Рішення № 88598925, 12.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2454/19

12 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І.О.,

представника позивача - Кузіва П.Г.,

представника відповідача - Кущик А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007001401, №0006991401 від 04.07.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" (далі - позивач, ДП "Кременецьке лісове господарство") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень №0007001401, №0006991401 від 04.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом на підставі акту документальної планової виїзної перевірки №657/19-00-14-01/00993047 від 29.05.2019 року, відносно ДП "Кременецьке лісове господарство" складено податкові повідомлення-рішення, зокрема, №0007001401 від 04.07.2019 року, яким з посиланням на порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 “Витрати” затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318, підприємству збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток на суму 548312,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 137078,00 грн., а також №0006991401 від 04.07.2019 року, яким з посиланням на порушення вимог ст. 11-1 Закону України “Про управління об`єктами державної власності”, п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, підприємству збільшено частину чистого доходу, що підлягає сплаті до державного бюджету державними підприємствами на суму 1873401,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 468350,25 грн. На думку позивача, дані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, оскільки висновки контролюючого органу викладені в акті документальної планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, на підставі якого приймалися зазначені вище податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству України, а податкові повідомлення-рішення від 04.07.2019 року №0007001401 та №0006991401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 29.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.11.2019 року.

14.11.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на адміністративний позов.

26.11.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що перевіркою контролюючого органу встановлено, що протягом 2016-2018 років ДП "Кременецьке лісове господарство" здійснено визнання витрат (віднесено до складу витрат) по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів лісу, догляд за лісовими культурами на землях державного лісового фонду) на суму 3046180,10 грн. При цьому, у відповідності до порядку формування собівартості продукції було віднесено дані витрати до собівартості реалізованої продукції. Бухгалтерське відображення операцій наступне:

- Дт.рах. 233 “Витрати по вивозці деревини на кінцеві склади” - Кт.рах. 232 “Витрати по лісовому господарству за рахунок власних коштів” в сумі 3046180,10 грн. - в частині витрат по лісовідтворенню та лісорозведенню;

- Дт.рах. 26 “Готова продукція” - Кт.рах. 233 “Витрати по вивозці деревини на кінцеві склади” в сумі 3046180,10 грн. - віднесено на собівартість готової продукції в частині витрат по лісовідтворенню та лісорозведенню;

- Дт.рах. 901 “Собівартість реалізованої продукції” - Кт.рах.26 “Готова продукція” - на суму 3046180,10 грн. - списано собівартість реалізованої продукції (в частині витрат по лісовідтворенню та лісорозведенню).

Таким чином, в порушення п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134 ПК України та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 “Витрати” затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 позивачем списано на собівартість реалізованої продукції (Дт.рах. 901) витрати основного виробництва (лісогосподарське виробництво), які не мають визнання витрат певного періоду у зв`язку з відсутністю визнання доходу для якого вони здійснені (лісозаготівлі), а саме витрати по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів лісу, догляд за лісовими культурами на землях державного лісового фонду) на суму 3046180,10 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 548312,00 грн.

Водночас, перевіркою повноти визначення частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року встановлено його заниження на загальну суму 1873401,00 грн. в результаті заниження фінансового результату до оподаткування, чим порушено ст. 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V “Про управління об`єктами державної власності” зі змінами та доповненнями, п 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23 лютого 2011 року №138.

Відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення - рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

28.11.2019 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю з`явитись у судове засідання.

Судове засідання 28.11.2019 року відкладено на 18.12.2019 року.

11.12.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що норми чинного законодавства України не встановлюють жодних обмежень щодо віднесення до складу собівартості реалізованої продукції витрат у лісорозведення та лісовідтворення, які є притаманними суб`єктам господарювання в сфері лісового господарства. Відповідач хоч і визнає, що відображення таких витрат в бухгалтерському обліку підприємств лісового господарства має свою специфіку та не заперечує, що держлісгосп при цьому керувався Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, які затверджені наказом останнього від 14.05.2013 року №124, проте, вважає, що саме витрати з лісорозведення та лісовідтворення не могли бути включеними до складу витрат звітного періоду та згодом і до собівартості реалізованої держлісгоспом продукції. При цьому, вказано, що відповідач не посилається на будь-які пункти Рекомендацій №124, що були порушені держлісгоспом при відображенні згаданих витрат в бухгалтерському обліку.

На думку позивача, у Держлісгоспу були всі підстави для включення витрат з лісорозведення та лісовідтворення до складу витрат звітного періоду і до собівартості реалізованої продукції, оскільки держлісгосп при відображенні таких витрат керується виключно вимогами, що закладені в Рекомендаціях №124, які Державним агентством лісових ресурсів видані відповідно до п.6 ст.6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Таким чином, витрати з лісорозведення та лісовідтворення в загальній сумі 3046180,10 грн. зобов`язані були бути включеними до складу витрат звітного періоду, а в частині реалізованої продукції і до складу собівартості реалізованої продукції, як це і вимагають норми Рекомендацій №124 та Лісового кодексу України, про що детально описано в адміністративному позові.

17.12.2019 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням уповноваженого представника у відрядженні.

Судове засідання 18.12.2019 року відкладено на 10.01.2020 року.

У судовому засідання 10.01.2020 року оголошено перерву до 23.01.2020 року.

Судове засідання 23.01.2020 року відкладено на 06.02.2020 року.

03.02.2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судовому засіданні 06.02.2020 року оголошено перерву до 12.02.2020 року.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях в задоволенні позову просила відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ - 00993047), зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області.

Судом встановлено, що позивач за своїм правовим статусом є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя.

При цьому, згідно класифікації видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) ДП "Кременецьке лісове господарство" здійснює такі види економічної діяльності, зокрема: 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 Лісозаготівлі; 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

На підставі направлень виданих ГУ ДФС у Тернопільській області №1379, №1380, №1381, №1382, №1383, №1384 від 18.04.2019 року, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, а також на підставі наказу ГУ ДФС у Тернопільській області від 09.04.2019 року №759, проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки №657/19-00-14-01/00993047 від 29.05.2019 року, у якому викладені наступні порушення:

1). Підпункту 134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 “Витрати” затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 548312,00 грн., в тому числі за:

- І квартал 2016 року на суму 26162,00 грн.;

- ІІ квартал 2016 року на суму 78473,00 грн.;

- III квартал 2016 року на суму 48433,00 грн.;

- IV квартал 2016 року на суму 18309,00 грн.;

- І квартал 2017 року на суму 2534,00 грн.;

- II квартал 2017 року на суму 82593,00 грн.;

- III квартал 2017 року на суму 50293,00 грн.;

- IV квартал 2017 року на суму 28493,00 грн.;

- І квартал 2018 року на суму 212,00 грн.;

- II квартал 2018 року на суму 102132,00 грн.;

- III квартал 2018 року на суму 75935,00 грн.;

- IV квартал 2018 року на суму 34743,00 грн.;

2). Статті 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V “Про управління об`єктами державної власності” зі змінами та доповненнями, п 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на загальну суму 1873401,00 грн., в тому числі за:

- І квартал 2016 року на суму 89386,00 грн.;

- II квартал 2016 року на суму 268115,00 грн.;

- IІІ квартал 2016 року на суму 165479,00 грн.;

- IV квартал 2016 року на суму 62557,00 грн.;

- І квартал 2017 року на суму 8658,00 грн.;

- II квартал 2017 року на суму 282194,00 грн.;

- III квартал 2017 року на суму 171833,00 грн.;

- IV квартал 2017 року на суму 97352,00 грн.;

- І квартал 2018 року на суму 725,00 грн.;

- II квартал 2018 року на суму 348951,00 грн.;

- III квартал 2018 року на суму 259445,00 грн.;

- IV квартал 2018 року на суму 118706,00 грн.;

3). Пункту 2.6 глави 2, пунктів 4.2, 4.3 глави 4 Положення про ведення касових операцій в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі в сумі 4127,17 грн.

Не погоджуючись із висновками проведеної перевірки 21.06.2019 року Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" подало заперечення №03-446 до акту документальної планової перевірки ДП "Кременецьке лісове господарство" №657/19-00-14-01/00993047 від 29.05.2019 року, за результатами розгляду якого листом Головного управління ДФС у Тернопільській області №2958/10/19-00-14-01-11/16689 від 03.07.2019 року було відмовлено у їх задоволенні та прийнято рішення про залишення висновків акту перевірки від 29.05.2019 року №657/19-00-14-01/00993047 – без змін.

На підставі зазначеного вище акту №657/19-00-14-01/00993047 від 29.05.2019 року, відповідачем винесено податкові повідомлення – рішення:

- №0006991401 від 04.07.2019 року на суму 2341751,25 грн., в тому числі: податкові зобов`язання на суму 1873401,00 грн., штрафні санкції - 468350,25 грн., за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань);

- №0007001401 від 04.07.2019 року на суму 685390,00 грн., в тому числі: податкові зобов`язання на суму 548312,00 грн., штрафні санкції - 137078,00 грн., за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями – рішеннями, позивачем було їх оскаржено в адміністративному порядку, шляхом подачі скарги №01-511 від 16.07.2019 року до ДФС України.

За наслідками розгляду даної скарги, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 19.09.2019 року №2538/6/99-00-08-95-01, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме, податкове повідомлення-рішення №0006991401 від 04.07.2019 року в частині застосування штрафних санкцій з частини чистого прибутку - скасовано, а в іншій частині вказане повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області №0007001401 від 04.07.2019 року- залишено без змін.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Тернопільській області, позивач оскаржив їх до суду.

Під час розгляду справи жодною зі сторін, як позивачем так і відповідачем, інформації та жодних доказів того, що будь-яке з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0006991401 від 04.07.2019 року, після процедури адміністративного оскарження та прийняття ДПС України рішення про результати розгляду скарги від 19.09.2019 року №2538/6/99-00-08-95-01, - є відкликаними в порядку, визначеному Податковим кодексом України, з винесенням іншого податково повідомлення-рішення, - суду не надано.

Відтак, розглядаючи дану справу, враховуючи викладення обома сторонами їх правової позиції та надані ними докази, - суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням викладених сторонами позицій, наданих ними доказів та пояснень представників в судових засіданнях.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 21.1.1 - 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Статтею 64 цього Кодексу передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, в тому числі : - забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; - забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; - здійснювати відтворення лісів.

Як встановлено судом, ДП “Кременецьке лісове господарство” як спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство користується лісами на землях державної власності без встановлення строку, тобто, - являється постійним лісокористувачем.

Водночас, відповідно до п.1, ч.2 ст.19 Лісового кодексу України підприємство зобов`язане нести витрати з забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ст.98 Лісового кодексу України видатки па підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів державної і комунальної власності, їх охорону, захист і відтворення фінансуються шляхом цільового виділення коштів державного та місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм ведення лісового господарства.

Згідно зі ст.98 Лісового кодексу України видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів державної власності. Видатки за рахунок державного чи місцевого бюджету фінансуються шляхом цільового виділення коштів державного та місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм ведення лісового господарства.

Разом з тим, обґрунтовуючи правильність позиції податкового органу, представник відповідача посилається на визначення поняття біологічний актив, що міститься у П(С)БО 30 “Біологічні активи”.

З огляду на що слід зазначити, що дерева в лісі - не є сільськогосподарської продукцією, оскільки вони не одержані в результаті відокремлення від біологічного активу, як це передбачено визначенням сільськогосподарської продукції, що міститься в п.4 П(С)БО 30.

Так, згідно з п.5 П(С)БО 30 біологічний актив та/або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 11 П(С)БО 30 визначено, що довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

Таким чином, п.5 та п.11 П(С)БО 30 передбачають обов`язковість взяття біологічних активів на баланс підприємства.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ст.7 Лісового кодексу ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відтак, посаджені лісові культури на землях державного лісового фонду - не перебувають на балансі позивача, і, безумовно, позивач на має законодавчих підстав для зарахування лісу у свій баланс, оскільки дерева в лісі - не перебувають на балансі підприємства і не являються його власністю.

Водночас, суд звертає увагу на те, що діяльність лісгоспу по вирощуванню лісових культур - не може вважатися створенням біологічних активів, позаяк вказані лісові культури (як ті, що створюються підприємством при лісовідновленні, так і ті, що надані йому в користування в первісному вигляді) не беруться на облік як основні засоби чи інші необоротні матеріальні активи (не зараховуються на баланс), а, отже, не підлягають амортизації.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивач є лісогосподарським підприємством, то Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 “Біологічні активи” не може поширюватися на ДП “Кременецьке лісове господарство”.

Разом з цим, враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що роботи по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів, догляд за лісовими культурами на землях державного лісового фонду) - є обов`язковими заходами у процесі діяльності позивача щодо ведення лісового господарства, тому такі витрати правомірно віднесені до витрат звітних періодів.

Також, суд не може залишити поза увагою доводи позивача про те, що Держлісгосп при відображенні таких витрат керується виключно вимогами, що закладені в Методичних рекомендаціях формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів від 14.05.2013 року №124 відповідно до п.6 ст.6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Зокрема, п.2.2 вказаних Рекомендацій №124 визначено, що до основного виробництва підприємств галузі, зокрема, відносяться роботи з штучного та природного лісовідновлення, а також з лісорозведення.

За своєю природою такого роду роботи є лісокультурними та відповідно до визначення, наданому в п.1.2 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, що затвердженні наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 13.07.2005 р. №119, включають: збирання та оброблення лісового насіння; обробіток ґрунту в лісорозсадниках в місцях вирощування стиглого лісу; висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин; догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.

Відповідно до п.5.1, п.5.43 Рекомендацій №124 витрати на лісокультурні роботи є частиною витрат на лісогосподарські роботи і послуги, виконаних за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та включаються до однойменної статті калькуляції виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

Згаданими вище Рекомендаціями №124, зокрема п.14.2, передбачено також окремі вимоги до статей калькуляції при формуванні цін на лісопродукцію, серед яких і вимога щодо включення у ціну продукції по статті 10 калькуляція “Витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти” вартості лісокультурних робіт в лісовому фонді.

Таким чином, витрати з лісорозведення та лісовідтворення в загальній сумі 3046180,10 грн. позивач не тільки мав право, але й зобов`язаний був включити їх до складу витрат звітного періоду, а в частині реалізованої продукції і до складу собівартості реалізованої продукції, як того і вимагають норми Рекомендацій №124 та Лісового кодексу України.

Відповідно до пункту 7.3. ст.7 Податкового кодексу України, визначено, що будь-які питання, щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норма податкового законодавства.

Отож, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства, Підприємство цілком правомірно віднесло витрати по лісовідтворенню та лісорозведенню до витрат звітних періодів.

Суд також звертає увагу, що витрати на лісовідновлення навпаки прямо пов`язанні із діловою спрямованістю, оскільки специфікою ведення лісового господарства є те, що витрати на вирощування посадкового матеріалу, посадку лісу, догляд за культурами тощо принесуть дохід у майбутньому - після досягнення лісом віку стиглості (при рубках головного користування) або в процесі рубок формування, при яких також отримується деревина, та в процесі отримання інших корисних властивостей лісів незалежно від їх віку стиглості.

Отримання доходу від цих рубок законодавчо закріплено виключно за лісовим господарством, оскільки згідно з п.2, 3 ч.1 ст.19 Лісового кодексу України позивачу належить виключне право на заготівлю деревини та право власності на заготовлену ним продукцію та доходи від її реалізації.

Пунктом1 ч.2 цієї ж статті Лісового кодексу України встановлено не тільки право, а й обов`язок постійного лісокористувача (лісгоспу) нести витрати із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вже було зазначено вище, під час розгляду справи жодною зі сторін не було надано суду інформації та жодних доказів того, що будь-яке з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, після процедури адміністративного оскарження та прийняття ДПС України рішення про результати розгляду скарги від 19.09.2019 року №2538/6/99-00-08-95-01, є відкликаними в порядку, визначеному Податковим кодексом України, з винесенням іншого податково повідомлення-рішення.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, викладених сторонами позицій, наданих ними доказів та пояснень представників в судових засіданнях, - суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі – шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" – задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0007001401 від 04.07.2019 року та №0006991401 від 04.07.2019 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач/Стягувач: Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" (адреса: вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, 47002, код ЄДРПОУ: 00993047);

Відповідач/Боржник: Головне управління ДПС у Тернопільській області (адреса: вул.Білецька, 1, м.Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.