Вирок № 88590610, 02.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2366/15-к

№ 1-кп/755/155/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040017103 від 09.12.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка, Черкаської обл., українця, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох дітей 2013 р.н. та 2007 р.н. (зі слів), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 31.03.2016 року Ворошиловським районним судом м. Волгоград Російської Федерації за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ до 7 років 6 місяців позбавлення волі, який згідно ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 02.10.2017 року приведений у відповідність із законодавством України та визнано засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Назарука В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 09.12.2014 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходився у приміщенні магазину «Епіцентр», що за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення майна, що належить ТОВ «Епіцентр К». Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, з метою власного протиправного збагачення, взяв із прилавку магазину інвертор «PocweldММА-200», арт. 20324259, вартістю 1416 гривень 67 копійок, який належить ТОВ «Епіцентр К», який поклав під свою куртку та попрямував до виходу з магазину, однак, пройшовши за межі касових зон, не розрахувавшись за товар, намагався з місця вчинення злочину зникнути, але був затриманий працівниками охорони даного магазину. Таким чином, ОСОБА_1 , виконавши всі дії, які він вважав за необхідне для вчинення таємного викрадення чужого майна, свій злочинний намір до кінця довести не зміг з причин, що не залежали від його волі та намагався спричинити ТОВ «Епіцентр К» майнової шкоди на суму 1416 гривень 67 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, 09.12.2014 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходився магазині «Епіцентр», де вирішив викрасти товар та переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, взяв з прилавку інвертор, який поклав під одягнену на ньому куртку, потім, пройшов за межі касових зон, не розрахувавшись за товар, попрямував до виходу з магазину, однак, на виході, його зупинили працівники охорони. У скоєному щиро каявся та зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності, розуміє, що його дії були умисними та корисливими. Зокрема, пояснив, що жалкує про скоєне та обіцяє у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: постанов про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 10.12.2014 року, постанов про розшук і матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є середньої тяжкості, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся у скоєному, дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, заяв та скарг на останнього не надходило, раніше судимий. Зокрема, відповідно до постанови від 18.04.2016 року ОСОБА_1 було оголошено в розшук, тобто перебіг давності зупинявся.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зокрема, суд дійшов висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд вважає, що покарання обвинуваченій повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, конкретних обставин кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до скоєного, його особи - раніше судимий, суд вважає, що його перевиховання й виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, однак, поряд з цим, враховує те, що вину свою визнав повністю, щиро каявся у скоєному, жалкує про скоєне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, за який він засуджується цим вироком та злочину, за який його засуджено вироком Ворошиловського районного суду м. Волгоград Російської Федерації від 31.03.2016 року, який ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 02.10.2017 року приведений у відповідність із законодавством України та призначено покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 30 липня 2015 року, відповідно до ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 02.10.2017 року, зарахувавши йому в строк відбування покарання, строк його попереднього ув`язнення з 30 липня 2015 року по 17 травня 2016 року в строк відбутого покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.03.2019 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: інвертор марки «Pocweld», арт. 20324259, що переданий під зберігальну розписку представнику потерпілого Кочину А.М. - залишити у власності ТОВ «Епіцентр К»;

- компакт-диск, на якому знаходиться відео з камер відеоспостереження магазину «Епіцентр», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя