Постанова № 88597162, 02.04.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/213/20

№ пров. 3/544/96/2020

Номер рядка звіту 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року суддя Пирятинського районного суду Полтавської області Ощинська Ю.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жданів Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого директором ПАТ «Пирятинське автотранспортне підприємство – 15343», паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС в Полтавській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 41 та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

у с т а н о в и л а :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПАТ «Пирятинське автотранспортне підприємство – 15343» допустив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП. Так, слюсарю з ремонту автомобілів ОСОБА_2 проведено виплату заробітної плати за першу половину жовтня 2019 року у розмірі 1680,00 грн що підтверджує відомість на виплату готівки від 21.10.2019 № 18 за жовтень 2019 року. Згідно табеля обліку робочого часу за жовтень 2019 року ОСОБА_2 за першу половину жовтня 2019 року відпрацьовано 80 годин (10 робочих днів по 8 годин), посадовий оклад з 01.10.2019 встановлено у розмірі 4190 грн, про що свідчить штатний розпис від 01.10.2019. Норма тривалості робочого часу за жовтень 2019 року становить 176 годин.

Головному бухгалтеру ОСОБА_3 проведено виплату заробітної плати за першу половину жовтня 2019 року у розмірі 1720,00 грн, що підтверджує відомість на виплату готівки від 21.10.2019 № 18 за жовтень 2019 року. Згідно табеля робочого часу за жовтень 2019 року ОСОБА_3 за першу половину жовтня2019 року відпрацьовано 80 годин (10 робочих днів по 8 годин), посадовий оклад з 01.10.2019 встановлено у розмірі 4290 грн. Норма тривалості робочого часу за жовтень 2019 року становить 176 годин.

За І половину грудня 2019 року слюсарю з ремонту автомобілів ОСОБА_2 проведено виплату заробітної плати у розмірі 1680,00 грн, що підтверджує відомість на виплату готівки від 20.12.2019 № 22 за грудень 2019 року. Згідно табеля обліку робочого часу за грудень 2019 року ОСОБА_2 за першу половину грудня 2019 року відпрацьовано 88 годин (11 робочих днів по 8 годин), посадовий оклад з 01.11.2019 встановлено у розмірі 4195 грн, про що свідчить штатний розпис від 01.11.2019. Норма тривалості робочого часу за грудень 2019 року становить 166 годин.

Головному бухгалтеру ОСОБА_3 проведено виплату заробітної плати за першу половину грудня 2019 року у розмірі 1720,00, що підтверджує відомість на виплату готівки від 20.12.2019 № 22 за грудень 2019 року. Згідно табеля обліку робочого часу за грудень 2019 року ОСОБА_3 за першу половину грудня відпрацьовано 80 годин (10 робочих днів по 8 годин), посадовий оклад з 01.11.2019 встановлено у розмірі 4295 грн, про що свідчить штатний розпис від 01.11.2019. Норма тривалості робочого часу за грудень 2019 року становить 166 годин. Відповідно ОСОБА_1 порушив ч. 3 ст. 115 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» щодо розміру заробітної плати за першу половину місяця.

Також в ПрАТ «Пирятинське АТП 15343» в наявності графік щорічних відпусток на 2019 рік з визначеними конкретними датами початку та закінчення основної щорічної відпустки, який затверджено директором ОСОБА_1 від 02.01.2019.

Так, наказом від 04.06.2019 №9-к основну щорічну відпустку надано головному бухгалтеру ОСОБА_3 терміном 24 календарних днів на період з 05.06.2019 по 30.06.2019. Виплата заробітної плати за весь час щорічної відпустки проведена 03.06.2019, про що свідчить видатковий касовий ордер від 03.06.2019 № 83. Наказом від 01.07.2019 № 11-косновну щорічну відпустку надано водію ОСОБА_4 терміном 24 календарних днів на період з 02.07.2019 по 25.07.2019. Виплата заробітної плати за весь час щорічної відпустки проведена 01.07.2019, згідно видаткового касового ордера від 01.07.2019 № 101, чим порушено ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустку та ч. 4 ст. 115 КЗпП України стосовно виплати заробітної плати працівникам за час відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку.

Так, наказом від 04.06.2019 №9-к основну щорічну відпустку надано головному бухгалтеру ОСОБА_3 терміном 24 календарних днів на період з 05.06.2019 по 30.06.2019. Наказом від 01.07.2019 № 11-косновну щорічну відпустку надано водію ОСОБА_4 терміном 24 календарних днів на період з 02.07.2019 по 25.07.2019. На момент інспекційного відвідування відсутнє документальне підтвердження про письмове повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про надання відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 79 КЗпП України.

Згідно іншого протоколу про адміністративне правопорушення, що надійшов до Пирятинського районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_1 , останній протягом 2019 року допустив до роботи 3 працівників – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , шляхом заміни трудових договорів цивільно-правовими.

В цивільно-правових договорах, укладених з ними вбачаються ознаки трудових відносин, оскільки у вказаних цивільно-правових договорах зазначений процес праці, а не кінцевий результат. Праця за цими договорами здійснюється у межах діяльності підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, що свідчить про те, що виконання робіт носить постійний характер, в той час як цивільно-правові договори застосовуються для виконання конкретної роботи, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним та його дія припиняється. Також оплата проводилася щомісячно (з 01 числа по останній календарний день поточного місяця), а не по факту виконаної роботи. Вказане є порушенням вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, з`явився його захисник, який надав суду усні та письмові пояснення.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Коваль М.В. просить провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.41 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівнику гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також маже бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Якщо фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється то вказані відносини відповідають ознакам цивільного договору. За цивільно-правовими договорами, укладеними маж ПрАТ «Пирятинське АТП-15343» та фізичними особами ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у 2019 році, виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не має права на одержання допомоги із соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Виконавцями не надавалися замовнику трудові книжки, вони не входили до штату товариства, що підтверджується відповідними штатними розписами, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, жоден інструктаж з ними не проводився, облік їхнього робочого часу товариством не здійснювався, що вказує на відповідність відносин між вказаним особам та товариством ознакам цивільно-правового договору. З огляду на вищевказане можна дійти висновку, що відносини між ПрАТ «Пирятинське АТП-15343» та фізичними особами ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виникли на підставі волевиявлення сторін за цивільно-правовими, а не трудовими, договорами і не порушили ані права останніх, ані інтереси держави.

Заслухавши адвоката Ковтуна М.В., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 41 КУпАП України передбачено відповідальність посадових осіб підприємства за порушення термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх в неповному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Частина 3 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ст.115 КЗпП України встановлюють, що розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустку» та ч. 4 ст. 115 КЗпП України стосовно виплати заробітної плати працівникам за час відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку.

Частиною 3 статті 41 КУпАП України передбачено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП, суд керується наступним.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачекs.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Відповідно до п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 від 26 квітня 2017 року визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особа (фізичної особи), яка використовує найману працю № ПЛ 6200/163/АВ від 28.01.2020 твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ПрАТ «Пирятинське автотранспортне підприємство – 15343» та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії ОСОБА_1 щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Крім того, чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Доводи у клопотанні, згідно яких в межах спірних правовідносин існують приховані трудові відносини між підприємством та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки цивільно-правовий договір передбачає виконання функцій властивих саме найманому працівнику, суд зазначає, що вказані доводи є лише припущеннями інспектора праці, які не підтверджені належними та допустимими доказами. В той час, характер виконуваної найманим працівником роботи, тимчасовість її виконання та встановлення конкретного об`єму роботи свідчить про зворотнє.

Так, згідно цивільно-правових договорів ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання виконання одноразових робіт по благоустрою підприємства, ОСОБА_6 взяла на себе зобов`язання прибирання приміщень на території підприємства та підтримку приміщень підприємства в належному санітарному стані, ОСОБА_7 взяв на себе зобов`язання виконати ремонтні роботи електропроводки, електроприладів, електрообладнання рухомого складу.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення № ПЛ 6200/163/АВ/П/1ПТ про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП є необґрунтованим, винесений не у відповідності до норм чинного законодавства. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, є недоведеною, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, суд зазначає наступне.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № ПЛ 6200/163/АВ/П/2ПТ від 28.01.2020, актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особа (фізичної особи), яка використовує найману працю № ПЛ 6200/163/АВ від 28.01.2020.

На підставі викладеного суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 41 КУпАП доведеною, у зв`язку з чим його необхідно притягнути до адміністративної відповідальності.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан

У відповідності до положень ст.ст. 34, 35 КУпАП обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є не тільки мірою відповідальності, але й служить вихованню особи, яка скоїла правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ч.ч. 1, 3 ст. 41 КУпАП, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 від 26 квітня 2017 року, суддя

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень на користь держави на рахунок UA638999980313000106000016379, отримувач Пирятинське УК/Пирятин.р-н/2108110, код отримувача (ЄДРПОУ) 37958534, банк отримувача Казначейство Україна (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету-адміністративні штрафи та інші санкції.

У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок на рахунок отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Справу про адміністративне правопорушення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області. Постанову може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, при застосуванні заходів примусового впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.О. Ощинська