Ухвала суду № 88596987, 06.04.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2912/19

Провадження № 1-кс/552/664/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2020 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Слідчого судді - Турченко Т.В.

За участю секретаря судового засідання - Силки І.О.

Скаржника - ОСОБА_1 .

Слідчого - Паламар Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 16.03.2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді зі скаргою та просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 16.03.2020 року, яка винесена слідчим слідчого відділення ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області Паламар Т.М. Свою скаргу обґрунтовуючи тим, що винесена слідчим постанова про закриття кримінального провадження від 16.03.2020 року є незаконною, оскільки слідчим не були виконані всі слідчі дії для всебічного, повного і неупередженого розслідування кримінального провадження, тому і підлягає скасуванню. Більше того, скаржник вважає, що оскаржувана постанова не відповідає жодним вимогам закону та вимогам КПК України.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

Слідча слідчого відділення ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП України в Полтавській області Палмар Т.М. в судовому засіданні просила в задоволенні скарги відмовити, оскільки постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства України.

Слідчий суддя заслухавши скаржника ОСОБА_1 , слідчу слідчого відділення ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП України в Полтавській області Палмар Т.М., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про відмову у задоволенні скарги.

Частиною 3 статті 307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що 16.03.2020 року слідчим слідчого відділення ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУ НП України в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Паламар Т.М., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170020001034 від 26.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для відкриття кримінального провадження стало звернення 25 квітня 2019 року до чергової частини ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУ НП України в Полтавській області ОСОБА_2 про те, що колишня дружина його померлого брата ОСОБА_3 , самоправно вчиняє неправомірні дії для отримання спадщини.

В ході проведення досудового розслідування, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що на момент відкриття спадкової справи після померлого ОСОБА_4 20.11.2018 року, він був єдиним близьким родичем свого брата. Оригінал свідоцтва про смерть рідного брата був лише у нього. Тому вважає, що підстав для відкриття спадкової справи приватним нотаріусом Карнарук Н.В. 20.11.2018 року за заявою ОСОБА_3 не було. Вважає, що відкриття вказаної спадкової справи приватним нотаріусом Карнарук Н.В. є незаконним. Тому є підстави для порушення кримінального провадження за статтею 356 КК України.

Але з даними твердженнями ОСОБА_2 суд не може погодитись з наступних підстав.

В ході досудового розслідування було отримано копію інформаційної довідки зі спадкового реєстру №54152083 від 20.11.2018 року про те, що спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 63350256 спадкодавця ОСОБА_4 , відкрита приватним нотаріусом Карнарук Н.В. 20.11.2018 року, місце зберігання: АДРЕСА_1 .

Також було встановлено, що в матеріалах спадкової справи за номером у спадковому реєстрі 63350256 спадкодавця ОСОБА_4 наявна заява про прийняття спадщини з порядковим номером №34 від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20.11.2018 року об 10 год. 40 хв., прийнята приватним нотаріусом Карнарук Н. В.

Крім того, в матеріалах спадкової справи за номером у спадковому реєстрі 63350256 спадкодавця ОСОБА_4 наявна заява про прийняття спадщини з порядковим номером №35 від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнята приватним нотаріусом Карнарук Н.В.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 1 та 2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, глави 10, п.2.1. спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів .

Відповідно до Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, глави 10, п.1.3. факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану .

Згідно з п.1.4. вищевказаного Порядку у разі неможливості пред`явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в реєстрі нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

В матеріалах спадкової справи за номером у спадковому реєстрі 63350256 спадкодавця ОСОБА_4 наявний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 20.11.2018 року з даними про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, в матеріалах спадкової справи за номером у спадковому реєстрі 63350256 спадкодавця ОСОБА_4 відсутні свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я ОСОБА_3 . Натомість наявне свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 - брата ОСОБА_4 , видане 07.06.2019 року приватним нотаріусом Карнарук Н. В. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складалася з автомобіля типу легковий універсал - В, марки VOLKSWAGEN, моделі Golf 3 Variant 1.9TD, 1995 року випуску. У подальшому ОСОБА_1 надав копію свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу на його ім`я від 11.06.2019 року.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. було правомірно відкрито 20 листопада 2018 року спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 63350256 спадкодавця ОСОБА_4 , а твердження ОСОБА_2 про те, що спадкова справа відкрита без відповідних правових підстав, є надуманими та безпідставними.

Під час допиту та додаткових допитів потерпілого ОСОБА_1 та у своїх клопотаннях останній неодноразово зазначав про те, що ОСОБА_3 , 26.09.2018 року уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Карнарук Анатолієм Васильовичем , який зі слів потерпілого ОСОБА_1 є чоловіком приватного нотаріуса Карнарук Н.В. Цим самим ОСОБА_1 вважає, що були порушені його права. Однак у подальшому потерпілий ОСОБА_1 зазначав, що представництво інтересів ОСОБА_3 у суді по цивільній справі №552/5693/18 здійснював інший адвокат, але заявляв клопотання про проведення допиту в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12019170020001034 від 26.04.2019 року адвоката Карнарук А.В. з приводу надання правничої допомоги Ніконовій О.О.

Суд не може погодитись з думкою ОСОБА_2 проте, що необхідно провести допит адвоката Карнарук А.В. в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12019170020001034 від 26.04.2019 року, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст.65 Кримінального процесуального кодексу України не можуть бути допитані як свідки адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Статтею ст.36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Також в ході досудового розслідування потерпілий ОСОБА_1 заявляв про те, що ОСОБА_3 вчиняла незаконні дії для встановлення опіки над ОСОБА_4 у 2018 році. У зв`язку з цим слідчим було зроблено запит до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної ради в м.Полтаві з приводу всіх наявних документів про призначення опікуна над ОСОБА_4 та отримано відповідь про те, що опікуна над ОСОБА_4 не було призначено, оскільки 04.12.2018 року Управлінням було направлено до Октябрського районного суду м.Полтави заяву про закриття провадження у справі в зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . Відповідно 06.12.2018 року Октябрський районний суд м.Полтави виніс ухвалу про закриття провадження за заявою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради про визнання ОСОБА_4 недієздатним та призначення опікуна. Під час допиту в якості свідка, ОСОБА_7 начальник відділу юридичної та інформаційної роботи УСЗН ВК Шевченківської районної ради у м.Полтаві, підтвердила вказану вище інформацію, тобто юридично значимий наслідок не настав.

Також суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до статті 356 Кримінального кодексу України самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Об`єктивна сторона самоправства має сукупність таких ознак: 1. Самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій. Так, самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або гаданого права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, що належить особі в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку (наприклад, особа, яка на законній підставі отримала ордер на квартиру, не очікуючи виїзду попередніх мешканців, самовільно її займає). Натомість, гаданим є право, яке в дійсності особі не належить, але вона помилково вважає, що володіє цим правом. 2. Оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією). Оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх. При цьому не обов`язково, щоб оскарження відбувалось саме у передбаченому законом порядку (судовому, адміністративному тощо). Оспорювання може мати місце до вчинення дій, в момент їх вчинення або після їх вчинення. Відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінально караним самоправством. 3. Заподіяння такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власників. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку окремо. Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров`ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина. 4. Причинний зв`язок між діями винної особи та значною шкодою.

Суб`єктивна сторона характеризується умисною виною. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом також характеризується умислом. Винний усвідомлює, що самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчиняє дії, передбачає, що його дії можуть завдати значної шкоди інтересам громадянина, державним або суспільним інтересам або інтересам власника і бажає або свідомо допускає настання такої шкоди. Мотиви вчинення самоправних дій (важке матеріальне становище, помста, прагнення примусити особу вчинити певні дії тощо) на кваліфікацію не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання. Відповідальність за статтею 356 КК України виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законодавством порядку. Тобто, сумлінна помилка особи стосовно правомірності її дій виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Крім того, в судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечували сторони по справі, що в провадженні Київського районного суду м.Полтави знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 11.12.2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Не погодившись з даним рішенням, його оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_3 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.03.2020 року (а.с.11-14) апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 11 грудня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період з 01 січня 2004 року по 14 вересня 2019 року. В порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , визнано право власності на Ѕ частину автомобіля марки VOLKSWAGEN JETTA 1/6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , визнано право власності на Ѕ частину грошових коштів в розмірі 180 000 грн., визнано право власності на Ѕ частину грошових коштів в розмірі 21 016,95 доларів США з нарахованими відсотками, визнано право власності на Ѕ частину вмісту сейфу №72, визнано право власності на Ѕ частину грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В судовому засіданні встановлено і це підтверджено постановою Полтавського апеляційного суду від 18.03.2020 року, що ОСОБА_3 не вчиняла самоправні, неправомірні дії для отримання спадщини після померлого ОСОБА_4 . Навпаки, відповідно до вимог чинного законодавства України звернулась до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. з заявою про прийняття спадщини. Приватний нотаріус Карнарук Н.В. у відповідності до вимог чинного законодавства України та Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, глави 10, відкрила 20 листопада 2018 року спадкову справу після померлого ОСОБА_4 . Отже, в діях ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. відсутній склад злочину, передбачений статтею 356 КК України. Також відсутні підстави для порушення кримінального провадження за статтею 135 КК України та за статтею 140 КК України. В своїй скарзі ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні наполягає на проведенні ряд слідчих (процесуальних) дій, але дані слідчі, процесуальні дії виходять за рамки кримінального провадження, порушеного за статтею 356 КК України, не узгоджуються з об`єктивною та суб`єктивною стороною даного злочину.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження від 16.03.2020 року, оскільки постанова слідчого СВ ВП№1 Полтавського ВП ГУ НП України в Полтавській області від 16.03.2020 року ОСОБА_10 є законною, обгрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.303,304,306,307 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінального провадження від 16.03.2020 року відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню на протязі 5 днів з дня її проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Слідчий суддя Турченко Т.В.