Рішення № 88592015, 03.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/181/20

Справа № 760/29936/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участю секретаря - Хліменкової А.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовною заявою концерна «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Генеральний директор концерну «Військторгсервіс» Байда О. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором зберігання від 16.05.2017 в розмірі 4900 грн, з яких 3150 грн сума основного боргу та 1750 грн сума штрафу.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 16.05.2017 було укладено договір зберігання №128Д/2017.

За умовами договору відповідач зобов`язується оплачувати послуги зі зберігання автомобіля.

На виконання умов договору концерном було виставлено відповідачу рахунки по оплаті послуг зі зберігання, однак вони були оплачені ОСОБА_1 лише частково. Станом на день подачі позову виникла заборгованість за договором зберігання у розмірі 3150 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, однак відповідь на неї одержано не було.

Позивач вказує, що відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань за вищевказаним договором щодо вчасної сплати суми за договором що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом концерна «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідачем у справі, до суду не було подано відзив на позов або будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 16.05.2017 між Концерном «Військторгсервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір зберігання №128Д/2017, відповідно до якого зберігач зобов`язується надавати поклажодавцю за плату послуги зі зберігання автомобіля FIAT, державний номер НОМЕР_1 , що належить поклажодавцеві, а поклажодавець зобов`язується оплачувати надані послуги. Строк дії договору з 16.05.2017 по 31.12.2017.

З додатку №1 до типового договору про надання послуг зберігання та додаткових послуг від 16.05.2017 №128Д/2017, вбачається, що зберігання автомобіля на території за адресою: АДРЕСА_1 , вартість послуги за 1 машино місце в місяць з ПДВ становить 450 грн.

Відповідно до п.п.3.1договору та додатку № 1 до договору, за надання передбачених договором послуг, поклажодавець сплачує зберігачу грошові кошти в розімірі 450 грн. з ПДВ на підставі наданого зберігачем рахунку.

Як зазначено у п.п.3.2 Договору, оплата послуг здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок зберігача до 5 числа місяця, за який здійснюється оплата, на підставі наданого зберігачем рахунку-фактури.

Прете, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує.

26.06.2016 року Концерн «Військторгсервіс» направило відповідачу на адресу, зазначену у Договорі претензію № 110-П від з рахунками за оплату за договором. Однак відповіді від відповідача одержано не було.

Згідно до п.4.3 договору за несвоєчасну сплату платежів нараховується пеня у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково виплачує штраф у розмірі п`ятдесяти відсотків від суми заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за період з червня 2017 року по грудень 2017 року виникла заборгованість в розмірі 3150 грн.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є сплата коштів, у розмірі та у строки, визначеними договором.

За ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст.977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов`язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч.2 ст. 936 ЦК). Тобто, зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

Станом на час звернення до суду, за відповідачем виникла заборгованість за зобов`язаннями у розмірі 4900 грн, яка складається з 3150 грн - заборгованості за договором, та 1750 грн штрафу.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за умовами договору є недотриманням імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Верховний Суд у справі № 664/2784/15-ц / провадження № 61-4835св18/ від 19 вересня 2018 року, підтримуючи позицію Верховного Суду України в такій категорії справ, зробив висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того, який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.

З урахуванням даної позиції та нарахованих позивачем суми штрафу до стягнення з відповідача за неналежне виконання умов договору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням визначених п.6 ст.3 ЦК України критеріїв 1750 грн штрафу.

Згідно з п.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідачем не було надано належних доказів в розумінні ст.77 ЦПК України, на підтвердження погашення заборгованості.

Згідно з п.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобов`язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов`язання, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст.3, 11, 15, 16, 525, 526, 549, 610, 612, 625, 629, 638, 901, 903, 936, 946 ЦК України, ст.ст.3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву концерна «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) суму заборгованості в розмірі 4900 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) 1921 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Г.О. Козленко