Ухвала суду № 88591332, 01.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження №1-кп/760/625/20

Справа № 757/21108/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі колегії суддів:

головуючого судді Агафонова С.А.

суддів Курової О.І., Зелінської М.Б.

за участю секретаря Хробуст Д.В.

прокурорів Козакевича О.С., Рижого О.С.

захисників Сабаріна Ю.В., Лисенко В.В., Постернака О.Г.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу в кримінальному провадженні №42018000000002555 від 19.10.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до 02 квітня 2020 р. включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурори висловили свою думку про необхідність продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою. Висловлюючи свою думку з приводу можливості продовження строку дії запобіжного заходу, прокурори вкотре наголосив на тому, що ризики, що були присутні при обранні даних запобіжних заходів обвинуваченим, не зменшилися та продовжують діяти, а тому строк дії запобіжних заходів необхідно продовжити. Крім того, прокурори послалися на позицію потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 під час попередніх судових засідань, які зазначали про свої побоювання насильства з боку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Захисники та обвинувачені заперечували проти продовження терміну тримання під вартою обвинувачених, вказавши на недоцільність продовження дії запобіжних заходів з огляду на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені. Захисники зазначили про необхідність зміни даних запобіжних заходів на інші, що не пов`язані із триманням під вартою, зокрема, на цілодобовий домашній арешт або на необхідність визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Так, захисники Сабарін Ю.В., Постернак О.Г. та обвинувачений ОСОБА_1 подали суду письмові клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, що не пов`язаний із позбавленням волі.

Разом з тим, клопотання захисником Постернаком О.Г. було подано із порушенням правил ч. 2 ст. 201 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Враховуючи те, що захисник Постернак О.Г. копію клопотання та матеріалів прокурорам не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання не надав, суд не вправі розглядати дане клопотання.

Висловлюючи свої заперечення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , захисник вказав, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні, сам ОСОБА_1 має ряд захворювань, які впливають на стан здоров`я та імунітет. Свої заперечення захисник надав в письмовому вигляді суду. Виходячи із змісту цих заперечень, захисник вважає, що ОСОБА_1 має бути змінений запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечення свого захисника підтримав, вказав, що потерпілий ОСОБА_6 в судові засідання не з`являється, а отже, впливати на нього обвинувачений не зможе. Крім того, ризики впливу ним на свідків також відсутні, оскільки ніхто з тих свідків нічого не бачив. Вказав, що у випадку, якщо строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде продовжений, доцільно визначити розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, не є таким, що пов`язаний із застосуванням насильства. Просив визначити розмір застави в сумі 100000,00 грн.

Захисник Сабарін Ю.В. своє клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_2 вже достатньо довгий час перебуває під вартою, а ризики переховування ОСОБА_2 знизилися, оскільки орган досудового розслідування змінив правову кваліфікацію його діяння. ОСОБА_2 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки: батьків, сім`ю, рідних та близьких, а також зареєстроване місце проживання. Враховуючи це, захисник зазначає, що ОСОБА_2 не буде вчиняти правопорушення та не зможе ухилятися від суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 свого захисника підтримав, зазначивши, що немає жодних даних щодо того, що хтось впливав на свідків, також вказав, що будь-які ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні.

Захисник Лисенко В.В. просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , вважаючи що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України є необґрунтованими. Вказала, що ОСОБА_7 характеризується позитивно та не вчинив жодної дії, яка б могла свідчити про наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника та зазначив, що потерпілий ОСОБА_6 жодного разу не з`явився в судове засідання, а потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_7 йому не погрожував. Вважає, що в зв`язку із цим йому також може бути визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави, або він має бути звільнений на домашній арешт.

Суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися лише частково, а обставини кримінального провадження з минулого судового засідання не змінилися.

Дійсно, обвинувачені в тій чи іншій мірі підтвердили, що мають визначене постійне місце проживання на території м. Києва чи Київської області. Це, дійсно знижує ризик втечі від суду під час судового розгляду, однак не спростовує його повністю.

