Рішення № 88595831, 23.12.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5107/19

Провадження 2-а/206/88/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

10 вересня 2019 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Павліяненко М.В. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 06.09.2019 року о 11.03 год. в м. Дніпро відповідач виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі серії ІД № 00023138 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил, зупинки, стоянки, паркування власника транспортного засобу (ПДР України) Hyndai Getz НОМЕР_1, в м. Дніпро по вул. Шолом-Алейхема, в районі буд. 1-5, з накладенням штрафу на власника автомобіля у розмірі 300 грн. Зазначила, що вважає складену постанову неправомірною та такою, що складена з порушенням чинного законодавства України, яким повинна керуватись посадова особа при здійсненні владних повноважень. Просила суд визнати дії Інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Павліяненко М.В. неправомірними та скасувати постанову серії ІД № 00023138 про притягнення її, як власника транспортного засобу, до відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 300 грн.

10.09.2019 року ухвалою суду провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження ( а.с. 7).

03.10.2019 року від Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача з тих підстав, що інспектора Павліяненко М.В. 17.09.2019 року було звільнено. ( а.с.9-11).

08.10.2019 року ухвалою суду було проведено заміну первісного відповідача на належного - Інспекцію з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради. (а.с. 13).

22.10.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечував проти задоволення позову та зазначив, що 06.09.2019 року інспектором з паркування було виявлено правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152 -1 КУпАП та відповідно здійснено фотофіксацію обставин, а також розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності на лобовому склі транспортного засобу. Після встановлення відповідальної особи, 16.09.2019 року інспектором було винесено постанову серії ІД № 00023138 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП. Обставини зазначені позивачем щодо відсутності відомостей про технічний прилад, яким здійснювалась фото фіксація та інші є безпідставними, просив залишити позовну заяву без задоволення ( а.с. 17-25).

31.10.2019 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої остання зазначила, що 06.09.2019 року відповідачем було винесено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності власника транспортного засобу Hyndai Getz НОМЕР_1 за ч.1 ст.152-1 КУпАП. 16.09.2019 року інспектори винесено постанову серії ІД за № 00023138 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-КпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 300 грн, про існування якої їй стало відомо 22.10.2019 року.Так, в постанові про адміністративне правопорушення від 16.09.2019 року зазначено про порушення ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 152-1 КУпАП України, при цьому вказано про порушення абз. 2 п.26 Правил паркування транспортного засобу. Крім того, з наданих фотознімків неможливо встановити, чи дійсно автомобіль був припаркований на майданчику для мобільного паркування - відповідного дорожнього знаку чи розмітки синього кольору не вбачаються.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримував позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги письмові пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що 16.09.2019 року інспектором винесено постанову серії ІД за № 00023138 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-КпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 300 грн.за порушення правил зупинки, стоянки, паркування як власника транспортного засобу Hyndai Getz НОМЕР_1, в м. Дніпро по вул. Шолом-Алейхема, в районі буд. 1-5 ( а.с.22-23).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд виходить з наступного.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил,норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами часини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 152-1 КУпАП передбачена відповідальність водія транспортного засобу за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Відповідно до Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради 21.12.2016 р. № 38/17 з наступними змінами та доповленнями (https://dniprorada.gov.ua/uk/articles/item/29775/rishennya-miskoi-radi-vid-21-12-2016-3817-pro-zatverdzhennya-pravil-parkuvannya-transportnih-zasobiv-na-teritorii-mista-dnipra), п. 2.1. майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Згідно п. 1 Розділу 34 ПДР України, синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині.

Відповідно до п.13 Правил відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.

Отже, межі зони стоянки, парковки розміщеної на проїзній частині визначаються синьою лінією дорожньої розмітки.

Як вбачається з долучених відповідачем фотознімків, автомобіль припаркований в зоні не позначеною синьою лінією, що дає підстави дійти до висновку, що обов'язку щодо сплати послуг майданчика для паркування виникати не могло (а.с. 24-25).

Також в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення від 16.09.2019 року відсутня інформація щодо порушення ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 152-1 КУпАП України, натомість вказано про порушення абз.

2 п.26 Правил паркування транспортного засобу.

Однак з оглянутих «Правил паркування транспортного засобів на території міста Дніпра» затверджених рішенням міської ради 21.12.2016 №38/17, з яких вбачається, що абз.

2 п.26 на який посилається інспектор з паркування в правилах паркування не існує.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові ВС/КАС: № 537/2088/17 від 15.05.2019 року «…не з`ясовано яку саме заборону (зупинки/стоянки) і який саме дорожній знак (з додатку 4 до ПДР, на який покликається відповідач) порушив/не виконав позивач, відтак який конкретно пункт ПДР порушено. Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище…»

Оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.

Таким чином, вважаю, що відповідач, не довів всіх обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, що поставлено позивачу за провину. Водночас суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій відповідача щодо винесення посадовою особою 06.09.2019 року повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності неправомірними, оскільки зазначене повідомлення не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за встановлення обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи.

Враховуючи викладені обставини, суддя приходить до висновку, що відповідачем не доведено суду правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, як не законна, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 245 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ІД №00023138 від 16.09.2019 року про притягнення ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, до відповідальності за ч. 1 ст. 152-1КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 300грн., провадження по справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду, у відповідності до ст.ст. 286, 297 та пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2020 року.

Суддя А.О. Сухоруков