Рішення № 88587837, 17.02.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/6617/18

н/п 2/766/3866/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Херсонська Товарна Біржа «Альтер - Его» про визнання договору дійсним,

встановив:

Позивач 17.04.2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 28.12.1994 року між ним та відповідачем на Херсонській Товарній Біржі «Альтер-Его» був укладений Договір №511 міни нерухомого майна, за умовами якого позивач отримав у власність 31/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . 25.01.1995 року зазначений Договір міни нерухомого майна був зареєстрований в ХБТІ від 23.04.1999 року в реєстровій книзі №136 за реєстрованим №24143. Інші 69/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належать дружині позивача ОСОБА_3 . Сторони за біржовим договором міни домовились щодо усіх істотних умов та повністю його виконали. На час укладання договору сторони договір нотаріально не оформили. Таким чином, за вказаним договором позивач набув право власності на частину домоволодіння, однак угода належним чином у порядку, передбаченому ЦК УРСР, не було посвідчено, що позбавляє можливості вільно розпоряджатися своєю власністю. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати дійсним Договір міни нерухомого майна №511 від 28.12.1994 року 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , зареєстрованого на Херсонській Товарній Біржі «Альтер-Его»; визнати за позивачем право власності на 31/100 частину домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що в цілому складається із: житлового будинку літ. «А» загальною площею 61,3 кв.м, житловою площею 43,6 кв.м, літньої кухні літ. «Б», сарай літ. «В», гараж літ. «Г», душ літ. «Д», туалет літ. «Е», водопровід №1, огорожа №2, 3, 4.

Ухвалою Херсонською міського суду Херсонської області від 11.06.2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонською міського суду Херсонської області від 19.06.2019 року за заявою представника позивача залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині про визнання права власності на 31/100 частину домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Ухвалою Херсонською міського суду Херсонської області від 19.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача ОСОБА_4 надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує, наполягає на його задоволенні, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток.

Відповідно до ч.1, 3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, враховуючи згоду сторони позивача на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.12.1994 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 на Херсонській Товарній Біржі «Альтер-Его» був укладений Договір №511 міни нерухомого майна, за умовами якого позивач отримав у власність 31/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

З матеріалів інвентарної справи №16002 на домоволодіння АДРЕСА_1 судом встановлено, що право власності відповідача на спірну 31/100 частину зазначеного домоволодіння підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на домоволодіння Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 29.03.1994 року.

Інша 69/100 частина домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 29.03.1994 року.

В подальшому право власності на 31/100 частину зазначеного домоволодіння було зареєстровано за позивачем в Херсонському БТІ за реєстровим №24143.

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст.241 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Згідно ст.242 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту Договору №511 міни нерухомого майна від 28.12.1994 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст.227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору міни, який проведено у якості біржової операції між членом біржі ОСОБА_1 та членом біржі ОСОБА_2.

Отримавши державну реєстрацію в КП «Херсонське БТІ» права власності на 31/100 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , держава цим самим визнала право власності позивача на спірну частину житлового будинку, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Тому в цьому контексті не має підстав для визнання нікчемним договору міни №511 від 28.12.1994 року, за яким ОСОБА_1 прийняв 31/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 .

Водночас зазначений договір міни у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору міни та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору міни №511 від 28.12.1994 року, укладеного на Херсонській Товарній біржі «Альтер-Его» дійсним.

Враховуючи зазначене, суд вважає позов ОСОБА_1 єобґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 259, 264, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст.47, 153, 224, 227, 241, 242 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.15 Закону України «Про товарну біржу», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Херсонська Товарна Біржа «Альтер - Его» про визнання договору дійсним задовольнити.

Визнати дійсним Договір міни нерухомого майна №511 від 28.12.1994 року 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого на Херсонській Товарній Біржі «Альтер-Его».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: С.І.Майдан