Так, обвинувачені і досі можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а для запобігання зазначених ризиків суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Хоча потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання в зв`язку із оголошеною в країні епідемією, пов`язаної із поширенням короновірусу COVID-19 не з`явилися, у суду немає підстав вважати, що їх позиція змінилася, оскільки вони весь час відстоювали свою думку, що побоюються насильства з боку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 Постанови від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому»

Таким чином, це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 можуть незаконно впливати на потерпілих в даному кримінальному провадженні.

В рамках даного кримінального провадження допитано значну кількість свідків, які у подальшому мають надати свої показання у ході судового розгляду. На даний час судовий розгляд триває, жоден із свідків не допитаний, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть намагатися схилити свідків до зміни своїх показань.

Це також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

Так, як зазначив в своєму рішенні ЄСПЛ, «Суд визнає, що в справах с багатьма обвинувачених небезпека того, що ув`язнений у випадку звільнення може здійснювати тиск на свідків або може іншим чином перешкоджати розгляду справи, часто досить висока. Всі ці фактори можуть виправдати порівняно довгий період тримання під вартою. (пункт 53 постанови від 15 березня 2011 р. Сизов проти Російської Федерації).

Обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Це свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть переховуватись від суду.

Крім того, судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, репутацію обвинувачених. Так, серед злочинів, в яких обвинувачують ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є особливо тяжкий, за вчинення якого визначене покарання у виді до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Враховуючи вид та міру кримінальної відповідальності, що загрожує обвинуваченим, суд вважає і досі наявним ризик переховування від суду з метою уникнення від можливого покарання.

Що стосується стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , то суд вже раніше приділяв увагу даному питанню та реагував відповідним судовим рішенням. Разом з тим, на даний час у суду відсутні будь-які дані які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою в умовах СІЗО в зв`язку із станом здоров`я.

Дані обставини, на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Крім того, питання законності та обґрунтованості тримання обвинувачених під вартою перевірялося Київським апеляційним судом за апеляційними скаргами захисників Лисенко В.В., Сабаріна Ю.В., Тірзікян С.Г. та обвинуваченого ОСОБА_3 . В той же час даний суд не знайшов підстав для скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, таким чином, підтвердивши факт законності та доцільності застосування до обвинувачених даного запобіжного заходу.

З цих же підстав суд не вбачає можливості зміни запобіжних заходів обвинуваченим, як про це просили в клопотаннях захисник Сабарін О.В. та обвинувачений ОСОБА_1 , а також в запереченнях захисники Лисенко В.В., Постернак О.Г. та обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Продовження запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Разом з тим, суд погоджується із заявленою вимогою обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Пастернака О.Г., що обвинувачений достатньо довго тримається під вартою, обвинувачується у вчиненні злочину, що не пов`язаний із застосуванням насильства, а тому із урахуванням позиції ЄСПЛ про те, що із спливом часу ризики втечі зменшуються та норм ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, йому необхідно визначити розмір застави.

Відповідно до ч.5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи те, що сума вимагання, якою, згідно пред`явленого обвинувачення, заволодів ОСОБА_1 є досить великою (28000,00 дол. США) та за курсом НБУ закладає 785680,00 грн., суд вважає, що застава у зазначених в ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, а тому її необхідно визначити в розмірі 333 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 699966,00 грн. (шістсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.).

Виходячи із зазначеного, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Сабаріна Ю.В. - задовольнити частково.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Продовжити строк тримання обвинувачених: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під вартою.

Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави, встановивши його в розмірі 333 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 699966,00 грн. (шістсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача за ЄДРПОУ 26268059, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує до Солом`янського районного суду міста Києва.

У випадку внесення застави обвинувачений ОСОБА_1 має бути звільнений з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це Солом`янський районний суд м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі,останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, строк дії яких встановити протягом 60 днів з моменту внесення застави.

Строк дії ухвали - до 29 травня 2020 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий

Судді