Рішення № 88590476, 01.04.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12685/16-ц

провадження № 2/753/840/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «АРКС», що є правонаступинком Приватного акціонерного товариства «Страхова комапнія» «АХА Страхування», до ОСОБА_1 , третя особа - страхова компанія «Еталон», про стягнення страхового відшкодування у порядку зворотної вимоги (регресу), суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі ПрАТ «Страхова компанія» «АРКС», що є правонаступинком ПрАТ «Страхова комапнія» «АХА Страхування»,звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - СК «Еталон», про стягнення страхового відшкодування у порядку зворотної вимоги (регресу). Мотивуючи свої вимоги тим, що 23 квітня 2015 року о 12 годині 10 хвилин на вулиці Олени Теліги, 23 в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в СТ «Еталон», який під час руху не дотримався безпечної дистанції та інтервалу,внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 800045а5юб від 17 квітня 2015 року (страхувальник ОСОБА_2 ), що призвело до пошкодження транспортних засобів. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 . Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року, яка набула чинності, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладення адміністративного стягнення - штрафу. З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення автотоварознавчого дослідження, завданого власнику транспортного засобу «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 . Так, відповідно Звіту № 383/15 від 22 травня 2015 року про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 , визначено у сумі 136 400 грн. 57 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена ним в сумі 103 971 грн. 01 коп. відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 15 травня 2015 року та платіжного доручення № 173 17 від 12 травня 2015 року. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в СК «Еталон», позивач звернувся до вказаної страхової копанії про виплату страхового відшкодування, проте останній виплату не провів, а тому вважає, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 має відшкодувати понесені ним витрати на страхове відшкодування у вказаній сумі, що й стало підставою звернення до суду із цим позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, просив їх задовольнити.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, не погоджуючись із проведеною позивачем оцінкою щодо завданих збитків.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності позивача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача, відповідача.

Вислухавши пояснення відповідача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 23 квітня 2015 року о 12 годині 10 хвилин на вулиці Олени Теліги, 23 в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в СТ «Еталон», який під час руху не дотримався безпечної дистанції та інтервалу,внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 800045а5юб від 17 квітня 2015 року (страхувальник ОСОБА_2 ), що призвело до пошкодження транспортних засобів.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року, яка набула чинності, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладення адміністративного стягнення - штрафу (а.с. 8, 152 -153, 9, 10, 11, 12-15, 16, 17-20, 21-27, 28, 29).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення автотоварознавчого дослідження, завданого власнику транспортного засобу «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Так, відповідно Звіту № 383/15 від 22 травня 2015 року про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2 , визначено у сумі 136 400 грн. 57 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена ним в сумі 103 971 грн. 01 коп. відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 15 травня 2015 року та платіжного доручення № 173 17 від 12 травня 2015 року (а.с. 7).

Вході розгляду справи відповідач не погодилася із проведеною позивачем оцінкою завданих матеріальних збитків пошкодженого майна.

З метою забезпечення процесуальної рівності та змагальності учасників процесу, й з метою об`єктивності розгляду справи, на підставі статті 12 ЦПК України судом по справі двічі ухвалами Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року (а.с. 73 - 74) та від 17 липня 2017 року (а.с. 124 - 125) призначалось проведення судової автотоварознавчої експертизи, проте проведення її не відбулось у зв`язку із невиконанням сторонами вимог експерта - не надання транспортних засобів та їх фотознімків й не проведення оплати вартості експертизи (а.с. 90 - 91, 136 - 137).

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін й учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких підстав, вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу вказаний звіт № 383/15 від 22 травня 2015 року, проведений суб`єктом оціночної діяльності з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оскільки він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджений Мін`юстом, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами) тощо; має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, відповідно повинен бути покладений в основу рішення.

Суд, враховуючи позиції сторін, зважаючи на положення статті 12 ЦПК України, за якої суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обстанин у справі, зважаючи на вжиті судом заходи щодо двічі призначеної до проведення автотоварознавчої експертизи, процесуальну поведінку сторін, адже кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, надавши правову оцінку вказаному висновку автотоварознавчого дослідження, проведеного на замовлення позивача як страховика потерпілої особи, вважає, що такий висновок вважається належним доказом про оцінку завданих збитків й має пріорітетне значення в межах доказування щодо предмета спору, оскільки проведений з урахуванням вимог законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в СК «Еталон», позивач звернувся до вказаної страхової копанії про виплату страхового відшкодування, проте останній виплату не провів (а.с. 6).

Відповідно до статті 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно, у зв`язку з проведеною позивачем регламентною виплатою страхувальнику у позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача.

Так, до страховика, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України - є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності, оскільки докази ним на спростування позовних вимог не надані, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами наданими позивачем по справі.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки статті 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові в межах наданих позивачем доказів, й заперечень відповідача, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, надавши оцінку наданим стронам доказів, суд вважає вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 1 559 грн. 57 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 1191, 993 ЦК України, ст. ст. 98, 27 Закону України «Про страхування», Закону України «Про судовий збір», з урахуванням постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «АРКС», що є правонаступинком Приватного акціонерного товариства «Страхова комапнія» «АХА Страхування», до ОСОБА_1 , третя особа - страхова компанія «Еталон», про стягнення страхового відшкодування у порядку зворотної вимоги (регресу)- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «АРКС», код ЄДРПОУ - 20474912, 103 971 грн. 18 коп. - витрат, пов"язаних із виплатою страхового відшкодування, 1 559 грн. 56 коп. - судового збору, а всього - 105 530 (сто п`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 57 (п`ятдесят сім) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: