Ухвала суду № 88595381, 03.04.2020, Личаківський районний суд м.Львова

463/2381/20

2/463/911/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Нора Н.В.

при секретарі Кисиличин М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у зв`язку з подачею позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» про визнання договору частково недійсним та зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання договору частково недійсним та зобов`язання до вчинення дій.

Позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича №61374304 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича від 21.01.2020р. №1376, а також скасувати постанову приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича від 06.03.2020р. у виконавчому провадженні №61374304 про розшук майна боржника.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

П. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається що позивачем частково оспорюється кредитний договір укладений між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , а не виконавчий документ на підставі якого проводиться стягнення приватним виконавцем.

Отже, суд вважає, що заяву в цій частині слід залишити без задоволення.

Що стосується вимоги про скасування постанови приватного виконавця, то в задоволенні такої слід відмовити, оскільки така вимога не передбачена ЦПК України, як вид забезпечення позову. Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» наведено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. Згідно з частиною другою статті 30 ЦПК позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у зв`язку з подачею позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» про визнання договору частково недійсним та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Нор Н. В.