зазначеного та керуючись ст.ст.176-179, 184, 186, 193, 194, 196, 207, 211 КПК України, -

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою визначити до 02 червня 2020 року, включно.

У клопотанні сторони захисту - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя Т. П. Івченко