Рішення № 88602909, 26.03.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3791/19

Провадження № 2/201/1290/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 березня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про скасування рішення державного реєстратора.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що 10 червня 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №11358220000 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 89971,00 доларів США. Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11358220000, між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки на нерухоме майно, а саме квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу. 13 грудня 2012 року між банком та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_1 23 травня 2017 року державним реєстратором КП «Будинок юстиції» ДОР Єрмоленко Н.С. за реєстраційним записом №20550864 по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийнято рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки на час проведення державної реєстрації на спірне майно був чинним Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті, крім цього, реєстрація права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки була здійснена без дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127.

Позивач надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.Суд, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, встановив такі обставини справи і відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено що 10 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір №11358220000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, в сумі 89971,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 436269,38 грнза курсом НБУ на день укладання договору, з кінцевим терміном погашення згідно п.п.1.2.2 п. 1.2 даного договору - не пізніше 09 червня 2017 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитним договором №11358220000 від 10 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки на нерухоме майно №11358220000/11358229000/3 від 10 червня 2008 року, відповідно до умов якого п. 1.1 в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» було передано нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,2 кв.м., житловою площею 49,0 кв.м.

12 грудня 2011 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого банк зобов`язується передати у власність ТОВ «Кей-Колект», а останнє прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Одночасно із відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення. У виписці з додатку №1 до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 зазначений кредитний договір №11358220000 від 10 червня 2008.

Разом з цим, між банком та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 10 червня 2008 року №11358220000/11358229000/3, про що свідчить виписка з Державного реєстру іпотек.

23 травня 2017 року Державним реєстратором комунального підприємства «Будинок Юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Н.С. за реєстраційним записом №20550864 по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняв рішення про реєстрацію прав власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи рішення Державного реєстратора комунального підприємства «Будинок Юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Н.С. таким, що прийнято з грубими порушеннями законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (надалі Закон №1952-IV, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 4 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1952 державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України №1952-ІV, державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частина перша статті 18 Закону України №1952-ІV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частиною другою цієї статті, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин 1,5 ст. 20 Закону України № 1952-ІV, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Згідно із частиною першої статті 24 Закону України № 1952-ІV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України № 1952-ІV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст наведених правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації.

В свою чергу, рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

У відповідності до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що до договору іпотеки від 10 червня 2008 №11358220000/11358229000/3 року АКІБ «УкрСиббанк» та позивач внесли статтю 4 «Звернення стягнення», пунктом 4.1 якої визначено, що іпотекодержатель має право звернення на предмет іпотеки: п.п. 4.1.1 - у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; п.п. 4.1.2 - у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; п.п. 4.1.3 - в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Пунктом 4.2 якої визначено звернення стягнення здійснюється на підставі: п.п. 4.2.1 - рішення суду; п.п. 4.2.2. - виконавчого напису нотаріуса; п.п. 4.2.3. - позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ «Про Іпотеку»; п.п. 4.2.4 - з інших, передбачених законодавством України підстав. Пунктом 4.3 якої визначено право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. Пунктом 4.4 якої визначено звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Пунктом 4.5 якої визначено звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до ЗУ «Про Іпотеку».

Так розділом 5 Договору іпотеки встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Відповідно до п. 5.2 зазначеного договору, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: п.п. 5.2.1 - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; п.п. 5.2.2 - отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 5.3 зазначеного договору, позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, у даному випадку відповідним застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у договорі іпотеки, зазначено про окремі договори про задоволення вимог іпотеодержателя. Такі договори до суду надані не були.

При цьому, відповідно до п. 60 та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

В матеріалах справи міститься вимога про усунення порушень основного зобов`язання від 23.04.2014 року №1275736231 ТОВ «Кей-Колект», яка була направлена на адресу позивача, як боржника, а саме на адресу: АДРЕСА_1 , про що надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення 05 травня 2014 року.

Поряд з цим, з огляду на наведене, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 1 п. 1, п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

В тому числі, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до відомостей з єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на момент державної реєстрації права власності, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: 11.07.2011 року та 06.03.2012 року, відповідно до постанов Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 11.07.2011 року та 02.03.2012 року відповідно, накладено арешт нерухомого майна позивача та оголошено заборона його відчуження.

Слід також зазначити, що в даному випадку спір не стосується встановлення належності права власності на майно, а визначає перевірку виконання державним реєстратором, як суб`єктом владних повноважень, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV при вчиненні реєстраційної дії.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, оскільки відповідачем не доведено правомірність вчинення дій та прийняття рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 травня 2017 за №20550864 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені повністю - судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 768,40 грн. стягнути у повному обсязі з державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про скасування рішення державного реєстратора - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 травня 2017 за №20550864 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Т державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Єрмоленко Наталії Сергіївни на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений за подання позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев