Рішення № 88590321, 27.08.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/4649/18

Провадження № 2/752/1380/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.08.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до Договору про тимчасове користування машиномісцем та відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № Л46/1 та № Л46/1-160 в розмірі 6670,07 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо.

07.03.2017 року на підставі Акту прийому-передачі житлового будинку ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» передав, а ТОВ «Ліко-житлосервіс» прийняв на обслуговування введену підземну автостоянку (паркінг) по АДРЕСА_1 .

22.11.2017 р. ТОВ «Ліко-житлосервіс» згідно акту прийому-передачі передало ОСОБА_1 машиномісце 160 підземної автостоянки по АДРЕСА_1 для тимчасового користування та уклало договір про тимчасове користування машиномісцем та відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № Л46/1-160 від 22.11.2017 р., після чого зазначений Договір був розірваний за згодою сторін з 30.11.2017 р., та укладено новий Договір № Л46/1-160 від 01.12.2017 р. зі строком дії до 31.03.2018 р.

За умовами укладених Договорів про тимчасове користування машиномісцем та відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №Л46/1-160 від 22.11.2017 р. та від 01.12.2017 р. ТОВ «Ліко-житлосервіс» передало в тимчасове користування машиномісце, зобов`язалось забезпечити надання послуг з утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів орендаря на стоянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов`зався оплатити послуги з користування машиномісцем та обслуговування стоянки та взяти участь у витратах на її утримання, у строк та на умовах, що передбачені Договором.

Згідно п.3.1 Договору № Л46/1-160 від 22.11.2017 р. щомісячний розмір плати за користування машиномісцем на дату укладення Договору становить 1400 гривень. Відповідно до Договору №Л46/1-160 від 01.12.2017 р. щомісячний розмір плати за користування машиномісцем на дату укладення Договору становить 1800 гривень, а розмір витрат на утримання підземної автостоянки згідно з п.3.2 Договору складає 459 гривень.

Позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав умови укладених договорів та не сплатив за надані йому послуги в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 22.11.2017 р. по 20.02.2018 р. в сумі 6670, 07 гривень.

Відповідач не скористалась своїм правом на подачу відзиву у справі.

Розгляд справи відбувається за правилами спрощеного провадження без участі сторін на підставі положень ст. 274-279 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо, на підставі актів прийому-передачі підземної автостоянки на обслуговування від забудовника TOB «ТМО «Ліко-Холдінг».

07.03.2017 року на підставі Акту прийому-передачі житлового будинку ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» передав, а ТОВ «Ліко-житлосервіс» прийняв на обслуговування введену підземну автостоянку (паркінг) по АДРЕСА_1 .

22.11.2017 р. ТОВ «Ліко-житлосервіс» згідно акту прийому-передачі передало ОСОБА_1 машиномісце 160 підземної автостоянки по АДРЕСА_1 для тимчасового користування.

22.11.2017 р. між сторонами у спорі укладено договір про тимчасове користування машиномісцем та відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № Л46/1-160, який був розірваний за згодою сторін з 30.11.2017 р., та укладено новий Договір № Л46/1-160 від 01.12.2017 р. зі строком дії до 31.03.2018 р.

Відповідно до умов п. 2.3 Договору позивач зобов`язався передати відповідачу у тимчасове користування машиномісце на підземній автостоянці та забезпечити надання послуг з утримання підземної автостоянки, а відповідач в свою чергу зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати платежі за користування машиномісцем та відшкодувати витрати на утримання підземної автостоянки.

Згідно п. 3.1 Договору від 22.11.2017 р. щомісячний розмір плати за користування машиномісцем на дату укладення договору становив 1400 гривень, а щомісячний платіж на утримання підземної автостоянки складає 459 гривень.

За умовами Договору від 01.12.2017 р. розмір щомісячної плати за користування машиномісцем становить 1800 гривень та щомісячний розмір витрат на утримання підземної автостоянки складає 459 гривень.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як встановлено судом, і це підтверджується розрахунком заборгованості, відповідач не в повному обсязі виконав свій обов`язок щодо оплати наданих послуг з утримання автостоянки та за користування машиномісцем, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 22.11.2017 р. по 20.02.2018 р. в розмірі 6670,07 гривні.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.79 ЦК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження оплати послуг позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (03191, м.Київ, вул..Ломоносова, 58-а, ЄДРПОУ 30303467, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА БАНК», МФО 300346) заборгованість в розмірі 6670 гривень 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (03191, м.Київ, вул..Ломоносова, 58-а, ЄДРПОУ 30303467, р/р НОМЕР_3 в ПАТ «АЛЬФА БАНК», МФО 300346) судовий збір в сумі 1762 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя