Ухвала суду № 88594610, 30.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.03.2020

Справа №937/1024/20

Провадження 1-кс/937/1544/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора — Чепець О.О.,

підозрюваного — ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Медвідь Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Ібрагімова Г.Г. у кримінальному провадженні № 12020080140000371 від 02 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, військовослужбовця Збройних сил України, який перебуває на посаді заступника командира бойової машини, навідника-оператора військової частини А 1126 (місце розташування Дніпропетровська область, пгт Гвардійське), зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Ібрагімова Г.Г. у кримінальному провадженні ЄРДР № 12020080140000371 від 02 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А1126, на посаді заступника командира бойової машини, навідника-оператора, у військовому званні «старший солдат».

Відповідно до ст.ст. 3, 28 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) старший солдат ОСОБА_1 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що ігноруючи наведеними вище вимогами Закону, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Приблизно з 2018 року ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , співмешкала однією сім`єю з потерпілим ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

За час сумісного мешкання, ОСОБА_2 систематично піддавалась насиллю з боку ОСОБА_3 , яке виражалось у систематичних образах в словесній формі, у погрозах і застосуванні фізичного насилля у вигляді завданні побоїв.

В січні 2020 року, ОСОБА_2 під час телефонної розмови з ОСОБА_1 скаржилась останньому на насилля з боку ОСОБА_3 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 вирішив прибути за місцем мешкання матері для з`ясування обставин та улагодження конфліктів між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, 25 січня 2020 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 прибув за місцем мешкання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Пройшовши до кімнати будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка на ґрунті з`ясування обставин насилля з боку ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 , під час якої ОСОБА_1 , на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні до ОСОБА_3 , маючи умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 не менше дев`яти ударів кулаками обох рук в область обличчя, а також множинні удари по тулубу та кінцівкам потерпілого, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 134 від 03.02.2020, наступні тілесні ушкодження:

- внутрішньочерепну травму: крововилив під твердою мозковою оболонкою справа, на всьому протязі (близько 120 мл), садна, крововиливи у м`які тканини голови, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

- садна обох кистей та правої ноги, синці та крововиливи у м`які тканини грудної клітки і правої поперекової ділянки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

В ніч з 01 на 02 лютого 2020 року за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а саме внутрішньочерепної травми, що ускладнилася набряком та дислокацією головного мозку, настала смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем військової частини А1126, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 20-22, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗС України, 25 січня 2020 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, знаходячись у кімнаті будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , у ході виниклої з ОСОБА_3 сварки, на ґрунті неприязних стосунків, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , наніс не менше дев`яти ударів кулаками обох рук по обличчю та множинні удари по тулубу та кінцівкам потерпілого, чим спричинив потерпілому наступні тілесні ушкодження:

- внутрішньочерепну травму: крововилив під твердою мозковою оболонкою справа, на всьому протязі (близько 120 мл), садна, крововиливи у м`які тканини голови, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

- садна обох кистей та правої ноги, синці та крововиливи у м`які тканини грудної клітки і правої поперекової ділянки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

В ніч з 01 на 02 лютого 2020 року за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, а саме внутрішньочерепної травми, що ускладнилася набряком та дислокацією головного мозку, настала смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Тобто ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

02 лютого 2020 року СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000371 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

30.03.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В обґрунтування підозри відносно ОСОБА_1 слідчий посилається на наступні докази:

- протокол огляду місця події (домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ) від 02.02.2020;

- висновок експерта № 134 (трупа ОСОБА_3 );

- показання потерпілої ОСОБА_4 ;

- показання свідка ОСОБА_5 ;

- показання свідка ОСОБА_6 ;

- показання свідка ОСОБА_7 ;

- показання свідка ОСОБА_8 ;

- показання свідка ОСОБА_9 ;

- слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_5 ;

- слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_10 ;

- слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного злочину, а саме тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, слідчий вважає, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Також встановлено, що підозрюваному ОСОБА_1 відомі адреси проживання свідків по кримінальному провадженню, слідчий вважає, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 буде незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий вважає, що є ризик того, що з метою ухилення від покарання ОСОБА_1 може вчинити нове кримінальне правопорушення (злочин).

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

При обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Слідчий вважає, що враховуючи тяжкість вчиненого злочину, інші наведені вище обставини, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Особи, які заслуговують на довіру та могли би поручитися за підозрюваного ОСОБА_1 , відсутні, внаслідок чого, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки згідно ст. 180 КПК України на думку слідчого неможливо.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Підозрюваний в судовому засіданні пояснив, що він наносив удари потерпілому, але від них не могла настати смерть, потерпілий до 02.02.2020 продовжував вживати спиртні напої та міг отримати тілесні ушкодження від інших осіб від яких помер. Проти, задоволення клопотання заперечував, просив обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зазначивши, що він не має судимостей, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; є військовослужбовцем Збройних сил України та займає посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора військової частини А 1126, місце розташування якої в пгт Гвардійське Дніпропетровської області, приймає участь в операціях в зоні АТО, просить обрати йому такий запобіжний захід, який дозволить йому продовжувати службу у Збройних силах України.

Захисник підозрюваного адвоката Медвідь Є.М. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те що запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України, можливо при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. Зазначив, ОСОБА_1 позитивно характеризується, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; є військовослужбовцем Збройних сил України та займає посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора військової частини А 1126, місце розташування якої в пгт Гвардійське Дніпропетровської області, просить надати підозрюваному можливість продовжувати службу у Збройних силах України. 25-та окрема Дніпропетровська повітрянодесантна бригада В/Ч А 1126 бажає взяти підозрюваного ОСОБА_1 на поруки, але належним чином оформлених документів надати не встигли.

Прокурор Чепець О.О. просив задовольнити клопотання та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обґрунтованість підозри та доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя повинен керуватися ст.ст.176-178 КПК України.

Дійсно ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого умисного злочину, передбаченогоч. 2 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Обґрунтованість підозри підтверджується наданими доказами: протоколом огляду місця події (домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ) від 02.02.2020; висновком експерта № 134 (трупа ОСОБА_3 ); показаннями потерпілої ОСОБА_4 ; показаннями свідка ОСОБА_5 ; показаннями свідка ОСОБА_6 ; показаннями свідка ОСОБА_7 ; - показаннями свідка ОСОБА_8 ; показаннями свідка ОСОБА_9 ; слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_5 ; слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_10 ;

слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_7 .

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

В клопотанні слідчого вказано на те, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з цим, в клопотанні слідчого не наведено переконливих доказів, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що всі перелічені у клопотанні слідчого ризики, є підставою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді саме тримання під вартою. Не міститься таких доказів і у доданих до клопотання матеріалах.

Зокрема, у наданих матеріалах відсутні відомості, які б об`єктивно підтверджували існування ризиків того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, ОСОБА_1 є особою, яка не має судимостей.

У клопотанні слідчого на обґрунтування цих ризиків містяться лише загальні формулювання.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченогоч. 2 ст.121 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти років, однак він характеризується позитивно, є особою, яка не має судимостей, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; є військовослужбовцем Збройних сил України та займає посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора військової частини А 1126.

Проте, на думку слідчого судді, слідчим та прокурором не доведено, що окрім тримання під вартою, інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам.

Згідно ст.183 КПК України запобіжний захід - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Ні в матеріалах клопотання, ні у висновку прокурора не зазначені конкретні обставини, які б свідчили про наявність ризиків, які б обумовлювали застосування лише тримання під вартою.

Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З врахуванням вищевикладеного та відомостей про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем та перебуває на території військової частини, у їх сукупності, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, можливо шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме - запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до приписів ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, -прокурор.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

На думку слідчого судді, зазначений запобіжний захід буде достатньою гарантією для виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні і така міра запобіжного заходу як особисте зобов`язання та належний контроль з боку поліції забезпечить належну поведінку підозрюваного.

Керуючись ч.4 ст.194 КПК України слідчий суддя вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні і вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Керуючись ст.ст.32,110,131,132,176-179,181,194,196,369-372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Ібрагімова Г.Г. у кримінальному провадженні № 12020080140000371 від 02 лютого 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12020080140000371;

4) не відвідувати розважальні заклади та заклади, в яких дозволено вживати алкогольні напої.

Зазначені обов`язки діють два місяці, до 30 травня 2020 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі 0,25 розміру мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Ібрагімова Г.Г.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя: