Рішення № 88602655, 03.04.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1357/19

Провадження № 2/210/261/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"03" квітня 2020 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400,00грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 01 (один) рік. На підставі п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування основного та додаткового покарання за цим вироком. Цивільний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Північтранс», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ПрАТ «Європейський страховий союз» (ПрАТ «ЄСС») про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року щодо ОСОБА_2 скасовано в частині цивільного позову та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині залишено без змін.

Автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року відбувся 18 березня 2019 року. Ухвалою суду від 03 вересня 2019 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позов у кримінальному провадженні подано позивачем 07.12.2016 року, в уточненій позовній заяві від 12.08.2019 року (зменшивши розмір позовних вимог) ОСОБА_1 просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» (далі - ПАТ «ПІВНІЧТРАНС») - майнову шкоду в розмірі - 114643,45грн.; з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.; витрати, пов`язані з розглядом справи - проведенням експертного авто товарознавчого дослідження у розмірі 2000,00 грн. та витрати на оплату евакуатора в розмірі 1200,00 грн. покласти на відповідачів.

Позов ОСОБА_1 вмотивований тим, що 09.10.2016 року, приблизно о 10 годин 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним маршрутним автобусом №35 «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Металургів з боку вул. Соборності в напрямку вул. Криворіжсталі в Металургійному районі м. Кривого Рогу з пасажирами. Швидкість його руху була близько 50-60 кілометрів на годину. В цей час на регульованому автоматичним світлофором перехресті вул. Нікопольське шосе з пр. Металургів зліва направо по ходу руху автобусу «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поновив рух та почав рухатися на зелений сигнал світлофору автомобіль «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2 під його, позивача, керуванням. Водій ОСОБА_2 , наближаючись до регульованого автоматичним світлофором перехрестя, діючи зі злочинною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, продовжив прямолінійний рух через перехрестя на червоний сигнал світлофору, чим порушив вимоги п.п.1.5; 2.3 (б); 8.7.3 (е), 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху України. В наслідок чого сталася ДТП, а він, позивач, отримав матеріальну шкоду 150705,60 грн., з урахуванням ліміту відповідальності за страховим полісом (199705,60 - 49000,00 грн.). Також, йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що під час ДТП він пережив великий стрес, змушений був звертатися за медичною допомогою. Він позбавлений звичайного способу життя, адже не міг використовувати автомобіль за призначенням, доводилося користуватися послугами таксі та їздити громадським транспортом, звертатися до сусідів та знайомих, що призвело до величезної витрати часу. Вимушений був самостійно відшукувати кошти на ремонт автомобіля - 200000,00 грн., а оскільки таких великих коштів немає, займав кошти на ремонт у знайомих, що вплинуло на його репутацію.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач ОСОБА_2 25.02.2020 року отримав повторно надіслану ухвалу суду від 03.09.2019 року та копію позову з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.122). Станом на день розгляду справи, зважаючи на нормативні строки пересилання простої та рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (пп.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958), відзив на позов не надав.

Відповідачем ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» надано відзив на позов, в якому заперечує проти позову з тих підстав, що позивачем не надано жодного належного доказу, який міг би підтвердити виконання службових обов`язків водієм ОСОБА_2 у ПАТ «Північтранс». Відповідно до довідки ПАТ «Північтранс» водій ОСОБА_2 на момент ДТП (09.10.2016р.) з ПАТ «Північтранс» у трудових відносинах не перебував та службових (трудових) обов`язків ПАТ «Північтранс» не виконував. Також, не погоджується з розміром матеріальної шкоди - 114643,45 грн., адже у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д42/10/16 від 27.10.2016р. зазначається, що вартість матеріального збитку завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого ТЗ позивача, д/н НОМЕР_2 складає 98963,67 грн. Вимога позивача щодо стягнення з ПАТ «Північтранс» суми відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ без підтвердження придбання нових вузлів, комплектуючих частин не підлягає задоволенню, з урахуванням ч.3 п.14 постанови пленуму ВССУ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». В калькуляції до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д42/10/16 від 27.10.2016р. міститься відмітка «ціни+20.00%», що говорить про те, що до розрахованих сум матеріального збитку та суми відновлювального ремонту додана сума ПДВ на запчастини та складові. Беручи за аналогію закону ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід дійти висновку, що сума ПДВ, яка входить до вартості матеріального збитку та суми відновлювального ремонту, не вирахувана та не підтверджена документами про проведення ремонтних робіт пошкодженого ТЗ позивача, у зв`язку з чим не може бути стягнута з відповідача - ПАТ «Північтранс». Позивач має залучити відповідачем страховика - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз». Вимоги позивача про стягнення витрат за евакуацію пошкодженого транспортного засобу у розмір 1200,00 грн. та витрати з оплати оцінки у розмірі 2000,00 грн. не підлягають задоволенню, адже судовий експерт Чивчиш О.П. робив аналогічне дослідження у цій же справі, яке було подано страховиком ПрАТ «Європейський страховий союз» до суду. Вартість послуг евакуатора на суму 1200,00 грн. не підтверджуються достовірними доказами, до того ж має відшкодовуватись страховиком ПрАТ «Європейський страховий союз».

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» повідомлене про перебування цивільної справи на розгляді в суді, правом надання пояснень на позов не скористалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України визначено - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, 09.10.2016 року, приблизно в 10 годин 30 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи технічно справним маршрутним автобусом № 35 «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Металургів з боку вул. Соборності в напрямку вул. Криворіжсталі в Металургійному районі м. Кривого Рогу, швидкість його руху була близько 50-60 кілометрів на годину, з пасажирами. В цей час на регульованому автоматичним світлофором перехресті вул. Нікопольське шосе з пр. Металургів з ліва на право по ходу руху автобусу «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поновив рух та почав рухатися на зелений сигнал світлофору автомобіль «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 Водій ОСОБА_2 наближаючись до регульованого автоматичним світлофором перехрестя повинен був діяти відповідно до п.п.1.5; 2.3 (б); 8.7.3 (е), 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху України. Однак, водій ОСОБА_2 діючи зі злочинною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, продовжив прямолінійний рух через перехрестя на червоний сигнал світлофору, чим порушив вимоги п.п.1.5; 2.3 (б); 8.7.3 (е), 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:- «1.5.... бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні ...загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,...»;- «8.7.3. Сигнали світлофора мають наступні значення:е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух...»- «8.10 У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;- «16.3 У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів. В результаті порушення вказаних правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій Задорожній ГА . , керуючи автобусом «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись через перехрестя на червоний сигнал світлофору допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину дороги з ліва на право по ходу його руху на зелений сигнал світлофору, що вбачається з вироку Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 01 (один) рік. На підставі п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування основного та додаткового покарання за цим вироком. Цивільний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Північтранс», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ПрАТ «Європейський страховий союз» (ПрАТ «ЄСС») про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року щодо ОСОБА_2 скасовано в частині цивільного позову та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (а.с.65-67).

Вирішуючи спір в частині відшкодування матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно з ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ПАТ «Північтранс», що підтверджується довідкою №98 від 19.04.2017 року, а саме: працював на посаді водія автотранспортних засобів з 12.08.2015 року по 01.10.2015 року, наказом №184К від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням (а.с.57, 58).

ПАТ «Північтранс» заперечує той факт, що на час ДТП підприємство перебувало з ОСОБА_2 у трудових відносинах, а ОСОБА_2 виконував службові (трудові) обов`язки ПАТ «Північтрас».

Разом із, цим ОСОБА_2 на жовтень 2016 року ПАТ «Північтранс» видано путьовий лист №035669, з відміткою механіка 09 жовтня 2016 року, на автомобіль Мерседес 312Д, маршруту №35, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.56).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автобусу «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_5 (а.с.54), а відповідно до тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_4 , транспортний засіб «Мерседес Бенц 312Д», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився у користуванні ПАТ «Північтранс» до 27.06.2018 року (а.с.55; крим.провадж. т.1, а.с.75).

Цивільно-правова відповідальність страхувальника та інших осіб, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом «Мерседес Бенц 312Д», державний номер НОМЕР_1 , застрахована полісом/договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/4755958 від 25.12.2015 року, укладеним між власником автомобіля ОСОБА_5 та ПрАТ «Європейський Страховий Союз». Строк дії з 27.12.2015 року по 26.12.2016 року (а.с.53, крим.провадж. т.1, а.с.76).

Таким чином, суд не бере до уваги заперечення ПАТ «Північтранс» щодо відсутності трудових відносин між підприємством та ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Частинами першою та третьою статті 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Визначення цивільно-правового договору передбачено статтею 626 ЦК України, відповідно до якої - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що головна відмінність цих договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі замовника цікавить певний результат, отриманий внаслідок надання послуг. Предметом трудових договорів є сам процес організації трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки, тощо).

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду. Також виконавець за цивільним договором, за загальним правилом, не забезпечується робочим місцем, не виконує розпорядження посадових осіб замовника щодо порядку та способу виконання укладеного договору. Виконавець виконує укладений договір на власний ризик та власний розсуд; замовник, зазвичай, не вправі втручатися у діяльність виконавця з приводу організації ним виконання укладеного договору.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18).

Отже, ПАТ «Північтранс» заперечує існування трудових відносин з ОСОБА_2 на час ДТП, разом із цим не надає жодного доказу на підтвердження правових підстав керування ОСОБА_2 транспортним засобом, який перебуває у користуванні підприємства; також не надано пояснень, яким чином ОСОБА_2 мав дорожній лист ПАТ «Північтранс» та у зв`язку з чим проходив технічний та медичний контроль.

Так, у путьовому листі ПАТ «Північтранс» №035669 на жовтень 2016 року (печатка для дорожніх листів Автоколони №8 м. Кривий Ріг ПАТ «Північтранс»), є відмітка механіка 09 жовтня 2016 року на автомобіль Мерседес 312Д, маршруту №35, д.н.з. НОМЕР_1 , тобто виїзд автобусу дозволений механіком 09.10.2016 року о 6.45 год.; дія медичної довідки до 06.02.2017 року (а.с.56).

Відтак, суд розцінює виданий ПАТ «Північтранс» дорожній лист, який хоча і не є обов`язковим у зв`язку з внесенням змін N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 року до Закону України «Про автомобільний транспорт», однак наділяє водія правом керувати транспортним засобом, встановлює режим роботи водія, містить інформацію про його допуск до роботи (керування транспортним засобом) за станом здоров`я, про дозвіл на виїзд транспортного засобу за наслідком перевірки його технічного стану, тобто всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з підприємства і до повернення, як такий, що підтверджує перебування ПАТ «Північтранс» та ОСОБА_2 у трудових відносинах.

Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений виконував трудові обов`язки, які були покладені на нього саме ПАТ «Північтранс», а тому ПАТ «Північтранс» є належним відповідачем згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України, якою встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Причинний зв`язок між злочинними діями ОСОБА_2 та заподіянням шкоди ОСОБА_1 встановлений вироком суду від 12.11.2018 року, який залишений без змін в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, внаслідок якого автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.

Щодо розміру матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності НОМЕР_5 (а.с.52).

Згідно з висновком судового експерта Чивчиша О.П. від 27 жовтня 2016 року № Д39/10/16, проведеного на замовлення третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», вартість відновлювального ремонту складає 199705,60 грн. Вартість матеріальної шкоди (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля, втрати товарної вартості) складає 98963,67 грн.(а.с.69-74).

На замовлення позивача ОСОБА_1 складений висновок судового експерта Чивчиша О.П. від 27 жовтня 2016 року № Д42/10/16, який відповідає висновку № Д39/10/16 від 27 жовтня 2016 року (а.с.7-40). Позивач витратив на послуги експерта 2 000,00 грн., що підтверджується квитанцією 004703 від 11.10.2016 року (а.с.43).

Позивачем за власний кошт виконано відновлювальний ремонт свого транспортного засобу, вартість якого склала 114643,45 грн.

На підтвердження витрат на відновлювальний ремонт позивач надав такі докази: квитанція про аванс від 14.10.2016 р. за розбирання автомобіля VW Caddy на суму 1500, 00 грн. (ПП ОСОБА_8, ідентифікаційний код ДРЗОУ НОМЕР_6 ); товарний чек та акт виконаних робіт (транспортування автомобіля) від 09.10.2016 р. на суму 600, 00 грн. (ПП ОСОБА_6 іпн НОМЕР_7 ) ; чек № 1410 від 14 жовтня 2016 р. та акт надання послуг евакуатора від 14 жовтня 2016 року на суму 600, 00 грн.( ФОП ОСОБА_7 код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ); квитанція № 006613 від 23.12.2016 р., акт виконаних робіт від 23.12.2016 р., заказ - наряд від 23.12.2016 р. на суму 37030,00 грн.( ПП ОСОБА_8 ідентифікаційний код ДРЗОУ НОМЕР_9 ); квитанція № NAR 12.11.16.014 від 14 листопада 2016 р. та товарний чек від 14 листопада 2106 року на суму 72780, 70 грн.( СПД ОСОБА_9 ІН НОМЕР_10 ) ; товарний чек та квитанція на від 17.12.2016 р на суму 765,70 грн.( СПД ОСОБА_9 ІН НОМЕР_10 ); квитанція на запчастини від 22.12.2016 р. на суму 238,45 грн. ( СПД ОСОБА_9 ІН НОМЕР_10 ); квитанція на запчастини від 22 грудня 2016 р. на суму 383,80 грн.( СПД ОСОБА_9 ІН НОМЕР_10 ); квитанція на запчастини на суму 744,80 грн.( СПД ОСОБА_9 ІН НОМЕР_10 ). Всього на суму 114 643, 45 грн.

За частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Полісом/договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/4755958 від 25.12.2015 року, укладеним між власником автомобіля ОСОБА_5 та ПрАТ «Європейський Страховий Союз» встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 100000 грн., франшиза - 1000,00 грн. (а.с.53).

Оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Страховика цивільно-правової відповідальності відповідача - ПрАТ «Європейський Страховий Союз» залучено до участі у справі як третю особу, до якої не заявлено самостійних вимог щодо предмета спору. Позивач ОСОБА_1 звернувся до страховика ПрАТ «Європейський Страховий Союз» з повідомленням про ДТП11.10.2016 року (а.с.68). Станом на день розгляду справи відомостей щодо виплати позивачу страхового відшкодування або відмови у його виплаті суду не надано, сума в межах ліміту відповідальності позивачем до стягнення не заявляється.

У разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика для страхової виплати решту завданої і доведеної шкоди відшкодовує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України).

Отже, позивач здійснив відновлювальний ремонт в межах суми оціненої судовим експертом - 114643,45 грн. (розмір відновлювального ремонту, встановлений експертом - 199705,60 грн.).

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Враховуючи викладене, стягненню з роботодавця особи винної в ДТП підлягає, різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, яке підлягає виплаті страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 у справі № 6-691цс15).

До розміру фактичної вартості ремонту позивачем додано витрати на транспортування транспортного засобу з місця ДТП та до місця СТО на загальну суму 1200,00 грн. (а.с.47,48).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема,з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги евакуатора для доставки пошкодженого автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди та у подальшому до місця ремонту автомобіля , суд керується ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено відшкодування витрат з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Відтак, вважає, що відшкодування підлягають витрати на послуги евакуатора лише з місця дорожньо-транспортної пригоди в сумі 600,00 грн. від 09.10.2016 року.

Беручи до уваги обставини справи, розмір фактично понесених позивачем витрат на ремонт свого автомобіля 114643,45 грн. ( -600,00 грн. - евакуація транспортного засобу 14.10.2016 р.), який перевищує ліміт відповідальності, передбачений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( 50000,00 - 1000,00 (франшиза) =49000,00), ОСОБА_1 має право на відшкодування у розмірі 65043,45 грн. (114043,45- 49000,00=65043,45), які повинен відшкодувати ПАТ «Північтранс».

Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом із цим, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебував під час вчинення ДТП у трудових відносинах з ПАТ «Північтранс», а тому належним відповідачем щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до положень ст.ст.1172,1187 ЦК України, є ПАТ «Північтранс», у зв`язку з чим позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. з ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у справі пропорційно до задоволених вимог.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати 1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Позивач просить стягнути витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження у розмірі 2000,00 грн., на оплату евакуатора - 1200,00 грн.

Витрати на оплату послуг евакуатора, не є витратами пов`язаними із розглядом справи, адже вони включені до розміру майнової шкоди, яку суд частково стягує з ПАТ «Північтранс».

Суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «Північтранс» витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження у розмірі 2000,00 грн., оскільки вони пов`язані з розглядом справи, а докази повідомлення позивача про проведення експертизи №Д39/10/16 від 27.10.2016 року, яка передувала експертизі, проведеній на його замовлення - відсутні.

На підставі п.2, 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з вимогою майнового та немайнового характеру.

Станом на день звернення позивача до суду ( 07.12.2016 року) розмір мінімальної заробітної плати складав 1378,00 грн., тому суд стягує з відповідача ПАТ «Північтранс» в дохід держави судовий збір в сумі 650,43 грн. за вимогу майнового характеру (1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати - не менше 551,20 грн. та не більше 6890,00 грн. ), в іншій частини судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.626, 901, 980, 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.128 КПК України, ст.ст.21, 23 КзпП України, ст.ст.1, 10 Закону України «Про страхування», ст.ст.3, 28, 29, 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 65043,45 гривні (шістдесят п`ять тисяч сорок три гривні 45 коп.).

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» в дохід держави судовий збір в сумі 650,43 грн. (шістсот п`ятдесят гривень 43 коп.).

Решту судових витрат віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариств «ПІВНІЧТРАНС», місцезнаходження: 65025, м. Одеса, КМ Старокиївської дороги, р/р НОМЕР_12 в АТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528, ІПН 055235515543;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- третя особа: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», 01030, м. Київ, вул. академіка Туполєва,18В/4, 6, код ЄДРПОУ 33552636.

Суддя: Н. Ю. Вікторович