Ухвала суду № 88596111, 18.03.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №296/7362/18

Категорія 26

2/295/663/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді - Перекупка І.Г.,

при секретарі – Поліщук К.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Житомирі позовну заяву Акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з вказаною позовною заявою, в якій просить звернути стягнення на належне ОСОБА_3 на праві власності нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_4 , а саме: земельна ділянка за кадастровим номером 1810163300:09:022:0009 площею 0,0397 га та будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлю альтанки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 469,60 кв.м. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства «Родовід банк» в рівних долях витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що 19.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено Договір про надання кредиту на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії №60/СК- 001.08.2 (із змінами від 31.10.2008 р. та від 14.05.2009 р.) (копії кредитного договору №60/СК- 001.08.2 від 19.03.2008 року; додаткової угоди до кредитного договору від 31.10.2008 року та додаткової угоди №2 до кредитного договору від 14.05.2009 року додаються до позову). На виконання Кредитного договору між Банком та ОСОБА_5 21.03.2008 року було укладено Договір іпотеки (надалі - Іпотечний договір) яким забезпечено зобов`язання Позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов Кредитного договору (копії договору іпотеки від 21.03.2008 року, договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 31.10.2008 року та договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 14.05.2009 року додаються). Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору, Відповідач передає в іпотеку Банку належне йому на праві власності майно, а саме: - об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - нежитловий будинок - кафе) та земельну ділянку, яка є власністю Відповідача, на якій знаходиться будинок площею 0,0397 (нуль цілих триста дев`яносто сім десятитисячних) га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) (надалі - земельна ділянка), надалі за текстом разом будинок та земельна ділянка - «предмет іпотеки», «нерухоме майно». Об`єкт незавершеного будівництва літ. «А», ракушник, обкладено цеглою, загальною площею 394,5 кв. м., з відсотком готовності - 80% (вісімдесят відсотків). Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання.

Відповідно до п. 3.1.1. Іпотечного договору при порушенні Іпотекодавцем та/або ОСОБА_6 умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем та/або ОСОБА_6 умов Іпотечного договору та у випадках, встановлених законом, у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено судом, між позивачем та ОСОБА_5 укладено кредитний договір. Позичальник не виконав узятих на себе зобов`язань з повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами, тому позивач з метою захисту прав і законних інтересів звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

22.11.2011 року рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» залишено без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_5 про розірвання договорів іпотеки та поруки задоволено в повному обсязі.

22.03.2012 року ухвалою Апеляційного суду Житомирської області залишено без змін рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 року.

11.07.2012 року Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України касаційні скарги АТ «РОДОВІД БАНК» та прокуратури задоволено частково, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 року та Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22.03.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.02.2013 року заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позовні вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» задоволено в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

22.07.2013 року ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення задоволено, рішення суду від 19.02.2013 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

26.02.2014 року рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позовні вимоги Банку задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

09.09.2014 року апеляційним судом Житомирської області апеляційну скаргу АТ «РОДОВІД БАНК» задоволено частково, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26.02.2014 року скасовано та винесено нове, яким вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь Банку: 1 039 085, 20 грн. - суму простроченої заборгованості за кредитом; 430 754, 20 грн. - сума простроченої заборгованості за процентами; 9 614 213, 65 грн.. - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; 49 595, 88 грн.. - сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості; 1 700, 00 грн.. судового збору та 120, 00 грн. витрат на ІТЗ.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 – ОСОБА_2 підтримав клопотання про залишення позову Акціонерного товариства «Родовід банк» без розгляду, яке подане до суду 17.03.2020 року. В обґрунтування якого зазначає, що позивачем сплачено судовий збір в неповному обсязі. Оскільки, апеляційним судом Житомирської області скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26.02.2014 року та винесено нове, яким вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь Банку: 1 039 085, 20 грн. - суму простроченої заборгованості за кредитом; 430 754, 20 грн. - сума простроченої заборгованості за процентами; 9 614 213, 65 грн.. - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; 49 595, 88 грн.. - сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості; 1 700, 00 грн.. судового збору та 120, 00 грн. витрат на ІТЗ. Тому представник відповідача просить позов залишити без розгляду згідно правової позиції щодо необхідності сплати судового збору, виходячи з розміру грошових вимог позивача, сформульована Великою Палатою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17.

Представник позивача зазначив, що заява про залишення позову без розгляду є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши думку сторін по справі, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, застосуванню підлягає остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду - постанова винесена 30.01.2019 року у справі 55/10947/17.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до змісту частини другої статті 6 цього Закону у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису наведеної норми Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) попередньо визначає розмір судового збору виходячи із ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або стягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.

За пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За статтею 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від плати судового збору відповідно до закону.

Положеннями ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, в тому числі, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Виходячи із змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг, тощо, аналізу норм статей 38, 39 ЗУ «Про іпотеку», ВСУ прийшов до правового висновку, що у розумінні норми ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 ст. 38 цього Закону.

Тобто ціна предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Очевидно визначення ціни здійснюється на стадії поза межами процедури реалізації предмету іпотеки та судового розгляду, а саме етапі підготовки позовної заяви та з зазначенням ціни, як формули грошового вираження майна, в тексті позовної заяви.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем не зазначено початкової ціни предмета іпотеки з відповідним документальним підтвердженням для його реалізації, та не надано суду доказів, щодо на момент пред`явлення позову встановити вартість майна на яке звертається стягнення на предмет іпотеки неможливо, що суперечить вимогам закону, отже, позивачу необхідно надати суду оцінку вартості предмета іпотеки та або надати докази неможливості проведення такої оцінки інакше, ніж на підставі ухвали суду.

У ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

При цьому згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Таким чином - оскільки позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 177 Цивільного процесуального кодексу України, в зв`язку з чим такий позов має бути залишено без розгляду у відповідності до ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України.

Зміст вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог і виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Відповідно до норм ЦПК України як у редакції, чинній на момент звернення з позовом, так і в чинній редакції у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд, серед іншого, постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду у випадках якщо провадження у разі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 75 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків встановлений судом строк.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 257, 258, 259, 263-265, ч. 6 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Войцещука В.В. про залишення позову без розгляду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задовольнити.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний су м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Перекупка